А що сказати про дітей старшого віку?

Діти старшого віку переносять розлучення не ліпше, ніж молодшого. Коли підлітки постають перед фактом розлучення своїх батьків, вони переживають кризу глибокого розчарування, що викривлює їхній погляд на подружжя та інші речі, як, скажімо, школу. Дехто з них висновує, що будь-які взаємини є ненадійними й приреченими на зраду або подружню невірність, яку одного чудового дня буде виявлено.

Декотрі підлітки, вибиті таким чином з колії, впадають у дикі крайнощі, коли розлучаються їхні батьки. Дехто вдається до наркотиків, дехто занурюється в безладне статеве життя, дехто тікає з дому. Інші, здається, попервах легко це переносять, але пізніше в них з’являються симптоми сповільненої реакції. Либонь, журнал «Вашингтонець» (англ.) не випадково зазначив, що зріст кількості розлучень має прямий зв’язок з розладами харчування у підлітків та навіть зі самогубством.

Отже батькам, що відкладають справу розлучення, чекаючи, коли діти досягнуть «відповідного віку», прийдеться довго чекати. Не існує магічного «відповідного віку», під час котрого вони проскочать розлучення батьків непошкодженимиa. Соціолог Норвал Д. Ґленн пише в журналі «Психологія сьогодні» (англ.), що діти можуть зносити негативний вплив розлучення, котрий «відзначатиметься впродовж усього життя». Він доходить висновку: «Людина мусить серйозно вірити в надокучливе припущення, що зріст кількості розлучень приведе до повільного, але сталого руйнування загального добробуту населення».

Але ці похмурі результати досліджень, вивчення й статистичні дані не означають, що усі діти розлучених приречені на таке життя. Вони показують, що розлучення містить дуже реальну небезпеку для дітей. Але постає питання: як захистити дітей від наслідків розлучення?