Побожна покірність у релігійно розділеній родині

«ЦЕ ВРАЖАЄ набагато сильніше, ніж будь-який фізичний стусан. ...Я почуваю себе, ніби вся побита, але ніхто не може побачити цього». «Деколи мені не хочеться жити. (...) ...Або мені хочеться піти і ніколи не повертатися». «Часом важко не втратити розсудливості».

Такі емоційні слова говорять про почуття розпачу і самотності. Це слова жертв словесного насилля — звинувачень, погроз, обзивання, бойкотів — і навіть фізичного насилля з боку подружніх партнерів та членів сім’ї. Чому до цих людей так погано ставляться? Просто через інакші релігійні переконання. За таких обставин життя в релігійно розділеній родині дуже важко поклонятися Єгові. Проте багато християн, котрі стали жертвами, виявляють побожну покірність.

Потішає те, що такі страждання і напруження існують не в кожному релігійно розділеному домі. Проте це трапляється. Чи підходить цей опис до вашого дому? Якщо так, тоді вам, мабуть, важко поважати шлюбного партнера або батьків. Коли ви є дружиною, яка опинилася в такій ситуації, або дітьми, що живуть в подібному оточенні, як вам успішно виявляти побожну покору в релігійно розділеному домі? Як вам можуть допомогти інші? І як сам Бог дивиться на це?

Чому так важко бути покірним?

Егоїзм та невдячність, які поширені у світі, а також ваші ж нахили, викликані недосконалістю, роблять побожну покірність постійною боротьбою. Сатана знає це і хоче зруйнувати ваш дух. Він часто використовує членів родини, які мало або зовсім не цінують і не поважають Божих норм. Ваші високі духовні та моральні цінності часто досить відрізняються од цінностей невіруючої родини. Це значить протиріччя у поглядах на поведінку та заняття (1 Петра 4:4). Тиск, щоб примусити вас відійти од християнських норм, може бути сильним, оскільки ви дотримуєтеся наказу: «Не беріть участи в неплідних ділах темряви» (Ефесян 5:11). Вони вважають тепер: хоч що ви робите — все неправильно. Усе це через вашу релігію. Одна мати, коли захворіла її дитина, попросила допомогти свого чоловіка й отримала саркастичну відповідь: «Якщо у тебе вистачає часу для релігії, тобі не потрібна допомога». Після таких зауважень ще складніше бути покірним.

Окрім того, ви можете не погоджуватися у якихось питаннях, котрі прямо не порушують Святого Письма. Однак ви усвідомлюєте, що є членом родини і тому маєте певні обов’язки. «Мені дуже сумно, коли я думаю, як мій батько поводиться з нами, бо я розумію, що він почуває себе самотнім,— говорить Конні.— Я повинна постійно нагадувати собі не ображатися на опозицію від тата. Мені потрібно говорити собі, що є вагомі підстави, чому він реагує так або відкидає нашу позицію. Сатана є правителем цієї системи речей». Сюзен, котра вийшла заміж за невіруючого, звіряється: «Спочатку я хотіла розлучитися з ним, але тепер вже ні. Я знаю, Сатана використовує його, аби випробовувати мене».

Може здаватися, що зусилля Сатани змусити вас почувати себе нікчемною людиною майже не послаблюються. Дні можуть проходити взагалі без спілкування з подружнім партнером. Життя може стати дуже самотнім. Це підриває довіру, почуття власної гідності і випробовує вашу побожну покірність. Діти також зазнають емоційних і фізичних ран. В одному випадку, незважаючи на заборону батьків, троє молодих служителів Бога вірно відвідували християнські зібрання. Одна з них (тепер повночасний служитель) визнала: «Ми почували себе заціпенілими і виснаженими, ми не могли спати, наші серця розривалися».

Чого Бог сподівається від вас?

На першому місці завжди стоїть покірність Богові, і відносна покора головуванню чоловіка повинна виявлятися, як говорить Єгова (Дії 5:29). Чинити так може бути тяжко, однак це можливо. Звертайтеся постійно до Єгови за допомогою. Він хоче, щоб ви поклонялися йому «в дусі та в правді», слухалися його і підкорялися його наказам (Івана 4:24). Знання з Божого Слова, наповнюючи сприйнятливі серця, викликає бажання бути покірним. Хоча ваші особисті обставини можуть змінитися, ані Єгова, ані його Слово не зміняться (Малахії 3:6; Якова 1:17). Єгова доручив головувати чоловікам. Це не залежить від того, чи чоловік приймає Христове головування, чи ні (1 Коринтян 11:3). Якщо ви зазнаєте постійної наруги і приниження, то може бути важко підкорятися головуванню, але учень Яків говорить: «Мудрість, що зверху вона... покірлива» (Якова 3:17). Цілком визнавати і приймати це головування вимагає Божий дух, зокрема його плід — любов (Галатів 5:22, 23).

Коли ви любите когось, тоді легше виявляти побожну покірність до встановленого Богом головування. В Ефесян 5:33 (Хоменко) радиться: «Нехай же кожний з вас зокрема любить свою жінку так, як себе самого, а жінка нехай поважає чоловіка».

Подивімося на Ісуса. Над ним знущалися словесно і фізично, проте він ніколи нікого не лаяв. Він зберіг бездоганну репутацію (1 Петра 2:22, 23). Щоб витримати таку велику зневагу, Ісус потребував величезної відваги і міцної любові до свого Отця, Єгови. Бо любов «усе зносить» (1 Коринтян 13:4—8).

Павло нагадував своєму співпрацівникові Тимофію і нам сьогодні: «Не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму» (2 Тимофія 1:7). Глибока любов до Єгови та Ісуса Христа може спонукувати нас до побожної покірності, коли, здається, неможливо витримати. Розсудливість може допомогти нам врівноважено мислити і зосереджуватися на наших взаєминах з Єговою та Ісусом Христом. (Порівняйте Филип’ян 3:8—11).

Діти, які виявляють побожну покірність

Єгова радить вам, діти в релігійно розділених родинах: «Будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господеві приємне!» (Колосян 3:20). Зауважте, що тут згадується Господь Ісус Христос. Тому слухняність батькам не є абсолютною. У певній мірі порада в Дії 5:29: «Бога повинно слухатися більш, як людей» — також стосується християнської молоді. Можуть скластися обставини, коли вам потрібно буде вирішити, що робити на основі того, що ви знаєте є правильним згідно зі Святим Письмом. Це може закінчитися для вас покаранням за відмову брати участь у фальшивому поклонінні. Хоча така перспектива неприємна, ви можете знайти втіху і навіть радіти, бо страждаєте за те, що правильне в Божих очах (1 Петра 2:19, 20).

Оскільки ваше мислення керується Божими принципами, ви можете не погоджуватися з батьками щодо деяких питань. Але це не робить їх вашими ворогами. Навіть якщо вони не є присвяченими служителями Єгови, вони заслуговують належної честі (Ефесян 6:2). Соломон сказав: «Слухай батька свого,— він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя» (Приповістей 23:22). Намагайтеся зрозуміти біль, якого вони зазнають через те, що ви продовжуєте бути у вірі, котра здається дивною для них. Спілкуйтеся з ними, і «ваша лагідність хай буде відома» (Филип’ян 4:5). Діліться з ними своїми почуттями і турботами. Будьте твердими щодо Божих принципів, але «коли можливо і залежить від вас, будьте в мирі зі всіма людьми» (Римлян 12:18, Деркач). Те, що ви слухаєтеся батьківського керівництва, показує Єгові, що, як піддані Царства, ви бажаєте слухатися.

Благословення і блага від побожної покірності

Роздумуйте щодня про благословення і блага від побожної покірності в релігійно розділеному домі. Працюйте над тим, щоб бути покірними. ‘Не ослаблюйтесь’ (Галатів 6:9). Витривалість за несприятливих обставин і несправедливості «через сумління перед Богом... це вгодне» Богові (1 Петра 2:19, 20). Будьте покірними до такої міри, щоб не порушувалися праведні принципи і закони Єгови. Цим показується відданість устрою Єгови. Ваша побожна поведінка може навіть врятувати життя подружньому партнеру, дітям або батькам (1 Коринтян 7:16; 1 Петра 3:1).

Справляючись з вимогами і сподіваннями в релігійно розділеній родині, пам’ятайте про важливість бути непорочними в очах Бога Єгови й Ісуса Христа. Ви можете поступатися багато чим, але поступитися непорочністю — це значить поступитися всім, в тому числі й самим життям. Апостол Павло сказав: «Бог... в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що його настановив за Наслідника всього, що Ним і віки Він створив». Визнання цього «великого спасіння» зміцнить нас у покірності (Євреїв 1:1, 2; 2:3).