Вам можливо пересувати гори!
ЗАЯВЛЯЮТЬ, що 29 травня 1953 р. людина перший раз стояла на вершині щонайвищої гори в світі — гори Евересту, 29 028 футів (8848 м) над рівнем моря. З допомогою понад 450 чоловіка, новозеландець Едмонд Хілларі й непалець Тенсінг Норгей, успішно подолали небезпеки ковзкого льоду, страшних хуртовин, і брак кисню, щоб добитись вершини п’ять з половиною миль (9 км) верх них.
Підніматись до вершини високих гір справді чудесний подвиг. Однак, це неможливо порівнювати до того що Ісус сказав Своїм учням: «Кажу вам: коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди [пересунься, НС] звідси туди, то й перейде [пересунеться, НС] вона, і нічого не матимете неможливого!» Уявіть собі, Ісус не казав, щоб підніматися на гору але переміщати її! (Матвія 17:20).
Що спонукало Ісуса промовити ці слова Своїм учням? Вони не могли зцілити біснуватого хлопчину. Ісус підкреслив їм чому вони не мали успіху: Їм потрібно більшої віри (Матвія 17:14-20). Він порівняв віру до гірчичного зерна, з яким вони були дуже ознайомлені. Будучи між «найдрібнішим», гірчичне зерно, після кількох місяців росту, виросте на деревоподібну рослину (Матвія 13:31, 32). Таким то чином, Ісус підкреслив великі можливості малої віри, коли б її правильно розвинути й живити — те що здається неможливим стане можливим.
Але, розвинувши таку віру, які ж гори Ісусові учні зможуть пересувати? Так як дійсна гора може справляти велике враження, то так само гореподібні перепони можуть перешкоджати нам робити прогрес у службі Єгови. Що ж можуть бути ці «гори» і як ми можемо «пересувати» їх?
Апостол Павло є зразком християнина, який боровся з багатьма перепонами. У 2 Коринтян 6:4-10 і 2 Коринтян 11:23-28, читаємо, що він переживав нестатки, биття, ув’язнення, аварії на морі, і багато інших нещасть. Крім усього цього, йому ще додано «в тіло колючку», мабуть проблема зору (2 Коринтян 12:7; Дії 14:15). Як же Павлові переборювати такі гореподібні перепони й успішно виконати Божу волю для нього? «Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє»,— написав Павло. Це було для того, щоб «велич сили була Божа, а не від нас» (Филип’ян 4:13; 2 Коринтян 4:7). Отже, Павло беззастережно покладався на Єгову, що Він мав спроможність охороняти його в критичний час. В нього була віра.
Пересуваючи гори сьогодні
Чи ви бажаєте збільшити вашу службу Єгові? Так як сотні тисяч інших, які вже вступили в зростаючий ряд повночасних проповідників (піонери), ви теж мабуть деколи є спонукані, а навіть можливо вже серйозно думаєте збільшити вашу службу. Проте, чи ж якась гореподібна перешкода стоїть вам на дорозі? Якщо так, то чи ви можете пересувати гори? Тисячі Свідків Єгови вже зробили це для того, щоб збільшити їхню службу Єгові. Внизу подаємо кілька їхніх досвідів.
Одна молода сестра, яка вже кінчала школу, будуча найкращою студенткою забажала піонерувати, але брак роботи стало їй горою. Вона каже:
«Мої власні негативні думки й сумніви про піонерування стали неначе перешкодою для мене переборювати. Тому що я більше турбувалась роботою ніж піонеруванням, то не покладалась повністю на Єгову й Його спроможність постачати для тих, які ставлять поклоніння Йому на першому місці. Я міркувала собі так: Перше пошукаю роботу, а тоді запишуся піонерувати. Я не піонерувала а дійсно марнувала дорогоцінний час. Один із старших у зборі звернув мені увагу на те, що чим довше буду відкладати піонерування, то тим більше полюблю повночасну роботу, тому що нічого не стримувало мене від повночасної праці».
Що ж вона зробила? «Я безперервно молилась до Єгови, щоб Своїм духом Він дав керівництво моїм учинкам і думкам». Закінчивши школу, ця сестра стала допоміжною піонеркою, а тоді регулярною. Незабаром після того, вона пошукала собі відповідної праці, яка не перешкоджала її піонеруванню.
Один старший, якого дружина служила піонеркою і в якого було двоє дітей, думав, що це не вистачало тільки утримувати родину фінансово. Для декотрих спостерігачів, обставини через які він не міг піонерувати здавались непереборні, однак він бажав збільшити свою службу. Що мусило змінитись?
«Мислю, що сам був найбільшою перешкодою яку треба було перебороти,— він каже.— Я дуже любив ходити на службу, а також вступати в розмову з повночасними служителями й зауважувати їхні благословення. І сам почав набиратись їхнього гарного духу. Я передбачив себе повночасним служителем у майбутньому. Проблема була в тім, що я тільки думав про повночасну службу. Але ніколи не призначив часу в якому здійснити свою мету».
Помолившись про становище, цей брат почав добиватись своєї мети повночасної служби. Він приступив до наглядача при роботі, пояснив йому свої заміри, а тоді попросив працювати менше годин кожного тижня. Компанія в якій він працював не дозволяла цього.
Він продовжує і каже: «Наглядач при роботі закінчив розмову кажучи, що правдоподібно мені не дозволять годин, яких я вимагав. Я був певний, що коли б це рішення залишалось виключно для нього робити, то відповідь була б ні. Тільки коли Єгова втрутиться у справу, то тільки тоді дадуть мені мої вимоги. Півтора тижня пізніше, виконавча влада погодилась на мої вимоги. Подякувавши моєму наглядачеві, я сів у автомашину, від’їхав кілька міських кварталів, зупинив машину, і в молитві висловив Єгові мою вдячність і оцінювання. Так, вже здійсню свою мету повночасної служби».
Як же заміжня сестра «пересунула» її гору? Вона каже: «У мене є четверо дітей й невіруючий чоловік. Коли я почала думати про піонерування, то перед мною було багато перешкод. По-перше, чоловік тимчасом не працював. Його праця сезонна, і я мусила працювати частково, щоб допомогти сплачувати рахунки. Тому то я переконалась, що незважаючи на мої бажання, обставини таки не дозволяли мені піонерувати. Мусила спростувати свої думки. Я знала, що коли буду так негативно думати, то ніколи не постараюся, щоб хоч спробувати. Друге важливе питання на яке обов’язково відповісти таке: Звідкіля ж візьметься сила для мене піонерувати? Я знайшла відповідь у Павловому посланні до филип’ян 4:13. Я не тільки помолилась до Єгови про цю справу, але почала все більше й більше покладатись на Нього. Я також почала робити практичні кроки, щоб здійснювати мою мету. Я добре розклала свій час і почала допоміжно піонерувати. Згодом, Єгова відкрив можливість для мене вступити в повночасну службу. Чоловік вернувся на роботу, а я почала працювати тільки один день у тижні. Незабаром, я стала регулярною піонеркою».
Крім цього, вона мала привілей піти до піонерської школи, яка доказалась бути великою поміччю для неї в службі. «Всіх, які думають про повночасну службу, я порадила б помолитись до Єгови й залишити справу в Його руках,— вона каже.— Тоді докладіть усіх сил, а Він поблагословить вас за це» (Псалом 37:5).
Чи ж ці досвіди не допомагають вам бачити, як практикування віри може допомогти християнам переборювати гореподібні перешкоди? Якщо у вашому серці буяє бажання вступити на повночасну службу, то розгляньте свої обставини. Переговоріть справу з іншими піонерами, і навчіться з їхнього досвіду. Робіть практичні кроки, щоб добитись вашої мети. І більш за все, моліться до Єгови про свої бажання; тоді покладайтесь на Нього, щоб Він благословив ваші зусилля. Так, ви теж можете пересувати гори!