Коли культура суперечить голосу сумління

Роберта виховували як Свідка Єгови. Але у підлітковому віці його поведінка та друзі, з якими він спілкувався, були не найліпшими. Це почало непокоїти матір Роберта, й тому вона попросила одного піонера, повночасного служителя Свідків Єгови, попіклуватися про нього. Роберт пояснює, що трапилось далі.

«Я дійсно глибоко оцінив те зацікавлення, яке брат-піонер виявив до мене. Його добрий приклад спонукав мене розпочати повночасне служіння відразу після закінчення школи. У цей час моя мама знову почала хвилюватися, але тепер вже з іншого приводу. Розумієте, беручи до уваги нашу культуру, дівчина може почати піонерувати відразу після закінчення школи, але хлопець спершу повинен стати матеріально забезпечений, а вже тоді думати про піонерування.

Я здобув професію та розпочав свою справу. Невдовзі бізнес став сильно затягувати мене, й відвідування зібрань та проповідування стали звичайною рутиною. Я відчував муки сумління, оскільки знав, що можу в більшій мірі послужити Єгові. А втім, щоб перестати робити те, чого від мене сподівалися інші, потребувалося справжніх зусиль, та все ж я щасливий, що вчинив саме так. Зараз я одружений; протягом останніх двох років ми разом з дружиною піонеруємо. Нещодавно мене призначили службовим помічником у зборі. Я можу цілком відверто сказати, що тепер відчуваю справжнє задоволення, бо служу Єгові від усього серця й роблю все, що в моїх силах».

Цей журнал неодноразово заохочував молодь навчитись, якщо можливо, якоїсь професії чи набути якихось корисних спеціальностей ще під час навчання у школі. З якою метою? Щоб стати багатим? Ні. Основною причиною є те, щоб пізніше можна було належно утримувати себе та робити для Єгови все можливе, особливо служити повночасно. Часто молоді люди бувають настільки зайняті робленням світської кар’єри, що служіння для них втрачає свою вартість. Дехто навіть не припускає думки, аби розпочати повночасне служіння. Чому?

Коментарі Роберта дещо проливають світло на це питання. Набувши професію, Роберт розпочав свою справу. Незабаром його робота стала нагадувати біг у нікуди. Він мав на меті стати матеріально незалежним. Але чи було колись таке, щоб християнин чи особа з-поза збору повністю досягли цієї мети? Християни намагаються брати на себе матеріальну відповідальність, ретельно виконуючи свої фінансові зобов’язання, але їм також слід усвідомити, що в ці ненадійні часи мало хто може досягнути становища, коли дійсно можна вважати себе фінансово незалежним. Власне тому обіцянка Ісуса, записана в Матвія 6:33, є такою підбадьорливою для християн.

Роберт щасливий, що послухав свого серця, а не того, що диктувала культура, в якій він виріс. Сьогодні він насолоджується тим, що робить у піонерському служінні. Дійсно, служити повночасно — це почесна діяльність. Роберт у мирі з собою, бо служить Єгові згідно зі своїми словами: «Роблю все, що в моїх силах».

Так само сьогодні дехто використовує свої здібності, таланти і навіть освіту, щоб сприяти справам Царства. Наприклад, Емі закінчила економічний та юридичний факультети університету. Колись вона мала прибуткову роботу в юридичній конторі, але сьогодні служить добровільним працівником в одному з філіалів Товариства Вартової башти. Емі описує своє теперішнє життя так: «Я впевнена, що зробила найліпший вибір у своєму житті... Я б ніколи не хотіла помінятися місцями з моїми університетськими колегами. Пишаюся тим, що я вибрала. У мене є все необхідне й навіть більше — радісне, щасливе життя та змістовна робота, яка приносить задоволення».