Перевезення літератури — нелегке завдання

Конго займає чималу площу. Окрім невеликого узбережжя в Бас-Конго, країна не має виходу до моря. Більшість великих вантажів надходить у Конго через порт Матаді. Звідти до столиці країни, яка розміщена приблизно за 300 кілометрів, веде одноколійна залізниця і одна асфальтована дорога.

Європейські філіали прислали братам в Конго кілька вантажівок, якими стали ефективно послуговуватись для перевезення літератури і будівельних вантажів. У 1999 році в Матаді розташовувався склад літератури, який належав Бетелю. Завдяки цьому публікації можна було вивантажувати з кораблів і зберігати на складі, доки вантажівка з філіалу не забере її до Кіншаси.

У 1980-х роках брати ще могли перевозити літературу сухопутним шляхом від Кіншаси до Лубумбаші, зупиняючись по дорозі на складах в місіонерських домах у Кананзі і Мбужі-Майї. Літак долав відстань від Кіншаси до Лубумбаші приблизно за дві години, а подорож вантажівкою тривала цілих два тижні! Однак з роками дороги погіршали, і сухопутний маршрут став непрохідним. Хоча в Конго багато судноплавних річок, човни, які відправляються з Кіншаси углиб країни, ненадійні. Крім того, у декотрих районах продовжуються політичні заворушення, і це ще більше обмежує територію, яку можуть обслуговувати вантажівки філіалу. Тому найліпшим способом перевезення літератури на далеку відстань залишаються повітряні перевезення.

Філіали інших країн допомагають забезпечувати братів літературою. Філіал у Камеруні доставляє публікації вантажівкою через Центральноафриканську Республіку на північ Конго. Філіали в Руанді і Кенії допомагають обслуговувати східні райони країни. Збори у декотрих південних районах отримують літературу з Південно-Африканської Республіки і Замбії.

[Ілюстрації на сторінці 237]

Для перевезення літератури по непрохідних дорогах Конго використовують потужні вантажівки.