Все ж завдяки постійному переміщенню населення в межах Конго і Північної Родезії декотрим родезійським братам вдавалось приїжджати у Конго і зупинятись там на короткий час.

1945 р. Людина має бути мужньою, аби обстоювати Бога та його Царство у [Бельгійському Конго]. Там накладено повну заборону на проповідування і літературу, але це ще не все. За спілкування з нами конголезцю африканського походження загрожує висилка в певну місцевість і своєрідне ув’язнення, яке іноді триває впродовж років. Листи з Конго, адресовані нам [в Північну Родезію], рідко доходять сюди, а пошта, яку відсилаємо ми, не прибуває до адресатів. Однак... робимо все можливе, щоб допомогти нашим співробітникам Царства у цій країні, де сильний вплив мають священики.

Приблизно в той період Ллевелін Філліпс, член філіалу в Північній Родезії, прибув до Бельгійського Конго, щоб допомогти Свідкам, які зазнавали переслідувань. Генерал-губернатор та інші представники уряду вислухали його пояснення про те, в чому полягає праця проповідування про Царство і чим Свідки Єгови відрізняються від членів Кітавала. В ході розмови генерал-губернатор, задумавшись, сказав: «Якщо я допоможу вам, то що буде зі мною?» Він добре усвідомлював, наскільки сильний вплив у цій країні має Римо-католицька церква.

1950 р. Минулий рік був найважчим за всі попередні, і брати, які живуть у Бельгійському Конго, зазнавали великих труднощів. На початку службового року не всі книжки і листи надходили до місця призначення і зв’язок зі зборами майже припинився.