Виверження вулкана у Східній Африці. Багато наших братів на сході Конго (Кіншаса) пережили громадянську війну, хвороби, нужду і безробіття. Дехто був біженцем, а дехто й досі не може повернутись додому. До всіх тих проблем додалась ще одна — раптове виверження вулкана Ньїраґонґо, що неподалік міста Ґома. Зранку 17 січня 2002 року гора почала вивергати зі своїх надр дим і вогонь. Увечері з вулкана в напрямку Ґоми потекла лава. Тисячі переляканих людей кинулись утікати до поблизького міста Гісеньї, що в сусідній Руанді. Дороги були переповнені людьми, котрі несли свої нехитрі пожитки. І хоча над містом Гісеньї теж нависла небезпека, руандійські брати вирішили перетворити тамтешній Зал Царства на табір біженців для братів з Конго. А деякі брати в місті відразу погодились взяти до себе додому частину тих, хто втікав від вулкана.

Ось що розповідає один місцевий старійшина: «Коли ми побачили, що сталося, то відразу з декількома братами пішли на головну дорогу, що веде з Ґоми до Гісеньї. В руках над головою ми тримали журнали «Вартова башта» і «Пробудись!». Вже стемніло, то ж ми стали в місцях, де нас найліпше можна було бачити. І коли брати помічали журнали, то відразу знали, що це Свідки, а ми їх скеровували до Залу Царства, який став табором біженців. Так ми стояли на дорозі аж до ранку. До речі, ми лише повторили те, що брати з Ґоми зробили для нас кілька років тому. Після війни в Руанді сотні тисяч людей втікали до Ґоми. Тоді Свідки з Ґоми день і ніч стояли при дорозі з журналами в руках, аби ми могли бачити, що це брати. Вони скеровували нас до таборів біженців, організованих Свідками».

Більшість утікачів від вулкана мусили провести ніч просто неба. Серед них були теж брати, які через замішання і темряву не побачили тих, хто стояв з журналами. Один старійшина розповідає: «Наступного дня на світанку брати й сестри з журналами в руках знову пішли на пошуки. Вони обійшли ціле місто Гісеньї так, щоб усі могли їх бачити. Цим робом вони відшукали всіх братів з Ґоми, яким уночі не вдалось побачити Свідків. Невдовзі лава, яка все ще витікала з вулкана, почала загрожувати нашому Залу Царства. Ми негайно перетворили п’ять інших Залів Царства на табори біженців». Деякі брати з Ґоми, а в місті 24 збори, втікали в західному напрямку, але більшість, приблизно 2000 осіб, втекли до Руанди.

Брати з філіалу в Кігалі (Руанда) швидко придбали їжу, медикаменти, ковдри та пластмасові контейнери для води і вислали все це до наших таборів біженців. Як же зраділи брати з Ґоми, коли вже через день після початку катастрофи приїхала вантажівка з необхідними для них речами! Навіть люди, які не були Свідками, схвально відгукувались про братів. Один брат почув таке: «Це хороша релігія. Вони дійсно люблять одні одних».

Приблизно третина міста Ґоми була знищена. Багато братів і сестер втратили майже все. Але Свідки, чиї доми не були пошкоджені, прийняли братів, які втратили свої помешкання (Рим. 12:12, 13). Згодом руандійські брати організували безпечне повернення до Ґоми всіх біженців. Свідки з Європи також надали допомогу: з Бельгії літаками було прислано дві великі партії необхідних речей.

Виверження вулкана Ньїраґонґо було справжнім стихійним лихом: загинуло немало людей, знищено багато будинків і майна. Але правдиві християни показали на ділі, що вони люблять одні одних (Ів. 13:35).

[Ілюстрація на сторінці 11]

Внизу: Зал Царства в Руанді, який було перетворено на табір біженців.