1959 р. Брати вперше отримали від місцевої влади усний дозвіл на проведення зібрань, хоча офіційно заборону не було знято. До цього часу Свідки не могли проводити зібрань збору і, щоб вивчати Біблію, зустрічалися малими групами по домах. Тепер вони негайно взялися за підготовку першої організованої зустрічі збору — Спомину Ісусової смерті. Загальна кількість присутніх на цьому зібранні у п’яти зборах Леопольдвіля становила 1019 осіб. Сторонніх людей вразило не лише те, що Свідки проводили зібрання, а й радісна і тепла атмосфера між братами і сестрами. Дехто відразу побачив, що Свідки відрізняються від інших релігій, бо «виявляють любов один до одного».

Хоча в’їзд місіонерів у Конго й далі заборонявся, декрет про терпимість, підписаний 10 червня 1958 року, дозволив Свідкам Єгови «збиратися на зібрання в закритих приміщеннях». Вони були щасливі, що могли вільно збиратися разом. Іноді на зібрання приходили працівники держбезпеки і хвалили братів за добру поведінку та порядок.

1960 р. Упродовж минулого року праця свідчення у Бельгійському Конго була досить успішною. Попри складну ситуацію в країні та офіційну заборону брати можуть регулярно проводити зібрання у Залах Царства.

У період проведення Спомину в місті Леопольдвілі, столиці країни, сталася виняткова подія. Шість [зборів] того міста разом організували публічну промову в неділю. Як же було приємно, коли на це зібрання прийшло 1417 осіб! Ось що про це написав один [наглядач збору]: «Ми були дуже щасливі, тому що вперше організували таку зустріч, і ангели Єгови справді стали табором кругом нас».