Багато років Свідки не могли проводити великих обласних конгресів. Тепер же вони отримали на це дозвіл. У 1980 році по всій країні відбулося п’ять конгресів під гаслом «Божа любов». Декотрі делегати подолали величезну відстань, аби прибути на конгрес. Чимало сімей пройшли понад 400 кілометрів пішки. Два спеціальних піонери з віддаленої групи проїхали понад 700 кілометрів на велосипедах. Вони подорожували грузькими дорогами і пробиралися через вологий тропічний ліс упродовж двох тижнів. На конгрес прибули делегати з таких країн, як Конго (Браззавіль), Бурунді і Руанда.

У наступні роки виникла потреба організувати більше обласних конгресів. Безумовно, брати мали релігійну свободу, але їхнє економічне становище ставало дедалі гіршим. Багато хто ледь зводив кінці з кінцями. Ціни стрімко зростали, тимчасом як зарплата не змінювалась. Більшість братів не могла далеко їздити, бо не в стані була оплатити дорогу. Тому філіал потурбувався, щоб провести більше конгресів у місцевостях, де жило багато Свідків.

Подорож дорогами Конго можна порівняти до бігу з перешкодами: тут нікого не дивують повалені дерева на дорозі, поламані мости, грузький пісок та ями з болотом. Представники філіалу та їхні дружини завжди виявляли дух саможертовності, служачи братам на районних та обласних конгресах. Однак їхні жертви були малими у порівнянні з тим, що доводилось витримувати вірним місцевим братам і сестрам: нерідко вони багато днів ішли пішки і спали просто неба. Брати і тепер часто долають пішки по 50—150 кілометрів, аби відвідати обласний конгрес.

[Ілюстрація на сторінці 221]

Конгрес «Божа любов» у Кіншасі в 1980 році, перший великий обласний конгрес, який було проведено після восьми років заборони.

[Ілюстрація на сторінці 223]

Брати і сестри подорожують багато днів, несучи з собою їжу і необхідні речі, щоб відвідати районні та обласні конгреси.