1945 р. Людина має бути мужньою, аби обстоювати Бога та його Царство у [Бельгійському Конго]. Там накладено повну заборону на проповідування і літературу, але це ще не все. За спілкування з нами конголезцю африканського походження загрожує висилка в певну місцевість і своєрідне ув’язнення, яке іноді триває впродовж років. Листи з Конго, адресовані нам [в Північну Родезію], рідко доходять сюди, а пошта, яку відсилаємо ми, не прибуває до адресатів. Однак... робимо все можливе, щоб допомогти нашим співробітникам Царства у цій країні, де сильний вплив мають священики.

Африканські вісники багато років сидять у тюрмах, відбуваючи невизначені терміни покарання за проповідницьку працю, а що ще гірше, їх відсилають у спеціальний концентраційний табір у Касаджі, який розташований за 500 кілометрів від Елізабетвіля [нині Лубумбаші]. Там вони разом зі своєю сім’єю або й без неї тяжко працюють на невеликих ділянках в повній ізоляції. (...) Інколи термін покарання триває навіть до десяти літ. Часто роки такої відокремленості минають без найменшої надії на звільнення чи справедливість. Свободу можна отримати, хіба що йдучи на компроміс.

За цих обставин праця виконується підпільно, зібрання проводяться таємно і місця зустрічей постійно змінюються, аби запобігти арештам. Праця свідчення зводиться до відвідування людей, які доброзичливо ставляться до Свідків, але навіть попри таку обережність чимало братів потрапляє до рук влади. Їх арештовують і відсилають до табору в Касаджі.

1950 р. Минулий рік був найважчим за всі попередні, і брати, які живуть у Бельгійському Конго, зазнавали великих труднощів. На початку службового року не всі книжки і листи надходили до місця призначення і зв’язок зі зборами майже припинився. Потім, 12 січня, генерал-губернатор наклав заборону на діяльність Товариства і встановив двомісячний термін ув’язнення та штраф у розмірі 2000 франків для тих, хто був Свідком Єгови, хто приходив на зустрічі Товариства або якимсь чином його підтримував. Ця постанова отримала гучні схвальні відгуки в католицькій пресі. Покотилася хвиля арештів. Рік перед тим органам влади вдалося отримати від колишнього слуги збору в Елізабетвілі списки сотень чоловіків, що мали зв’язок з Товариством. Їх та їхніх дружин арештували. Африканські брати з Північної Родезії, відсидівши термін покарання, були депортовані, а більшість місцевих Свідків потрапили до Касаджі, концентраційного табору, що [приблизно за 500] кілометрів від Елізабетвіля. Частина братів перебуває там донині. Декотрі депортовані з Конго Свідки, напівголодні, мусили пройти пішки останні 30 кілометрів від Саканії до кордону Північної Родезії.

Нещодавно таємна поліція розширила штат працівників. Кожного, хто має Біблію, відразу підозрюють у тому, що він Свідок Єгови.

Також ми дізналися, що у районі Елізабетвіля двох сестер з Європи засудили до 45 днів ув’язнення, а тоді замінили його на три роки умовного покарання з вимогою доброї поведінки (це означало не виконувати Господньої праці). Сестер затримали за те, що вони проповідували і мали «Вартову башту». Тепер їм щодня загрожує депортація.