[Рамка/Ілюстрація на сторінках 173—175]

Мені присудили 17 місяців ув’язнення і 24 удари батогом

Косаму Мванза

Рік народження: 1886

Рік хрещення: 1918

Факти з біографії: зніс переслідування і тиск від фальшивих братів. Вірно служив піонером і старійшиною до кінця свого земного шляху у 1989 році.

Коли почалася Перша світова війна, я пішов до армії і служив санітаром у Північнородезійському полку. У грудні 1917 року під час відпустки я зустрів двох чоловіків з Південної Родезії, які були Дослідниками Біблії. Вони дали мені шість томів праці «Виклади Святого Писання», і я прочитав їх за три дні. На фронт я вже не повернувся.

У той час було дуже важко листуватися з філіалом Свідків Єгови, тож брати, в тому числі і я, працювали без належного керівництва. Ми ходили від села до села, збирали людей і виголошували перед ними проповідь, а потім відповідали на їхні запитання. Згодом ми вибрали місце для своїх зустрічей на півночі країни і назвали його Галілея. Ми запрошували зацікавлених приходити туди, щоб послухати пояснення Біблії. Мене призначили наглядати за цією діяльністю. На жаль, з’явилося також багато фальшивих братів, які сіяли замішання.

Ми ревно проповідували і цим забирали овець з пастви католицьких і протестантських місіонерів. Ми й далі проводили великі зібрання. Пригадую, як у січні 1919 року на пагорбі поблизу міста Ісока зібралося близько 600 осіб. Не знаючи про наші наміри, поліція і солдати знищили Біблії і книжки, які ми мали, та заарештували багатьох з нас. Декотрих ув’язнили поблизу міста Касама, інших в Мбалі, а ще інших далеко на півдні, в Лівінгстоні. Декого засудили до трьох років. Мені присудили 17 місяців ув’язнення і 24 удари батогом.

Після звільнення я повернувся у рідне село і знову почав проповідувати. Через деякий час мене вдруге арештували, ув’язнили і ще сильніше побили батогом. На цьому переслідування не закінчилося. Місцевий вождь вигнав братів з села. Всі ми переїхали до іншого села, вождь якого прихильно до нас поставився. Ми оселилися спочатку там, а потім, за згодою вождя, побудували власне село і назвали його Назарет. Нам дозволили жити у тому селі за умови, що ми не будемо своєю діяльністю порушувати спокій. Вождю сподобалася наша поведінка.

Наприкінці 1924 року я повернувся на північ в Ісоку. Там один комісар області, який добре до мене ставився, допоміг мені поглибити знання англійської мови. У той час серед братів з’явилися самозвані провідники, які поширювали перекручені вчення і зводили багатьох. Незважаючи на це, ми продовжували збиратися у приватних помешканнях, виявляючи обачність. Через кілька років мене запросили зустрітися в Лусаці з братом Левеліном Філліпсом, який призначив мене відвідувати збори, розташовані вздовж кордону Замбії з Танзанією. Підкріпляючи братів, я їздив аж до міста Мбея, що в Танзанії. Відвідавши по разу кожен збір, я повертався у свій. Так я служив до 1940-х років, поки Товариство не почало призначати районних наглядачів.

1919 р. Косаму Мванза та близько 150 інших братів побили батогами й ув’язнили.