• «Життя теперішнє» приносить багато радості
    Вартова башта — 2005 | 1 червня

    • Невдовзі нас призначили в Південну Родезію (тепер Зімбабве).

      Ми їхали поїздом і перед прибуттям у Булавайо вперше побачили славетний водоспад Вікторія. У Булавайо ми на якийсь час зупинилися в сім’ї Мак-Лакі. Це була одна з перших сімей Свідків, які там оселилися. Нам випала честь близько їх знати впродовж наступних 16 років.

      Пристосовуємося до змін

      Спочатку протягом двох тижнів ми вивчали особливості африканської території для проповідування, а тоді мене призначили обласним наглядачем. Для того щоб проповідувати в африканському буші, треба було мати з собою воду, їжу, постільні речі, одяг, кінопроектор, електрогенератор, великий екран і ще деякі необхідні речі. Увесь цей багаж ми складали у вантажівку, яка витримувала наші подорожі труднопрохідною місцевістю.

      Я працював з африканськими районними наглядачами, а Джойс допомагала їхнім дружинам і дітям, які також їздили з нами. Ходити африканським вельдом дуже важко, особливо у спеку, але невдовзі я помітив, що в цьому кліматі легше переношу проблеми зі здоров’ям, і це було чудово.

      Мешканці тих місць жили бідно, багато хто заплутався в традиціях і марновірстві, поширена була багатошлюбність, але люди глибоко поважали Біблію. У деяких місцевостях зібрання проводились у затінку величезних дерев, а після заходу сонця брати вішали олійні світильники. Ми завжди відчували особливе благоговіння під час вивчення Божого Слова просто неба, коли над головою світили зорі — величні, створені Богом світила.

      Назавжди нам запам’яталося й те, як ми показували в африканських резерваціях фільми Товариства «Вартова башта». У зборі могло бути 30 Свідків, але на показ фільму часто приходило 1000, а то й більше осіб!

      Звичайно, в тропіках час від часу хворієш, але завжди важливо бути оптимістом. Ми з Джойс досить добре давали собі раду: я — з приступами малярії, вона — з хворобою, яку спричиняють амеби.

      Згодом нас призначили у філіал у Солсбері (тепер Хараре), де я мав честь працювати з такими вірними служителями Єгови, як Лестер Дейві та Джордж і Рубі Бредлі. Уряд уповноважив мене реєструвати шлюби. Це посприяло процвітанню християнських шлюбів у зборах. Через кілька років я отримав ще одне призначення — відвідувати іншомовні збори. Ми з Джойс понад десять років знайомилися таким чином з братами і раділи їхньому духовному росту. У цей період ми також відвідували братів у Ботсвані й Мозамбіку.