Життєдайна праця у «Кам’яному будинку»

Назва цієї африканської країни означає «кам’яний будинок». Країна відома багатьом людям своїм величним водоспадом Вікторія та розмаїттям дикої природи. Там збереглись унікальні стародавні споруди — найбільші на всіх африканських теренах, розташованих південніше від Сахари. Через центральну частину країни пролягає гранітне плато, котре завдяки помірному клімату вкрите пишною рослинністю і має родючі землі. Мова йде про Зімбабве, де мешкає приблизно 12 мільйонів людей.

ЗВІДКИ походить назва «Кам’яний будинок»? У 1867 році мисливець та дослідник Адам Рендерс натрапив на великі кам’яні споруди, що займали площу 720 гектарів. Він подорожував африканськими степами, де доми зазвичай будували з глини, дерев’яних жердин і трави. Одного дня він побачив руїни могутнього міста, яке нині називають Великий Зімбабве.

Ті величні руїни лежать на південь від сучасного міста Масвінґо. Мури Великого Зімбабве зведені переважно з гранітного каміння, яке клали одне на одне без вапняного розчину. Місцями мури сягають 9 метрів заввишки. Серед руїн можна побачити незвичайну башту конічної форми. Її висота приблизно 11 метрів, а діаметр основи 6 метрів. Точно не відомо, для чого призначалась ця споруда. Руїни міста датуються VIII сторіччям н. е. Проте, як свідчать докази, ця місцевість була заселена ще за сотні років до того.

У 1980 році країна, яка тоді називалась Родезією, отримала незалежність від Великої Британії і була перейменована у Зімбабве. Більшість населення країни належить до двох етнічних груп: шона, яка є найчисленнішою, і ндебеле. Свідки Єгови, проповідуючи від дому до дому, не раз переконуються у гостинності зімбабвійців. Приміром, людина стукає у двері, але не встигає навіть представитися, як господар каже: «Заходьте. Сідайте, будь ласка». Більшість зімбабвійців глибоко поважають Біблію. Майже завжди під час біблійного обговорення батьки кажуть своїм дітям сідати та слухати.

Потіха для людей

Коли у новинах говорять про Зімбабве, то не раз можна почути слова «СНІД» і «посуха». Поширення СНІДу серйозно впливає на кількість населення та економіку країн субсахарської Африки. Люди потрапляють у лікарню часто тому, що є ВІЛ-інфікованими. СНІД уже зруйнував життя багатьох родин.

Свідки Єгови навчають, що найкраще для людини — це жити згідно з Божими настановами, записаними в Біблії. Цим Свідки дуже допомагають мешканцям Зімбабве. Наприклад, Біблія вчить, що інтимні стосунки є даром від Бога і що вони дозволені лише в подружжі. Гомосексуалізм, переливання крові та вживання наркотиків неприйнятні та заборонені Єговою (Дії 15:28, 29; Римлян 1:24—27; 1 Коринфян 7:2—5; 2 Коринфян 7:1). Свідки несуть людям чудову надією на те, що незабаром Боже Царство покінчить з усіма хворобами (Ісаї 33:24).

Допомога жертвам посухи

Понад десять років Зімбабве потерпає від посухи. Через голод і нестачу води загинуло чимало диких тварин та сотні тисяч голів великої рогатої худоби. Вогонь спустошив великі лісові масиви. Багато дітей та людей похилого віку померло від недоїдання. А рівень могутньої ріки Замбезі впав так сильно, що могла зупинитись робота гідроелектростанцій.

Щоб підтримати одновірців, які постраждали від посухи, у різних частинах країни Свідки Єгови організували 8 комітетів з надання допомоги. Кожен роз’їзний наглядач відвідував збори, визначав, у чому є потреба, і повідомляв про це відповідному комітету. Один роз’їзний наглядач розповідає: «За останні 5 років ми розподілили понад 1000 тонн маїсу, 10 тонн сушеної риби та стільки ж квасолі ліма. Наші брати приготували 2 тонни муфушви, тобто сушеної городини. Крім того, пожертвували велику кількість одягу та грошей». Інший роз’їзний наглядач сказав: «Ми мали великі труднощі. Від уряду Зімбабве та Південно-Африканської Республіки треба було одержати дозвіл на ввезення допомоги. Також важко було діставати пальне. Але ми отримали все необхідне та допомогли братам, бо наш небесний Батько, як запевнив Ісус, знає, що нам все це потрібно» (Матвія 6:32).

А як роз’їзні наглядачі зносять труднощі в районах, вражених засухою? Дехто бере їжу для себе та для братів, у яких зупиняється. Один наглядач розповів таку історію. Сестри радились між собою, чи не припинити їм служіння і стати в чергу за гуманітарною допомогою, котру мав прислати уряд. Вони вирішили довіритись Єгові та зосередитись на проповідуванні. Того дня допомога так і не прибула.

Наступного дня мало відбутись зібрання. Сестрам знову треба було вирішити, йти на зібрання чи дочекатись гуманітарної допомоги. Поставивши на перше місце духовні справи, вони пішли на зібрання у Зал Царства (Матвія 6:33). Коли брати і сестри співали останню пісню, вони почули, як до залу під’їхала машина. Це була матеріальна допомога від їхніх духовних братів. Яку ж радість та вдячність відчули Свідки, котрі постановили не пропустити зібрання!

Справжня любов

Свідки Єгови виявляють доброзичливість і до людей, які не є членами їхньої організації. Часто це дає нагоду для свідчення. Один районний наглядач, який служить в околицях Масвінґо, проповідував з місцевими Свідками. Раптом він побачив, що біля дороги лежить дівчина. Вона була дуже хвора і нерозбірливо говорила тремтячим голосом. Її звали Гамуньярі, що мовою шона означає «як вам не соромно». Бідолашну покинули члени її церкви, коли йшли на богослужіння у гори. Свідки допомогли дівчині, взявши її до найближчого села.

Деякі люди в тому селі знали Гамуньярі. Тому покликали її родичів, щоб ті забрали дівчину. У селі про Свідків говорили: «Це правдива релігія. Саме таку любов повинні виявляти християни» (Івана 13:35). Перед тим як піти далі, брати залишили дівчині буклет «Чи ви бажаєте більше дізнатись про Біблію?»a.

Наступного тижня той же районний наглядач відвідував збір у місцевості, де жила Гамуньярі. Він хотів довідатися, чи дівчина дісталась додому. Уся її родина дуже зраділа, коли побачила брата разом з місцевими Свідками. Батьки дівчини сказали: «У вас правдива релігія. Ви врятували життя нашої доньки, яку залишили на дорозі помирати». Батьки дівчини також говорили членам її церкви: «Як вам не соромно, ви ж покинули Гамуньярі вмирати на дорозі». Свідки порозмовляли з батьками Гамуньярі про Біблію і залишили їм літературу. Батьки попросили братів повернутись та вивчати з ними Біблію. Дехто з тої родини колись противився Свідкам, але тепер їхній погляд змінився. Один з них, чоловік старшої сестри Гамуньярі, який був провідником місцевої церкви, погодився вивчати Біблію.

Будівництво місць поклоніння

Один поет давніх часів під натхненням написав: «Боже... душа моя прагне до Тебе... в країні пустельній і вимученій без води» (Псалом 63:2). Ці слова справджуються в житті багатьох зімбабвійців, котрі роками зносять посуху. Як і псалмоспівець, вони прагнуть наближатися до Бога та відчувати його доброту. Про це свідчить зріст, який відбувається в результаті проповідування. Коли 1980 року Зімбабве отримало незалежність, у 476 зборах служило приблизно 10 000 Свідків. Пройшло 27 років і активних Свідків стало втричі більше, а кількість зборів майже подвоїлась.

Колись лише декілька зборів мало власні місця для поклоніння. У 2001 році з понад 800 зборів всього 98 збиралися у власних Залах Царства. Багато зборів проводили зібрання під деревами або в халупах, зроблених з дерев’яних жердин, глини і покритих трав’яним дахом.

Щоб брати у Зімбабве могли мати скромні, однак гідні місця для поклоніння, було організовано програму будівництва Залів Царства. Ця програма стала можливою завдяки щедрим пожертвам та старанній роботі добровольців з багатьох країн світу. Чимало Свідків з-за кордону, які мають будівельні навички, влаштували свої справи так, щоб приїхати та працювати разом з братами у Зімбабве. Місцевий Свідок написав: «Ми дуже вдячні всім, хто прибув з різних країн, щоб допомагати на будівництві Залів Царства. Ми також вдячні братам і сестрам, які зробили пожертви у фонд будівництва Залів Царства».

Протягом 50 років в одній місцевості на сході країни зібрання проводили під велетенським баобабом. Коли тамтешнім старійшинам повідомили, що буде побудовано гідне місце для поклоніння, один з них не міг стримати сліз. У сусідньому зборі 91-річний старійшина сказав: «Я багато років благав Єгову, щоб він дозволив нам мати свій зал».

Сторонніх людей вражає те, наскільки швидко споруджуються ці привабливі будівлі. Ось що сказав один чоловік: «Ви будуєте вдень, а Бог, мабуть, будує вночі». Також люди помічають єдність та радість будівельників. Донині вже споруджено 350 Залів Царства. А це означає, що 534 збори можуть проводити зібрання у надійних, зроблених із цегли, залах.

Життєдайна праця у Зімбабве продовжується. Уся слава за досягнуте належить Єгові, бо він благословляє зусилля Свідків. У Біблії сказано: «Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому!» (Псалом 127:1).

[Примітка]

[Карти на сторінці 9]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ЗІМБАБВЕ

ХАРАРЕ

Масвінґо

Великий Зімбабве

[Ілюстрація на сторінці 9]

Башта конічної форми.

[Ілюстрація на сторінці 12]

Новий Зал Царства збору Консеншн.

[Ілюстрація на сторінці 12]

Члени Ліндальського збору перед новим Залом Царства.

[Відомості про ілюстрації, сторінка 9]

Ruins with steps: ©Chris van der Merwe/AAI Fotostock/age fotostock; tower inset: ©Ingrid van den Berg/AAI Fotostock/age fotostock