Незабутній Спомин

У 1992 році в різних частинах Грузії для проведення Спомину орендували великі зали. Давіт Самхарадзе, який жив у місті Горі, пригадує, що районний наглядач поцікавився їхніми приготуваннями до Спомину.

Дізнавшись, що вісники збираються проводити Спомин у приватному помешканні, районний наглядач запитав: «А у вашому місті є якийсь великий зал? Може, спробувати його орендувати?» Місцевий зал був розрахований на понад 1000 осіб, і Свідки не бачили потреби винаймати його лише для 100 з чимось вісників.

Тоді районний наглядач запропонував: «Якби кожен вісник запросив десять осіб, всі місця були б зайняті». Хоча спершу це здавалось нереальним, місцеві вісники послухались і почали ревно запрошувати людей. На їхнє здивування та радість, Спомин відвідало аж 1036 осібa!

Тамазі Біблая, який жив тоді на заході Грузії, пригадує: «Районний наглядач зустрівся з нами, щоб обговорити цю ситуацію. Нам було мало що відомо про служіння спеціальних піонерів. Але ми точно знали, що праця проповідування невідкладна» (2 Тим. 4:2). Тож брати вибрали 16 піонерів і призначили їх у різні території по всій Грузії. (Дивіться супровідну карту.)