Їхній саможертовний дух винагороджено

Двоє братів-піонерів Павле Абдушелішвілі та Паата Морбедадзе були призначені в Цагері. Там люди тримаються давніх традицій, переплетених з ученнями загальновизнаного християнства.

Прослуживши в Цагері майже п’ять місяців, брати могли повертатися додому. Павле запросили допомагати у перекладі публікацій, до того ж наближалася зима, а зими в тій місцевості бувають дуже холодні. Цей брат постав перед вибором. Він пригадує: «Я розумів, що взимку в Цагері буде нелегко. Але комусь же треба було подбати про зацікавлених, і тому я вирішив залишитися».

Павле продовжує: «Я зупинився в місцевої сім’ї. Майже цілий день я проповідував, а надвечір ми разом з тією сім’єю проводили час біля печі у вітальні на першому поверсі. Потім я йшов до своєї кімнати нагору, вдягав шапку, залазив під товсту ковдру і так засинав».

Коли навесні старійшини приїхали до Павле, 11 осіб відповідали вимогам, щоб стати неохрещеними вісниками. І невдовзі всі вони охрестилися!

Джоні Шаламберідзе та Павле Абдушелішвілі, які служили у віддалених територіях, були призначені допомагати збору в Телаві, що в Кахетії. До того збору належало 300 вісників, і в ньому не було жодного старійшини. Зібрання проходили в різних місцях, оскільки збір складався з 13 окремих груп.

Джоні та Павле одразу помітили, що́ стоїть на заваді духовному поступу тамтешніх вісників. Джоні розповідає: «Багато братів мали великі поля та виноградники. А в сільській місцевості прийнято допомагати один одному, тож брати чимало часу проводили з невіруючими сусідами» (1 Кор. 15:33).

Джоні і Павле запропонували вісникам просити допомоги в одновірців, а не в інших людей. Тоді вони будуть встигати з роботою на полі і взаємно підбадьорюватися (Еккл. 4:9, 10). Джоні пригадує: «Завдяки цьому узи братерської любові у зборі ставали щораз міцнішими». Через три роки Павле і Джоні поїхали з Кахетії, але там вже служило 5 місцевих старійшин і 12 служителів збору.