«Для Бога можливо все»

НАПРИКІНЦІ 1980-х на зібраннях лише ведучий «Вартової башти» мав примірник журналу, і то зазвичай рукописну копію. Тому я підійшла до нашого старійшини Генаді Гудадзе і запропонувала спробувати самим друкувати журнали.

Раніше брати розмножували невелику кількість наших публікацій за допомогою саморобного мімеографа. Щоб регулярно друкувати журнали, потрібен був якісний мімеограф, друкарська машинка, постійні запаси трафаретного паперу, а також досвідчений друкар. Однак уряд вів облік усього обладнання для друкування, і навіть паперу. До того ж за цим слідкували спецслужби.

Через свого знайомого, який мав доступ до списаного обладнання, мені вдалося роздобути друкарську машинку. Моя сестра була друкаркою і погодилася нам допомагати. А брати подбали про новий мімеограф і знайшли місце, в якому можна безпечно придбати трафаретний папір. Тож усі перешкоди були усунені, й невдовзі вийшло перше видання «Вартової башти» грузинською.

Проте з’явилась нова перешкода. Одного разу до мене підійшов Генаді і сказав: «Доведеться знайти інше місце, в якому будемо купувати папір». Він бачив коробки з папером в одній конторі, але не міг їх придбати, бо за ним стежили. Як же вирішити цю проблему? «Це неможливо!» — раз за разом повторювала я. «Перестань таке казати! Для Бога можливо все!» — рішуче промовив Генаді (Матв. 19:26).

Наступного дня, йдучи до тієї контори, я дуже переживала, але постійно думала над цими словами. Єгова скерував мене до привітної друкарки, яка охоче передала моє прохання директору. А директор, як виявилось, був її чоловіком. Відтоді ми регулярно купували там трафаретний папір і більше ніколи не мали з цим проблем.