Розгляньмо інше дослідження, під час якого вивчали зв’язок оптимізму і песимізму з ішемічною хворобою серця. Після ретельних спостережень фахівці розділили групу з більш як 1300 чоловіків на оптимістів і песимістів. Через десять років з’ясувалося, що понад 12 відсотків з цієї групи страждають від ішемічної хвороби серця. І песимістів серед них було майже вдвічі більше, ніж оптимістів. Лора Кубзанскі, доцент кафедри охорони здоров’я і соціальної поведінки з Гарвардської школи охорони здоров’я, каже: «Раніше доказом того, що позитивне мислення добре впливає на здоров’я, служили різні історії. А це дослідження постачило на підтвердження тієї ідеї перші медичні доводи».

Деякі вивчення виявили: ті, хто вважає своє здоров’я поганим, одужують після операції повільніше, ніж ті, хто вважає його чудовим. Оптимізм впливає навіть на тривалість життя. Під час одного дослідження намагались прослідкувати, як на людях похилого віку відображається позитивне й негативне ставлення до старіння. Коли на екранах комп’ютерів, за якими сиділи старенькі, миготіли фрази, що пов’язували старість з мудрістю і досвідом, то після такого сеансу ті відчували приплив сили й енергії. Їхній фізичний стан був таким, як після 12 тижнів занять фізичними вправами!

Оптимізм, песимізм і ваше життя

Фахівці виявили, що оптимізм позитивно впливає на ціле життя людини. Часто оптимісти ліпше вчаться й працюють і навіть досягають кращих результатів у спорті. Як приклад можна навести вивчення, в якому брала участь жіноча команда легкоатлеток. Спочатку попросили тренерів команди оцінити атлетичні можливості спортсменок. А тоді самих легкоатлеток запитали, яких результатів вони сподіваються досягти. Зрештою виявилось, що їхні передбачення були набагато ближчі до правди, ніж оцінки тренерів. Але чому надія справляє такий могутній вплив?

Науковці дізналися багато цікавого, коли досліджували протилежне почуття — песимізм. У 1960-х роках, спостерігаючи за поведінкою тварин, фахівці отримали несподівані результати, які породили новий термін — «набута безпорадність». З’ясувалось, що люди теж можуть страждати від подібного синдрому. Провели такий експеримент: одну групу людей завели в приміщення з неприємним шумом і сказали, що його можна усунути, натиснувши ряд кнопок у певній послідовності. І цій групі вдалось припинити шум.

Другій групі сказали те саме, але натискання кнопок не дало ніякого результату. Як можна здогадатись, у багатьох осіб другої групи розвинулось почуття безпорадності. У наступних експериментах вони взагалі відмовлялися щось робити, будучи переконані, що й так нічого не змінять. Але навіть у другій групі залишалися оптимісти, які не піддавались почуттю безпорадності.