Госпісна медицина. Яка її мета?

«Моя 94-річна мама, яка страждала від Альцгаймера та серцевої недостатності, вже не вставала з ліжка. Вона нічого не їла і не реагувала на наші спроби розбудити її. В лікарні мені сказали, що у неї “змінений стан свідомості”. Я хотіла доглядати маму вдома, але потребувала допомоги» (Джін).

Турбота, сповнена співчуття

Персонал госпісу розуміє, що слід зважати на почуття пацієнта і виявляти до нього повагу. Марта, яка працює в госпісі понад 20 років, говорить: «Спочатку я дізнаюся, що люблять і чого не люблять пацієнти, а тоді намагаюсь допомогти їм в повній мірі насолоджуватися залишеним часом. Я часто дуже прив’язуюсь до них, а декого навіть щиро люблю. Щоправда, іноді пацієнти з хворобою Альцгаймера чи іншими деменціями стають агресивними і намагаються вдарити мене, вкусити або й копнути. Проте я завжди пам’ятаю, що людина поводиться так лише через хворобу».