А що сказати про розміновування?

Останніми роками було докладено чимало зусиль, щоб заохотити держави накласти заборону на використання наземних мін. Крім того, деякі уряди розпочали небезпечну справу — розміновування. Але на перешкоді стало декілька труднощів. Одною з них є час. Знешкодження мін — це надзвичайно повільний процес. Мінери приблизно підрахували, що в середньому, аби усунути міну, потрібно в сто разів більше часу, ніж аби встановити її. Іншою перепоною є витрати. Одна міна коштує від 3 до 15 доларів, але щоб її усунути, може бути потрібно до 1000 доларів.

Отже, цілковите знешкодження мін, здається фактично неможливим. Наприклад, щоб усунути всі міни в Камбоджі, треба було б, аби кожен у цій країні протягом наступних декількох років віддавав весь свій дохід на це завдання. За деякими підрахунками, навіть коли б були фінанси, для знешкодження всіх мін у цій країні потрібно було б сто років. Ситуація у всьому світі ще більш похмура. Згідно з приблизними даними, усунення мін з цілої планети за допомогою сучасної технології коштуватиме 33 мільярди доларів і триватиме понад тисячу років!

Щоправда, пропонується нова технологія розміновування — починаючи від генетично виведених плодових мушок, які виявляють вибуховий пристрій, і кінчаючи велетенськими радіокерованими машинами, що розміновують 2 гектари землі за годину. Може минути ще багато часу, поки таку технологію використовуватимуть у світовому масштабі, і, швидше всього, вона буде досяжна лише в багатших країнах.

У більшості місць, однак, знешкодження мін здійснюється старим способом. Чоловік повзе на животі, сантиметр за сантиметром досліджуючи спереду ґрунт за допомогою палиці, таким чином розміновуючи від 20 до 50 квадратних метрів за день. Небезпечно? Звичайно! На кожних 5000 усунених мін один мінер гине і два отримують поранення.

[Рамка на сторінці 6]

Заробляють гроші двічі?

Основний принцип комерційної діяльності полягає в тому, що компанії відповідають за шкоду, яку спричиняє їхня продукція. Отже, Лу Мак-Ґрес, член групи радників з питань розміновування, доводить, що компанії, які отримують прибуток з виготовлення наземних мін, зобов’язані платити відшкодування. Але парадоксально, що єдині, хто отримує користь від знешкодження мін, це їхні виробники. Наприклад, кажуть, що колишній німецький працівник компанії з виготовлення мін отримав контракт на 100 мільйонів доларів, щоб усунути міни в Кувейті. У Мозамбіку з консорціумом трьох компаній, дві з яких виробляли міни, було укладено угоду на 7,5 мільйона доларів про розчищення від мін головних доріг.

Дехто вважає вкрай аморальним те, що компанії, які виробляють наземні міни, заробляють гроші, знешкоджуючи ті самі міни. На думку тих людей, виробники наземних мін у певному розумінні заробляють гроші двічі. Так чи інакше, і виготовлення, і знешкодження наземних мін залишається процвітаючим бізнесом.