Напад страху

«У мене ніж! Закрийся, бо приріжу!»

СТОЯЛА чудова літня днина. Сімнадцятилітня Джейнa, Свідок Єгови, каталася на роликах у публічному парку в штаті Віргінія (США). Несподівано парк ніби спорожнів, і дівчина вирішила поїхати додому. Вона сіла коло свого мікроавтобуса й почала знімати ролики, аж тут надійшов якийсь незнайомець. Він прошипів вищезгадані жахливі слова і, вимагаючи сексу, схопив Джейн та став заштовхувати її в мікроавтобус. Дівчина кричала з усіх сил, але це не злякало насильника.

«Я почувалась зовсім безпорадною,— пригадувала пізніше Джейн,— як комашка перед велетнем. Однак не переставала кричати й відбиватися. Зрештою я вигукнула: «Єгово, прошу, не допусти цього!» Здалося, що це налякало нападника, і він несподівано відпустив її й утік.

Коли злочинець, що мало не зґвалтував Джейн, сів у свій автомобіль, дівчина, трясучись, закрилась у мікроавтобусі. Вона схопила стільниковий телефон, змусила себе заспокоїтися і зателефонувала в поліцію. Джейн дала точний опис машини нападника та номерні знаки, завдяки чому злочинця за лічені хвилини спіймали.

Щасливий кінець?

Так, але не відразу. Жахіття для Джейн лише починалися. Хоча поліція та газети хвалили дівчину за те, що вона не розгубилася перед нападником, а діяла швидко й тверезо, однак сама дівчина, коли минув перший шок, зовсім не почувалась бадьоро. «Через кілька тижнів у мене почалися страшні проблеми,— пригадує вона.— Я перебувала в постійному страху і втратила сон. Пробувши ще декілька тижнів у такому стані, я вже не могла ані вчитися, ані зосереджуватися. Часто траплялися приступи паніки. Якось у школі один однокласник, що трохи нагадував мого нападника, бажаючи запитати, котра година, поплескав мене по плечу. Я мало не втратила зі страху свідомості».

Джейн розповідає: «Стан мій був просто жахливий. Я відокремилась від друзів, і почуття самотності лише поглиблювало моє пригнічення. Я звинувачувала себе у тому, що допустила до нападу, і сумувала за щасливою, довірливою дівчиною, якою була перед тим страшним випадком. Мені здавалося, що та дівчина вже назавжди померла».

Джейн відчувала типові симптоми синдрому посттравматичних стресових порушень (ПТСП-синдром). Що ж це за синдром і як можна допомогти тим, хто страждає від його руйнівних симптомів? Відповіді на ці запитання даватимуться у наступній статті.

[Примітка]

Що таке посттравматичний стрес?

ЯКИЙСЬ час тому синдром посттравматичних стресових порушень (ПТСП) зазвичай називали військовим неврозом або бойовою психічною травмою й вивчали переважно у зв’язку з ветеранами війни. Але сьогодні багато що змінилося. Не потрібно бути солдатом, аби отримати діагноз ПТСП-синдром. Достатньо пережити якусь травмуючу подію.

Нею може стати будь-що: від війни до спроби зґвалтування чи автомобільної аварії. В інформаційному бюлетені Національного американського центру з питань ПТСП говориться: «Щоб отримати діагноз ПТСП-синдром, потрібно зазнати якоїсь травми». Це «може бути як реальна ТІЛЕСНА травма або напад, так і загроза такої травми чи нападу».

Джейн, про яку розповідалося у попередній статті, каже: «Я довідалася, що, коли перед людиною несподівано виникає серйозна небезпека, підвищується рівень певних гормонів, які змушують органи чуття бути постійно насторожі. Зазвичай, після того як небезпека минає, рівень гормонів нормалізується, але у випадку жертв ПТСП-синдрому він залишається підвищеним». Події відбулися в минулому, але страх, який вони викликали в Джейн, здавалося, зовсім не збирався покидати дівчину, подібно до непроханого гостя, що відмовляється піти геть.

Якщо ви пережили якусь травму й зазнаєте подібних наслідків, важливо усвідомити, що таке відбувається не лише з вами. Письменниця Лінда Е. Ледрей у книжці про зґвалтування пояснює, що синдром ПТСП — «це природна реакція нормальних людей, які пережили жахливий випадок, на котрий не мали жодного впливу».

Однак те, що синдром ПТСП — природна реакція, не означає, що він розвинеться у всіх, хто пережив травму. Ледрей зазначає: «Вивчення, яке проводилося 1992 року, виявило, що за тиждень після зґвалтування у 94 відсотків жертв спостерігалися ознаки синдрому ПТСП, а через дванадцять тижнів його симптоми все ще мали 47 відсотків. П’ятдесятьом відсоткам жінок, які 1993 року зверталися до Служби допомоги жертвам зґвалтування в Міннеаполісі, поставили діагноз синдром ПТСП через рік після зґвалтування».

Ця статистика виявляє, що ПТСП-синдром трапляється набагато частіше, ніж більшість думає. І від нього страждають дуже різні люди після багатьох найрізноманітніших ситуацій. Автори Елікзандер С. Мік-Фелейн та Ларс Вайсат кажуть: «З недавніх досліджень видно, що травмуючі події часто стаються як з цивільними у мирний час, так і з солдатами та жертвами боїв під час війни. І в багатьох пізніше розвивається ПТСП». А в декого до цього синдрому можуть призвести навіть медичні процедури чи серцевий приступ.

За словами вищецитованих авторів, «ПТСП перетворився в дуже поширений розлад». Вони зазначають: «Вибіркове опитування 1245 американських підлітків виявило, що 23% з них були жертвами фізичного чи сексуального нападу або ж бачили, як знущалися над іншими. У кожного п’ятого із цих 23% розвинувся синдром ПТСП. З цього випливає, що близько 1,07 мільйона американських підлітків страждає нині від ПТСП».

Якщо ця статистика правильна, значить лише в одній країні від синдрому страждає дуже багато підлітків! Як можна допомогти їм та мільйонам інших людей по цілому світі?

Як можна допомогти?

Якщо думаєте, що ви або близька вам людина чи хтось із знайомих страждає від ПТСП, розгляньте кілька порад.

Намагайтесь підтримувати духовну програму. «Я завжди відвідувала зібрання в нашому Залі Царства,— каже Джейн.— Навіть коли не могла зосереджуватися на самій програмі, то знала, що Бог Єгова хоче, аби я тут була. Брати з нашого збору виявляли до мене надзвичайну любов і з усіх сил намагалися підбадьорити. Їхня любов та особиста увага були величезною підтримкою для мене в ті важкі часи». Джейн додає: «Мені також допомагало читання псалмів. Здавалося, що в молитвах страдників висловлювалися саме мої почуття. Коли під час молитви не була в силі сформулювати своїх думок, то могла просто сказати: «Амінь».

Не стримуйтесь підбадьорювати того, хто страждає. Якщо близьку вам людину турбують страшні спогади про якісь травмуючі події, то зрозумійте, що вона не просто надто гостро реагує або навмисно завдає іншим клопотів своєю поведінкою. Через емоційне заціпеніння, тривогу чи злість вона, можливо, не в стані відповідно реагувати на вашу допомогу. Але не знеохочуйтесь! Біблія каже, що «правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом» (Приповістей 17:17).

Особа, яка страждає, повинна зрозуміти, що́ принесе їй лише шкоду, а не полегшення, і уникати цього. Маються на увазі заборонені наркотики та зловживання алкогольними напоями. Хоча може здаватися, що алкоголь та наркотики приносять на якийсь час полегшення, насправді невдовзі ситуація тільки погіршується. Як правило, ці речовини сприяють суспільній ізоляції, відмежуванню від людей, що намагаються допомогти; ведуть до роботоманії, вибухів гніву, переїдання або надто суворого обмеження в їді чи інших згубних дій.

Проконсультуйтеся у компетентного медика. Може виявитися, що людина не має синдрому ПТСП, але якщо дійсно має, то існують ефективні методи лікуванняa. Якщо ви отримуєте професійну допомогу, будьте відверті з психологом і попросіть поради для подолання будь-якої із перелічених проблем.

Пам’ятайте: часто насамперед загоюються фізичні рани, але ті, хто страждає від ПТСП-синдрому, мають зранене не лише тіло, але й розум та серце. У наступній статті поговоримо про інші способи, як сам хворий та його ближні можуть сприяти процесу одужання, а також розглянемо, яку надію мають усі, хто страждає від посттравматичного шоку.

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 6]

Симптоми посттравматичного стресу

Багато тих, хто пережив травмуючі події, ніби знову переживають їх у своєму розумі. Потерпілі зазвичай не в силі ані контролювати свого стану, ані якось запобігти йому. А наслідки можуть бути такі:

• Спалахи яскравих спогадів: враження, ніби людина заново зазнає того жахіття.

• Страшні сни та кошмари.

• Здригання від голосного звуку чи коли з-за спини хтось несподівано підходить.

• Тремтіння та сильне пітніння.

• Прискорене серцебиття або задишка.

• Почуття пригнічення, коли щось з вигляду, на слух, відчуття, запах чи смак пригадує травму.

• Тривога або страх: враження, ніби людина знову перебуває в небезпеці.

• Труднощі з контролюванням емоцій, оскільки спогади раптом викликають тривогу, злобу або смуток.

• Трудність із зосередженням і тверезим мисленням.

• Труднощі із засинанням та сном.

• Занепокоєність та постійна настороженість.

• Відсутність емоцій або емоційне заціпеніння.

• Нездатність виявляти любов чи мати будь-які сильні почуття.

• Враження, ніби оточення чуже або не реальне.

• Втрата зацікавлення до того, що колись приносило радість.

• Труднощі з пригадуванням важливих моментів травми.

• Відчуття, наче людина перебуває осторонь навколишнього світу і того, що з нею відбувається.

[Ілюстрації на сторінці 5]

Синдром ПТСП можуть викликати найрізноманітніші травмуючі події.

Травматичний стрес зникне назавжди!

МОЖЛИВО, ви є одним із ветеранів війни й страждаєте від страшних снів та яскравих спогадів, через які здається, що війна для вас не скінчилася. А може, ви жертва жорстокого насилля, наприклад ґвалтування, і почуваєтеся так, ніби частина вас померла, коли сталося те жахіття. Або ж стихійне лихо чи нещасний випадок відібрав у вас близьку людину й тепер вам неймовірно боляче жити без неї.

Мабуть, у вас не раз виникало запитання, чи такі почуття колись минуться? Можемо з упевненістю відповісти: так, минуться! А тим часом усі, хто страждає від якоїсь травми, можуть знайти потіху в Божому Слові, Біблії.

Допомога в подоланні травми

Близько двох тисячоліть тому апостол Павло пережив страшні випробування, які поставили під загрозу навіть його життя. Він перелічує декотрі з них у своєму листі, що міститься в Біблії. «Не хочемо, браття,— писав Павло,— щоб не відали ви про нашу скорботу, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були ми обтяжені, так що ми не надіялися навіть жити. Та самі ми в собі мали присуд на смерть» (2 Коринтян 1:8, 9).

Хоча невідомо всіх деталей, але те, чого він зазнав, безперечно, травмувало його (2 Коринтян 11:23—27). Як же Павло давав собі пізніше раду?

Пригадуючи про тяжке випробування в Азії, він написав: «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої, що в усякій скорботі Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорботі знаходяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих» (2 Коринтян 1:3, 4).

Так, ті, хто пережив якісь страхіття, можуть знайти допомогу в «Отця милосердя й Бога потіхи всілякої». Але як отримати таку потіху?

Як отримати допомогу

Насамперед зверніться по допомогу. Якщо почуваєтесь емоційно спустошеними, пам’ятайте, що інші теж так почувалися. Зазвичай ті, хто поборов такі почуття, охоче допомагають у цьому іншим. Багато з них, подібно до апостола Павла, вважають, що потіхою, котру вони у важкі часи отримали від Бога, потрібно ділитися з «тими, що в усякій скорботі знаходяться». Тому не вагайтеся підійти до когось зі Свідків Єгови — будь-кого, з ким почуваєтесь добре,— і попросити, щоб вам допомогли отримати підтримку від Єгови, «Бога потіхи всілякої».

Постійно моліться. Якщо через почуття гніву та обурення вам важко молитися, зверніться до духовно зрілого християнина, щоб він помолився з вами (Якова 5:14—16). Коли розмовляєте з Богом Єговою, пам’ятайте, що треба покласти «на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами» (1 Петра 5:7). Святе Письмо неодноразово наголошує на тому, що Бог особисто піклується про кожного свого слугу.

Автор 94-го псалма, мабуть, пережив щось дуже болісне, бо написав: «Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя трохи була б не лягла в царство смерти!... Коли я кажу: «Похитнулась нога моя», то, Господи, милість Твоя підпирає мене! Коли мої думки болючі в нутрі моїм множаться, то розради Твої веселять мою душу» (Псалом 94:17—19).

Декого з тих, хто страждає від травматичного стресу, особливо турбують «думки болючі», що іноді можуть перетворитися в страшну паніку або злобу, яка повністю поглине людину. Однак щира молитва може «підпирати», або підтримувати, вас, поки не минуть ці почуття. Думайте про Єгову, як про сердечного батька, а про себе — як про малу дитину, котру він ніжно охороняє. Пам’ятайте, Біблія обіцяє, що «мир Божий, який понад усяке розуміння, збереже серця ваші і думки в Ісусі Христі» (Филип’ян 4:7, Дерк.).

Будь-яке лікування, чи то організму людини чи її психіки, вимагає часу. Тому було б нереально сподіватися, що молитва відразу принесе спокій сильно травмованим людям. Все ж дуже важливо безперестану молитися. Це допоможе не впасти у відчай через посттравматичні почуття.

Читайте Боже слово й роздумуйте над ним. Якщо не можете зосереджуватися, попросіть, щоб хтось почитав вам підбадьорливі біблійні розповіді. Виберіть уривок, що виявляє, з якою ніжністю Єгова турбується своїми вірними слугами, хоч би якими пригніченими чи засмученими вони були.

Джейн, про яку говорилося у попередніх статтях, знаходила втіху в багатьох біблійних віршах із Псалмів. Ось деякі з них: Псалом 3:1—9; 6:7—9; 9:10, 11; 11:1—7; 18:6, 7; 23:1—6; 27:7—9; 30:12, 13; 31:13, 20—23; 32:7, 8; 34:19, 20; 36:8—11; 55:6—10, 23; 56:9—12; 63:7—9; 84:9—11; 130:1—6. Не намагайтеся прочитати надто багато віршів нараз. Ліпше виділіть більше часу для роздумів і молитви.

Небувалі страждання сьогодні

На жаль, не потрібно дивуватися тому, що нині стається стільки ґвалтувань, убивств, воєн та нікому не потрібного насилля. Але чому? Бо Ісус вказав, що в наш час буде «розріст беззаконства» і що «любов багатьох охолоне» (Матвія 24:7, 12).

В останні роки люди дуже часто зазнають травматичного стресу — нерідко внаслідок подій, які власне Ісус передрік. Як записано в Біблії у 24-му розділі Матвія, 13-му розділі Марка і 21-му розділі Луки, Ісус сказав, що в час кінця цього світу відбуватимуться міжнародні війни, стихійні лиха, а також зросте беззаконня та сильно бракуватиме любові. Але, як він також зазначив, тоді незабаром прийде визволення.

Зауважте, що Ісус, описавши всесвітню епідемію травм та початок «скорботи великої», яка йтиме за нею, сказав: «Випростуйтесь, і підійміть свої голови,— бо зближається ваше визволення» (Матвія 24:21—31; Луки 21:28). Так, у той час як обставини у світі погіршуються, ми можемо бути певні: велика скорбота, яка прийде на цю систему речей, що приносить стільки страждань, завершиться кінцем усього зла й тоді настане праведна нова система (1 Івана 2:17; Об’явлення 21:3, 4).

Нас не повинне дивувати те, що визволення прийде лише тоді, коли зло й насилля досягнуть найвищого розвитку. Подібно розгорталися події в минулому, коли Бог здійснив свій присуд над злим світом у дні Ноя та над негідними мешканцями Содома й Гоморри. Ці минулі приклади божественного суду показують, що́ станеться в майбутньому (2 Петра 2:5, 6).

Кінець травматичного стресу

Якщо ви страждаєте від синдрому посттравматичних стресових порушень (ПТСП), то, можливо, запитуєте себе, чи зникнуть колись болісні спогади. Відповідь звучить: так, безперечно! В Ісаї 65:17 Бог Єгова звіщає: «Я створю нове небо та землю нову, і не згадаються речі колишні, і не прийдуть на серце». Хоча може здаватися, ніби психологічні рани, завдані в минулому, ніколи не загояться, цей вірш запевняє, що настане день, коли вони вже зовсім не будуть нас непокоїти.

Нині Джейн, через рік після спроби зґвалтувати її, служить піонеркою (повночасною благовісницею) Свідків Єгови. «Я повернулась до життя лише тоді, коли скінчився суд і мого нападника визнали винним — тобто, більше як через вісім місяців,— сказала вона нещодавно.— У цей самий час минулого року я навіть не могла собі уявити, що почуватимусь сьогодні такою спокійною й щасливою. Дякую Єгові за чудову надію на вічне життя й можливість ділитися цією надією з іншими» (Псалом 27:14).

Якщо вас огортає розпач і ви відчуваєте емоційне заціпеніння через синдром ПТСП, ця надія і вам додасть сил.

[Ілюстрація на сторінці 8]

Християнські зібрання можуть допомогти вам давати собі раду з почуттями.

[Ілюстрації на сторінках 8, 9]

Читання Божого Слова та молитва додаватиме вам сил.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Незабаром усі травми стануть справою минулого.