Мелітон Сардійський. Поборник біблійних істин?
ЩОРОКУ правдиві християни відзначають Господню вечерю в день, який відповідає 14 нісана за єврейським календарем. Роблячи так, вони виконують Ісусову заповідь: «Чиніть це на спомин про мене». Саме цього дня 33 року н. е. Ісус, відзначивши Пасху, заснував Спомин своєї жертовної смерті. Він помер ще до закінчення 14 нісана (Луки 22:19, 20; 1 Коринфян 11:23—28).
У II столітті н. е. час і спосіб відзначання Спомину почали змінювати. І лише в Малій Азії далі відзначали день Ісусової смерті 14 нісана. Проте, як говориться в одному довідковому виданні, «в Римі й Александрії було прийнято відзначати воскресіння найближчої неділі [після дня смерті Ісуса]» і називати це свято Пасхою Воскресіння. Квартодецимани (чотирнадцятники) вважали, що необхідно відзначати день смерті Ісуса Христа саме 14 нісана. Такої думки дотримувався і Мелітон Сардійський. Хто він був? Як він захищав істину про відзначання дня смерті Христа й інші істини?
«Великий світоч»
Як розповідає у своїй книжці «Церковна історія» Євсевій Кесарійський, наприкінці II століття Полікрат Ефеський надіслав у Рим послання, в якому обстоював відзначання «Пасхи чотирнадцятого дня згідно з Євангелієм, без жодних відхилень і за правилом нашої віри». З цього послання відомо, що Мелітон, єпископ із Сард (у Лідії), був прихильником відзначання 14 нісана. У посланні говориться, що сучасники вважали Мелітона одним із «великих світочів, що заснули смертним сном». Полікрат писав, що Мелітон не був одружений і що він «жив цілковито в Дусі Святому, а тепер покоїться у Сардах, очікуючи пришестя Господа з небес і воскресіння з мертвих». Ці слова можуть означати, що Мелітон вірив у воскресіння, яке почнеться тільки з приходом Христа (Об’явлення 20:1—6).
Складається враження, що Мелітон був мужнім і рішучим чоловіком. Скажімо, він один з перших написав «Апологію» — твір на захист християнства, і адресував його римському імператору Марку Аврелію, який правив у 161—180 роках н. е. Мелітон не боявся вставати на захист християнства та викривати злобних і корисливих людей. Такі люди, прикриваючись різними імператорськими наказами, переслідували і несправедливо обвинувачували християн, щоб грабувати їх.
Ось з якими сміливими словами Мелітон звернувся до імператора: «У нас до тебе лише одне прохання, щоб ти особисто з’ясував, хто викликав таку ненависть, і розсудив справедливо, чи заслуговують вони [християни] на смерть і покарання, чи на спокійне життя. Однак якщо не ти видав це розпорядження і новий едикт (який не добре було б видати навіть проти ворогів — варварів), то ми ще більше благаємо тебе не залишити нас без уваги, щоб ми не стали жертвами незаконних грабунків».
Зі Святим Письмом на захист християнства
Мелітон глибоко цікавився Святим Письмом. Невідомо точно, скільки він написав праць, але деякі їхні назви свідчать про його інтерес до Біблії, наприклад: «Про християнське життя і пророків», «Про віру людини», «Про створення», «Про хрещення, правду, віру і народження Христа», «Про гостинність», «Ключ» і «Про Диявола та Апокаліпсис Івана».
Мелітон побував у біблійних країнах з метою з’ясувати точну кількість книг Єврейських Писань. Про свої мандрівки він написав: «Я подався на Схід і дійшов до тих місць, де Писання було проповідуване і виконувалось, і після цього я ретельно довідався усе про старозавітні книги і висилаю тобі їх список». Мелітон не згадує книг Неемії та Естер. Однак саме йому належить найдавніший у християнстві каталог канонічних книг Єврейських Писань.
Під час своїх досліджень Мелітон вибрав з Єврейських Писань вірші, які містять пророцтва про Ісуса. У своїй праці «Уривки» він показав, що Ісус був довгоочікуваним Месією і що Мойсеїв Закон та пророки вказували на Христа.
На захист викупу
У головних містах Малої Азії жило багато юдеїв. У місті Сарди, з якого походив Мелітон, єврейську Пасху відзначали 14 нісана. Мелітон склав проповідь «Пасха», в якій показував правомірність святкування Пасхи під Законом і доводив, що християни мають відзначати Господню вечерю 14 нісана.
Прокоментувавши 12-й розділ книги Вихід і показавши, що Пасха була прообразом жертви Христа, Мелітон доводив, що християнам не треба відзначати Пасху, оскільки Бог відмінив Мойсеїв Закон. Після цього Мелітон пояснив, чому була потрібна жертва Христа. Він писав, що Бог поселив Адама в раю, щоб той міг щасливо там жити. Але Адам порушив наказ не їсти плоду від дерева знання добра і зла. Тому й виникла потреба у жертві.
Мелітон пояснив, що Ісус був посланий на землю і помер на стовпі, щоб викупити від гріха й смерті людей, які вірять у нього. Слід зазначити, що коли Мелітон писав про стовп, то вжив грецьке слово «ксилон», що означає «дерево» (Дії 5:30; 10:39; 13:29).
Мелітона знали і за межами Малої Азії. З його працями були знайомі Тертулліан, Климент Александрійський та Оріген. Але, за словами історика Раньєро Канталамесси, «відколи переміг звичай відзначати Пасху в неділю і квартодециманів почали вважати єретиками, інтерес до Мелітона поступово згасав, що врешті-решт призвело до втрати його доробку». Майже усі праці Мелітона зникли.
Вплив відступництва
Після смерті апостолів серед християн поширилось передречене відступництво (Дії 20:29, 30). Воно вплинуло і на Мелітона. Схоже, він наслідував стиль грецьких і римських філософів. Мабуть, тому Мелітон називав християнство «нашою філософією». Крім того, він вважав злиття так званого християнства з Римською імперією «найбільшим свідченням... успіху [християнства]».
Без сумніву, Мелітон не сприйняв поради апостола Павла, яка звучить так: «Стережіться, щоб вас хтось не захопив, немов здобич, уживаючи як принаду філософію чи оманливі, пусті ідеї, що ґрунтуються на людських традиціях, на прописних істинах цього світу, а не на вченні Христа». Отже, хоча Мелітон і захищав деякі біблійні істини, чимало з них він відкидав (Колосян 2:8).
[Ілюстрація на сторінці 18]
Ісус запровадив Господню вечерю 14 нісана.