Смачні океанські «атлети»

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В АВСТРАЛІЇ

ЦІ РИБИ у воді, що соколи в повітрі. Швидкі й гладенькі, вони сновигають на глибині, наче блискучі стріли. Завжди в русі, завжди мчать кудись. Навіть їхня наукова назва Thunnus thynnus походить від слова, що значить «мчати». Вони належать до шляхетної родини: серед їхніх родичів є марлін, спис-риба та меч-риба. Як ви, напевно, уже здогадалися, ці водні атлети — тунці, яких нараховується 13 видів.

Найвидатнішим атлетом родини є тунець Thunnus maccoyii, котрий водиться на півдні від екватора, завдовжки принаймні 2 метри і масою до 200 кілограмів. У родині є також важкоатлет — це блакитний тунець (Thunnus thynnus), що поширений у Північній півкулі. Він буває завдовжки 270 сантиметрів або й більше, може важити понад 700 кілограмів, з яких 75 відсотків — могутні м’язи (тепер таких тунців менше через надмірний вилов). Але розміри їм не завада. У родині вони найпрудкіші, адже можуть рухатися зі швидкістю 70—80 кілометрів за годину.

І спринтер, і марафонець

Завдяки чому тунці так швидко плавають? Журнал «Нешнл джіоґрефік» пояснює: «Тунці мають все, що потрібно для швидкого руху: м’язи, що складають три чверті їхньої маси, винятково обтічну форму тіла, могутнє серце, прямоточне насичення киснем, терморегуляцію та інші особливі пристосування». Потужне серце тунця у декілька разів більше, ніж в інших риб, і радше схоже на серце ссавців. Крім того, хоча риби взагалі холоднокровні, у тунця відносно тепла кров і розвинута кровоносна система. Підвищення температури крові на 10 градусів збільшує силу м’язів утричі, і тунець перетворюється на грозу риб, кальмарів та рачків, якими любить поласувати.

Коли тунець помітить щось смачненьке, скажімо, макрель, то миттю, б’ючи своїм серпоподібним хвостом, розвиває швидкість і атакує. Грудні і хвостові плавці ховаються в особливі виїмки твердого, як сталь, тіла, завдяки чому зменшується опірність води. Хоч би якою швидкою була макрель, вона навряд чи втече, бо тунець має бінокулярний зір, гострий слух та хімічні індикатори води. Коли тунець готовий завдати удару, його плавці на долю секунди розпростуються, щоб у вирішальну мить скерувати рух до жертви. Аж ось розкриваються зябра, рот — і макрелі немає, — її засмоктано, поглинуто.

Завдяки могутньому серцю, відносно теплій крові та винятково великим зябрам на відновлення нормального стану після швидкої атаки тунцю потрібно в десять разів менше часу, ніж іншим рибам. Однак навіть «відсапуючись», а також під час сну, тунці продовжують плисти. Річ у тім, що вони важчі за воду, а їхні зябра не вбирають повітря, коли тунець перебуває в стані спокою. Тим-то, як і акули, тунці плавають з напіврозтуленим ротом. Епітафія для тунця могла б звучати так: «Марафон від народження до смерті з перервами лише на шалені ривки».

Найгарнішим з-посеред тунців є жовтоперий тунець. Він буває приблизно 2 метри завдовжки, з жовтою смугою, жовтими плавничками та надзвичайно довгими, відкинутими назад плавниками. Коли ці великі риби розрізають хвилі, здається, особливо вночі, ніби то охоплені вогнем стріли. Гавайці називають цю рибу «а́гі», тобто «вогонь».

Атлети у біді

Тунець дуже апетитний, бо в нього багато жирного м’яса. В Японії через любителів таких страв, як сашімі та суші, ця риба стала дефіцитним і дорогим товаром. Відвідувачі суші-барів платять великі гроші за невеличку порцію тунця. Коли б ви почули, які ціни пропонуються під час розпродажу тунців, ви, напевно, подумали б, що це хтось купує новий автомобіль. Нерідко трапляються такі суми, як 11 000 доларів, а то й більше. Одного разу тунця масою 324 кілограми продали за 67 500 доларів! «Великий, як «Порше», швидкий, як «Порше», і дорогий, як «Порше»,— сказав один природозахисник.

Через попит на тунця, кількість його сильно зменшилася. Його «виловлюють надто інтенсивно, ним надуживають і переводять намарно заради прибутків, не думаючи про завтрашній день», написано в книжці «Солтуотер ґеймфішінґ». У розпорядженні сучасних промислових суден найновіші технології, в тому числі повітряне спостереження, а це дозволяє отримувати величезну кількість риби. Наприклад, сейнер, тобто судно, обладнане капшуковими неводами, підходить до косяка тунців, спускає моторний човен, який тягне капшуковий невід навколо скупчення риб, щоб ті не могли втекти. А судно для глибоководного вудіння протягує лінь завдовжки 130 кілометрів. До основного ліня прикріплюють десь 2200 коротших, усіяних безліччю гачків з наживкою. Катастрофа для тунців! Як сказав представник Всесвітнього фонду живої природи, великі особини тунця настільки цінні, що судна і вертольоти «вистежують декілька рибин цілими тижнями».

Деякі країни впровадили обмеження на вилов у своїх територіальних водах. Але як же контролювати вилов таких пелагічних риб, як тунець? (Якось тунця, міченого біля берегів Японії, спіймали у Мексиці, тобто десь за 11 000 кілометрів!) Досі ще ніхто не знає. Організації структури ООН намагаються запровадити ощадливі методи вилову, але не можуть протистояти впливовим підприємцям. Коли уряди пробували контролювати вилов риби, це призводило до серйозних конфліктів.

Ви можете запитати, чому ж ці люди продовжують виловлювати рибу, якої вже дуже мало, і не зважають на загрозу світові океану та навіть своїм засобам до існування. Ось що писалось у «Нешнл джіоґрефік»: «Попри таке зменшення [кількості риби] ані рибалки, ані риболови-промисловики не перетворяться на добровільних охоронців природи, бо від цього немає жодної користі. Риба тільки б перейшла до ще менш порядних рук. Натомість кожен виловлює ще більше».

Чи врятують тунця міченням і розведенням?

Дослідники докладно вивчають життя південного тунця. Їм стають у нагоді сучасні електронні мітки, через які надходять важливі дані про поведінку і здоров’я тунцевих косяків. Ця інформація допоможе регулювати кількість риби.

Тим часом у світі набуває популярності розведення риби, у тому числі тунців. Це вигідно через їхню плодючість: за один нерест 15 мільйонів ікринок! Якщо розведення буде йти успішно, то, можливо, загроза тунцям на волі зменшиться. Аж ніяк не хочеться, щоб сталась трагедія і на наших очах зникли ці могутні водні атлети, особливо найбільші з них, які тішать не тільки своїм виглядом, але й смаком.

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

Жовтоперий тунець.

[Відомості про джерело]

Innerspace Visions

[Ілюстрація на сторінці 18]

Блакитний тунець.

[Відомості про джерело]

Innerspace Visions