Втрачене дитинство

«Право на дитинство — це найважливіше право дітей» («Маленький дорослий», англ.).

ВИ, НАПЕВНО, погодитесь, що дитинство має бути безтурботною і невинною порою. Проте, на превеликий жаль, для багатьох хлопчиків і дівчаток таке дитинство залишається тільки солодкою мрією. Лише задумайтесь: тисячі, а можливо й мільйони дитячих надій гинуть у війнах та воєнних конфліктах. Також поміркуйте про всіх тих, хто вже у ранньому віці став рабом або зазнав фізичної наруги.

Нам важко уявити, що відбувається в серцях дітей, які втікають з дому, бо на вулиці почуваються набагато безпечніше. Власне у той період, коли такі діти найбільше потребують любові й турботи, вони повинні самі вчитися давати собі раду в житті, адже на вулицях повно злочинців, які намагаються їх використати. Та й взагалі, у нашому неспокійному світі в багатьох дітей просто крадуть дитинство.

«Я мрію побувати у справжньому дитинстві»

Дитинство 22-річної Кармен було дуже важкимa. Щоб врятуватися від знущань батька та зневаги матері, вона разом зі своєю сестрою втекла з дому. Як відомо, життя на вулиці криє у собі багато небезпек. Але, на щастя, обом дівчатам вдалось уникнути деяких пасток, в які потрапляє чимало молодих утікачів.

Все ж Кармен сумує за дитячими роками, оскільки просто не мала справжнього дитинства. Вона з гіркотою розповідає: «Зараз мені 22 і за все своє життя я не бачила нічого доброго. Тепер я одружена і сама маю дитину, проте часом у мене, наче в маленької дівчинки, виникає бажання погратися ляльками. Так хочеться, аби батьки любили й голубили мене. Я мрію побувати у справжньому дитинстві».

Подібно до Кармен і її сестри, по всьому світі страждає величезна кількість дітей. Вони живуть на вулицях, по суті, не знаючи, що таке дитинство. Щоб якось вижити, багато з них стає злочинцями. Як повідомляють засоби масової інформації та свідчить статистика, діти втягуються у злочини в надзвичайно ранньому віці. Проблема загострюється і тим, що чимало дівчат стають мамами, ще самі будучи дітьми.

Прихована суспільна криза

Отож не дивно, що дедалі більше дітей потрапляють на виховання в чужі родини. В статті, опублікованій у газеті «Вікенд остреліан», було зазначено: «Більшість дітей з розбитих сімей страшенно занедбані. У чужих родинах вони не отримують належного догляду, а це створює чимало серйозних проблем для цілого суспільства». У газеті також додавалось: «Деякі вихованці живуть місяцями, а то й роками без жодного нагляду спеціальних служб допомоги, інші ж переходять від вихователів до вихователів, так ніколи і не знаходячи постійної домівки».

В одному повідомленні розповідалось про 13-річну дівчинку, яка впродовж трьох років побувала на вихованні у 97 домах, причому в деяких залишалась лише на одну ніч. Тепер вона пригадує, що дуже страждала, оскільки відчувала себе відкинутою і беззахисною. Для багатьох подібних до неї утриманців дитинство назавжди втрачене.

Тому немає нічого дивного, що фахівці говорять про чимраз більшу трагедію нашого часу — втрачене дитинство. Якщо ви батько чи матір, то, ознайомившись з цими сумними фактами, напевно, вважаєте себе щасливими, що в стані забезпечити своїм дітям житло і все необхідне для їхнього життя. Але існує інша небезпека. У нинішньому світі не лише бездомні діти не мають справжнього дитинства. Іноді самі батьки змушують дітей дорослішати надто швидко. Чому так стається і які наслідки цього?

[Примітка]

Маленькі дорослі

ТИШУ похмурої днини порушив гуркіт двигуна невеликого одномоторного літака, який, набираючи швидкість, відривався від злітно-посадочної смуги. Цю подію широко висвітлювали засоби масової інформації, кореспонденти робили багато фотографій, а також із захопленням ставили різні запитання і схвально відгукувались про все, що відбувалось. Хто привернув їхню увагу? Може, досвідчений пілот чи його пасажир? Ні, у центрі уваги була семирічна дівчинка, дочка пасажира.

Дівчинка збиралася зайняти місце пілота. Вона мала встановити рекорд і пролетіти відповідну відстань за короткий час. На найближчій зупинці на неї вже чекали мас-медіа. Отже, незважаючи на похмуру погоду, трійка піднялась на борт літака. На сидіння, куди сіла дитина, поклали подушку, аби пульт управління не заважав їй бачити, що діється попереду, а до педалей прикріпили підставки, щоб її ноги могли діставати до них.

На превеликий жаль, політ був надто коротким. Потрапивши в бурю, літак несподівано збився з курсу, почав втрачати висоту і зі страшенним гуркотом впав на землю. Усі троє загинули. Мас-медіа вмить змінили своє ставлення. Замість схвальних відгуків почали висловлювати співчуття. А декілька кореспондентів і редакторів підняли запитання щодо причетності засобів масової інформації до цієї трагедії. Багато хто почав вимагати, щоб дітям заборонили управляти літаком. У США з цією метою було прийнято відповідні закони. Здавалося, проблему легко вирішили і пристрасті вляглися, однак набагато важливіші питання так і залишились нерозв’язаними.

Після цієї трагедії дехто серйозно задумався над однією невтішною тенденцією нашого часу. Сьогодні дитинство минає надзвичайно швидко. Вже у дуже ранньому віці на дітей спішать накласти обов’язки, які зазвичай повинні виконувати дорослі. Щоправда, наслідки цього не завжди настільки трагічні, але вони можуть залишити глибокі сліди у дитячих серцях та пізніше позначитися на дорослому житті. Розгляньмо кілька факторів, через які діти змушені дорослішати надто швидко.

Навчати якомога раніше

Батьки, зрозуміло, бажають, аби їхні діти досягали в житті успіхів. Проте коли таке бажання перетворюється у нав’язливу ідею, вони накладають на дітей гору обов’язків. Цей процес часто починається досить невинно. Наприклад, чимраз більше батьків намагаються повністю заповнити позаучбовий час своїх чад, записуючи їх до спортивних секцій, музичних студій чи на балет. Нерідко з дітьми також займаються репетитори.

Звичайно, немає нічого поганого в тому, щоб розвивати таланти або інтереси дитини. Але чи не існує тут загрози впасти у крайність? Безумовно, така загроза існує, оскільки сьогодні деякі діти мають, здається, стільки ж різних справ, скільки й заклопотані дорослі. У журналі «Тайм» зазначалось: «Колись діти втішалися справжнім дитинством, нині ж вони сидять над книжками. Колись діти безтурботно бігали, сьогодні ж, наче бджоли, важко працюють».

Деякі батьки сподіваються, що їхні діти стануть відомими спортсменами, музикантами чи акторами. Тому вони ще перед народженням маляти записують його у дошкільний навчальний заклад, надіючись збільшити шанси малюка на успіх. До того ж декотрі матері вступають до «інститутів для ненароджених дітей», де пропонується, наприклад, музична освіта для немовлят, які ще в утробі. Мета цього — стимулювати розвиток їхнього мозку.

У певних країнах у дітей, яким ще не виповнилось шести років, визначають схильність до гуманітарних чи точних наук. А це часто травмує їх емоційно. Що, скажімо, станеться з дитиною, яка «не змогла вступити» у дитячий садок? Дейвід Елкаінд, автор книжки «Маленький дорослий», зазначає, що шкільні вчителі зазвичай надто швидко й необ’єктивно оцінюють здібності учня. Вони роблять це скоріше для полегшення своєї роботи, а не для того, щоб знайти кращий підхід до дитини.

Як впливає на самих дітей те, що їх, по суті, змушують ставати маленькими дорослими? Пан Елкаінд стривожений, що суспільство охоче погодилось з ідеєю змусити дітей нести далеко не дитячі тягарі. Він каже: «Це відображає нашу схильність вважати чимось «нормальним» дедалі більший та безжалісніший тиск на молодь». Дійсно, уявлення про те, що є нормальним для дітей, швидко змінюються.

Перемога понад усе

Чимало батьків вважає, що навчати своїх дітей перемагати за всяку ціну, цілком нормально, а навіть потрібно, особливо якщо це стосується спортивних змагань. Крім того, у наш час для багатьох дітей додатковою спонукою до перемоги стали олімпійські медалі. Отже, заради кількох хвилин слави й забезпеченого майбутнього дітей змушують дорослішати дуже швидко або взагалі крадуть у них дитинство.

Подумайте про гімнасток. Ці дівчатка вже у дуже ранньому віці додержуються суворого режиму та серйозно тренуються, а це надто велике фізичне навантаження для їхніх маленьких тіл. Роками вони розумово і фізично готуються до Олімпійських змагань. Проте переможців буде лише кілька. Чи ті, хто програє, вважатимуть, що кінцеві результати були варті їхніх молодих років? Зрештою, навіть переможці часом сумніваються у цьому.

Такі дівчата можуть «промчатися» через дитинство з невідступним бажанням стати спортсменкою-суперзіркою. Це знесилює їх емоційно. До того ж через виснажливі тренування іноді сповільнюється їхній фізичний розвиток, а у декого навіть ріст кісток. Поширені також розлади харчування. У багатьох на роки затримується статеве дозрівання. Однак сьогодні чимало дівчат стикаються з іншою проблемою — завчасне статеве дозрівання. Дивіться інформацію у вищеподаній рамці.

Діти, які мають усе, крім дитинства

Якщо вірити засобам масової інформації, то ідеальне дитинство — це, коли дитині ні в чому не відмовляють. Деякі батьки важко працюють, щоб забезпечити своїх дітей матеріально. Вони прагнуть, аби їхні діти жили у великому будинку, носили дорогий одяг та добре розважались.

Все ж багато дітей, які виросли в таких сім’ях, втягуються у пияцтво, наркоманію або ж замикаються в собі чи стають бунтівниками. Чому? Вони аж киплять від обурення, бо почуваються нікому не потрібними. Усі діти хочуть відчувати батьківську любов і турботу. Занадто зайняті тато й мама можуть думати, що тяжко працюють задля щастя своїх дітей, але тим самим вони, схоже, роблять якраз навпаки.

Доктор Джудіт Пафазі розповідає про «заможні родини, в яких і батько і мати працюють». Вона каже, що часто такі батьки «потурають своїм дітям, оскільки підсвідомо розуміють, що їхня гонитва за матеріальними речами шкодить сім’ї». На думку д-ра Пафазі, батьки у таких сім’ях намагаються «відкупитися від батьківства».

Від цього діти дуже страждають. Незважаючи на те що вони купаються в розкошах, їм бракує найголовнішого — батьківського часу й любові. Без належного керівництва і виховання діти надто рано, майже зовсім не підготовлені, стикаються з дорослими питаннями: чи слід приймати наркотики? А, може, спробувати, що таке секс? Чи можна виливати свою злість, коли тебе хтось або щось дратує? Мабуть, вони знайдуть власні відповіді, але у цьому їм допоможуть ровесники, телебачення або ж кіноактори. А наслідком, як правило, буде несподіване, навіть трагічне закінчення дитинства.

Ще один «дорослий»

Зазвичай, коли повна сім’я раптом стає неповною, чи то через смерть, чи роздільне проживання або ж розлучення, діти страждають емоційно. Щоправда, чимало неповних сімей дають собі з цим раду. Проте у деяких сім’ях дітей змушують дорослішати надто рано.

Зрозуміло, що час від часу одиноких батьків мучить самотність. Через це дехто робить дитину — часто старшу — ще одним «дорослим» у сім’ї. Такі батьки, можливо, від розпачу звіряються сину чи дочці, обтяжуючи їх проблемами, які вони не готові долати. Декотрі самотні батьки стали навіть залежними від своєї дитини.

Інші батьки взагалі відмовляються від усіх своїх обов’язків, змушуючи дитину виконувати роль дорослого в родині. Саме через це Кармен і її сестра, про яких згадувалось раніше, залишили домівку й пішли жити на вулицю. Річ у тім, що, будучи ще дітьми, вони повинні були стати «батьками», тобто мусили доглядати за своїми молодшими братами й сестрами. Цей тягар був для них непосильним.

Безумовно, позбавляти своїх синів та дочок дитинства дуже небезпечно, тож уникайте цього. І вас напевно підбадьорить те, що дорослі таки можуть зробити конкретні кроки, аби їхні діти могли насолоджуватись радісним і щасливим дитинством. Які саме? Розгляньмо деякі випробувані часом поради.

[Рамка на сторінці 6]

Раннє статеве дозрівання. Чи все так просто?

Чи сьогодні дівчата досягають статевої зрілості швидше, ніж колись? Тут погляди науковців розходяться. Дехто твердить, що в середині XIX століття пересічний вік статевого дозрівання дівчат становив 17 років, тоді як нині — 13. У 1997 році в США було проведено вивчення, в якому взяло участь 17 000 дівчаток. Результати показали, що у близько 15 відсотків білих і 50 відсотків темношкірих дівчат перші ознаки статевого дозрівання з’являються вже у 8 років! Однак деякі лікарі ставлять під сумнів результати цих досліджень і радять батькам не вважати надзвичайно ранній розвиток їхніх дітей чимось «нормальним».

Хоч би як там було, раннє статеве дозрівання становить проблему як для батьків, так і для дітей. У журналі «Тайм» зазначається: «При передчасному статевому дозріванні більше непокоять навіть не фізичні зміни, а те, як це позначається на психіці дітей: вони мали б ще читати казки, а не відбиватися від «вовків»... Дитинство і без того досить коротка пора». У статті згадується серйозна проблема: «Через свої форми дівчата часто виглядають, як дорослі, хоча їхнє серце і розум зовсім не підготовлені до цього. Чи криється тут якась небезпека?»

Нерідко таких дітей намагаються використати сексуально. Отож юні дівчатка втрачають невинність. Одна мати відверто каже: «Дівчата, які виглядають зріліше свого віку, ваблять старших хлопців, наче мед [бджіл]». Ще зовсім юні дівчата під тиском інших починають вести статеве життя, а це тягне за собою страшні наслідки. Дівча може втратити самоповагу, чисте сумління і навіть фізичне та душевне здоров’я.

Щасливе дитинство

ЩАСЛИВЕ дитинство значною мірою залежить від доброго виховання. Але що таке добре виховання? Вам, мабуть, неодноразово доводилось чути поради на цю тему. Скажімо такі: присвячуйте час своїм дітям, слухайте їх, давайте їм надійне керівництво, переживайте разом з ними, діліть їхню радість і смуток, будьте для них справжніми друзями, не забуваючи при цьому, що ви батьки. Звичайно, ці добре відомі поради допоможуть вам добре виховувати своїх дітей. Однак існує ще щось дуже важливе, і саме воно має стояти на першому місці.

Мільйони батьків по всьому світі переконались, що застосування біблійних принципів — це ключ до доброго виховання. Чому? Тому що мудрий Автор Біблії, Бог Єгова, є засновником сім’ї (Буття 1:27, 28; 2:18—24; Ефесян 3:15). Отож зрозуміло, що його натхнене Слово — найліпше керівництво у вихованні дітей. Але ж як Біблія, така давня книжка, може проливати світло на сучасну тенденцію змушувати дітей дорослішати надто швидко? Розгляньмо деякі біблійні принципи.

«За ногою дітей»

Яків, син Ісака, мав понад 12 дітей. У Біблії наведено його мудре рішення щодо однієї родинної мандрівки: «Діти молоді [«тендітні», Дулуман]... Нехай же піде пан мій [Ісав, старший брат Якова] перед очима свого раба, а я піду поволі... за ногою дітей» (Буття 33:13, 14).

Яків знав, що його діти — не маленькі дорослі. Вони були «тендітні», тобто слабші та безпорадніші, ніж дорослі. Він не змушував дітей іти ходою дорослих, а навпаки пристосувався до ноги дітей. Таке рішення віддзеркалювало мудрість Бога, яку він виявляє до своїх земних дітей. Наш Небесний Отець знає людські обмеження. Тому він ставить нам розсудливі вимоги (Псалом 103:13, 14).

Навіть тварини віддзеркалюють таку мудрість, оскільки Бог зробив їх «інстинктивно мудрими» (Приповістей 30:24, НС). Наприклад, природознавці зауважили, що слони сповільнюють свою ходу, щоб слоненятко, яке чимчикує в середині стада, бува не відстало від дорослих.

Сучасне суспільство зазвичай нехтує побожною мудрістю. Але ви не мусите так робити. Пам’ятайте, що ваша дитина «тендітна», їй не під силу нести тягарі й відповідальності дорослих. Якщо ви, приміром, одинока матір чи одинокий батько і вас мучить якась складна проблема, то часом виникає бажання розповісти про неї своїй дитині. Боріться з таким бажанням. Зверніться до зрілого друга, якому можете звіритися, бажано такого, який допоможе вам застосувати мудру біблійну пораду (Приповістей 17:17).

Також не намагайтесь розпланувати життя дитини так, що у неї не залишалося б часу на жодні забави. Встановіть підхожий для своєї дитини темп життя. Не потрібно сліпо наслідувати напружений ритм життя сьогоднішнього світу. Біблія дає мудру пораду: «Не дозволяйте довколишньому світові втискувати вас у свою форму» (Римлян 12:2, Філліпс).

«Для всього свій час»

У Біблії міститься ще один мудрий принцип: «Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом». Звичайно, є час працювати. Діти мають багато різних обов’язків, у тому числі домашні завдання, хатня робота та духовна діяльність. Однак у цьому ж біблійному уривку сказано, що є «час сміятись» і «час танцювати» (Екклезіяста 3:1, 4, Хом.).

Дітям необхідно бавитись, сміятися та давати волю своїй енергії, адже дитинство — це безтурботна пора. Проте якщо весь їхній час займатиме школа, позаучбові заняття та інші серйозні справи, то для ігор не залишатиметься жодної вільної хвилини. Через це дитина може дратуватися чи навіть занепасти духом (Колосян 3:21).

Поміркуйте, як цей самий біблійний принцип можна застосувати по-іншому. Для прикладу: оскільки для всього є свій час, чи це не означає, що дитинство — то час бути дитиною? Мабуть, ви погодитесь з цим, а от діти не завжди так думають. Дуже часто маленькі хлопчики та дівчатка хочуть робити те, що роблять дорослі. Дівчата, скажімо, прагнуть одягатися і зачісуватися так, наче вони вже справжні жінки. До того ж велику роль відіграє раннє статеве дозрівання. Це посилює їхнє бажання виглядати старше свого віку.

Мудрі батьки розуміють, що така тенденція небезпечна. У цьому деградованому світі деякі реклами і розважальні шоу представляють у позитивному світлі передчасно дозрілу й добре обізнану в сексуальних питаннях молодь. Серед дітей дедалі більше популярні косметика, прикраси й звабливе вбрання. Але навіщо робити дітей привабливими для зіпсутих людей, які тільки й думають, як використати їх сексуально? Допомагаючи сину чи дочці одягатися відповідно до їхнього віку, батьки застосовують інший біблійний принцип: «Мудрий бачить лихе — і ховається» (Приповістей 27:12).

Візьміть до уваги інший приклад. Якщо дозволити, аби спорт стояв у дитини на першому місці, то це призведе до неврівноваженого способу життя, і тоді буде неможливо застосувати принцип «для всього свій час». У Біблії мудро сказано: «Вправа тілесна мало корисна, а благочестя корисне на все, бо має обітницю життя теперішнього та майбутнього» (1 Тимофія 4:8).

Не дозволяйте своїм дітям розвинути погляд: «перемога понад усе». Чимало батьків позбавляють дітей радості від спортивних змагань та ігор, розвиваючи в них дух суперництва, та вчать перемагати будь-якою ціною. Через це декотрі діти вдаються до обману або навіть травмують інших гравців. Безумовно, жодна перемога не варта цього!

Навчайте самовладанню

Дітям зазвичай важко зрозуміти, що для всього існує свій час. Якщо вони чогось прагнуть, то не хочуть чекати. Як на лихо, людське суспільство, здається, одержиме прагненням задовольняти свої бажання і то негайно. Індустрія розваг часто навіює думку: «Візьми, що бажаєш, і візьми вже!»

Не піддавайтесь такому впливу, розпещуючи своїх дітей. У книжці «Дитина і комп’ютер» (англ.) говориться: «Здатність чекати на винагороду — важлива грань емоційної зрілості. Самодисципліна і вміння ладити з іншими є надійним захистом від чимраз поширенішого насилля, що трапляється серед дітей як у школі, так і поза нею». У Біблії знаходимо такий важливий принцип: «Хто розпещує змалку свого раба, то кінець його буде невдячний» (Приповістей 29:21, Ог., 1988). Хоча вірш безпосередньо стосується поводження з молодими рабами, багато батьків переконались, що цей принцип стосується і їхніх дітей.

У вихованні дітей велике значення має також «напоминання й остереження Боже» (Ефесян 6:4). Завдяки керованими любов’ю виховним заходам діти розвинуть такі риси, як самовладання і терпеливість. Ці риси допоможуть їм бути щасливими й задоволеними у житті.

Коли дитинству вже ніщо не загрожуватиме

А втім, ви можете запитати: «Чи мудрий, дбайливий Бог, який натхнув письменників записати ці корисні принципи, справді мав намір, щоб наш світ був таким, як зараз? Чи він хотів, щоб діти виростали у світі, який швидше псує їх, ніж виховує?» Потішає думка, що Бог Єгова та його син Ісус Христос незабаром усунуть із землі все зло, оскільки вони ніжно люблять людей, у тому числі й дітей (Псалом 37:10, 11).

Чи ви хотіли б хоч на хвильку перенестися у цей мирний і щасливий час? Тоді уявіть собі чудовий біблійний опис: «Замешкає вовк із вівцею, і буде лежати пантера з козлям, і будуть разом телятко й левчук, та теля відгодоване, а дитина мала їх водитиме» (Ісаї 11:6). Сьогоднішній жорстокий світ часто позбавляє дітей дитинства чи робить з них маленьких дорослих. Проте наскільки відрадно знати, що Бог обіцяє світле майбутнє для всього людства! Безумовно, Творець бажає, аби доросле життя жодним способом не витісняло дитинство. Він хоче, щоб дитячі роки були приємними та щасливими.