Від наших читачів

Бідність на Заході У виданні цього журналу за 22 грудня 1992 року (англ.) у рубриці «Спостерігаємо світ» («Бідні діти в Америці») ви говорите: «Сполучені Штати Америки, одна з найбагатіших країн світу, водночас є домом для найбідніших дітей». Це неправильно. У багатьох країнах є бідні діти, що дивляться на більшість американських бідних дітей, як на багатих. Це дійсно трагедія, що багато дітей Америки страждають. У країні з такими ресурсами все це зумовлене ганебним нехтуванням батьками своїх дітей.

В. Г., Сполучені Штати Америки

Тоді як багато випадків крайньої бідності можна побачити у Сполучених Штатах Америки, ми не мали на увазі, що рівень життя бідних дітей у цій країні в загальному такий самий, як тих, що знедолені бідністю в інших країнах. Факт, що бідність будь-якого ступеня поширена у таких багатих країнах, тривожить людей. Щоправда, деякі діти дійсно страждають через недбалість їхніх батьків. Однак багато батьків не володіють ні вмінням поліпшити свою ситуацію, ані не мають доступу до засобів, котрі є в розпорядженні інших (Ред.).

Родинне насилля Я дуже хочу подякувати вам за серію статей «Чи наступить кінець домашнього насилля?» (за 8 березня 1993 року). За минулі 10 років зі свого 22-річного шлюбного життя я страждала від домашнього насилля. Моральне насилля найгірше. Непомітно, проте неухильно ваша особистість деформується до такого ступеня, що ви вже не звертаєтеся за допомогою. Я вже була довела себе до того, що збиралась покінчити своє життя самогубством. Зрештою я залишила свого чоловіка і тепер живу сама. Але ці статті з вашого журналу підтримали мене і потішили.

Б. С., Німеччина

Моя мати є жертвою фізичного насилля мого батька, і ми, троє дітей, тяжко переживаємо це. Кожного разу, коли він б’є нашу маму, нам здається, що він б’є нас. Не багато людей дійсно розуміють, що означає жити у родині, де панує насилля та ненависть, де вже більше не існує взаєморозуміння та любові. Нас підбадьорює знаття того, що хоч хтось розуміє нас.

Т. Дж. Д. А., Італія

Дуже підбадьорює бачити, що цей журнал відкрито обговорював цю тему. Я 14 років страждала від насильницького подружнього партнера, що називав себе християнином. Часто мені радили не гнівити його. Це було неможливо виконати! Зрештою я була вимушена залишити його. Дякую вам за ці статті, вони дуже підбадьорливі і можуть допомогти іншим, котрі ніколи не зносили стусана, копняка або плювка, збагнути, які моральні рубці ми маємо.

Л. Т., Сполучені Штати Америки

Ці статті звернені до сердець багатьох жінок, що почувають себе самотніми і відокремленими; відчуття страху і сором змушують нас мовчати. Ви допомогли нам зрозуміти, що усупереч тому у що нас змушували вірити, це насилля здійснюється не з нашої вини.

Б. А., Сполучені Штати Америки

Пройшли тижні з того часу, як я отримала поштою журнал «Пробудись!». Мені коштувало багатьох молитов, щоби витягнути цей журнал з упаковки, а вчора я просто заставила себе прочитати його. Дякую за те, що ви обговорили цю тему! Я була жертвою домашнього насилля. Одного разу мій чоловік брутально побив мене, коли я спала; після цього мені треба було зробити пластичну операцію, щоб вирівняти мої вилиці. З допомогою поліції й одної люб’язної християнської родини я змогла втекти від нього. Він був ув’язнений на декілька місяців. Тепер я одружена з одним добрим християнським чоловіком.

П. Г., Сполучені Штати Америки