• Ісландія
    Щорічник Свідків Єгови 2005

    • Вивчення по телефону

      Було завжди важко проповідувати добру новину тим людям, які жили у віддалених місцевостях цього великого острова. Телефон став ефективним знаряддям для відшукування зацікавлених осіб і спілкування з ними.

      Багато хто отримав користь завдяки такому проповідуванню доброї новини. Декілька років тому одна жінка, на ім’я Оддні Гелґадоттір, відвідала свого сина і невістку, які вивчали Біблію зі Свідками Єгови. Коли вони розповіли їй про те, чого навчалися, вона теж захотіла вивчати Біблію. Але Оддні жила у віддаленій місцевості на північно-західному узбережжі Ісландії, понад 300 кілометрів від найближчого збору. Тоді сестра Ґвутрун Олафсдоттір запропонувала їй вивчення по телефону, і та з радістю погодилась. Після початкової молитви Оддні охоче відповідала на запитання для вивчення, які були надруковані у книжці. Старанно підготовляючись до занять, вона записувала наведені біблійні вірші і могла відразу прочитати їх, як тільки на них було посилання. Тому їй не потрібен був час на відшукування обговорюваних віршів. Одного разу вивчення відбулося в домі Ґвутрун, коли Оддні приїхала в ту місцевість. Обидвом було трохи ніяково, адже вони вперше вивчали віч-на-віч. Тому Ґвутрун сказала, що піде в іншу кімнату, де був ще один телефонний апарат! Таким чином вони провели вивчення, як звичайно.

      Коли Оддні почала розуміти правду, то стала проповідувати своєму чоловікові Йону. Він виявляв зацікавлення, але вона не була певна, чи було б добре їй проводити з ним вивчення Біблії. Вона дізналась, що може це робити, однак має покривати голову під час занять. Вона не тільки навчала свого чоловіка, але й проповідувала сусідам. Потім Оддні висловила бажання охреститися. Ґвутрун домовилася, щоб старійшина по телефону пройшов з нею запитання з книжки «Організовані, щоб виконувати наше служіння» і побачив, чи вона може охреститися. Вона відповідала вимогам, але їй треба було ще офіційно вийти з церкви.

      Приблизно через тиждень Оддні зателефонувала до Ґвутрун і сказала, що вже вийшла з церкви. Її чоловік зробив те саме. Для нього це було важливе рішення, оскільки він був головою місцевої ради парафіян. Пізніше Оддні охрестилася на районному конгресі. Їй дуже сподобалося на конгресі, адже раніше вона бачила лише невелику кількість Свідків. На конгресі в неї взяли інтерв’ю і запитали, чи не важко жити так далеко від інших. Вона сказала, що ніколи не почувалася самотньою, бо знала, що Єгова присутній і на північно-західному узбережжі Ісландії. Потім вона вибачилася за свого чоловіка, який не зміг прибути на конгрес, але який запевнив її, що відвідає конгрес тоді, коли буде готовий охреститися. Він виконав свою обіцянку! Незабаром вони переїхали в більш населену місцевість, де могли регулярно відвідувати зібрання.