[Примітка]

«Спершу я відчув, ніби щось стискає мене з величезною силою. Це відчуття виникло в грудній клітці, підкотилося до пліч, шиї та щелеп і розійшлося донизу по обох руках. Здавалося, що на груди наступив слон. Я ледве міг дихати і почав пітніти. Живіт звело судомою, мене страшенно занудило... Пригадую, що пізніше, добираючись з допомогою медсестер до лікарняного ліжка, я здивовано казав: «У мене серцевий приступ». Мені було сорок чотири роки».

ТАК д-р Роберт С. Еліот у книжці «Від стресу до сили» (англ.) описує свою зустріч зі смертю, що відбулася понад 20 років тому. Ранок того дня він провів на конференції і виступав з промовою, в котрій, як на сміх, ішлося про серцеві приступи. Несподівано д-р Еліот, кардіолог, опинився, за його ж словами, «під тими лікарняними простирадлами, що під ними звик бачити пацієнтів у кардіологічному відділенні». Чим він пояснює цей раптовий приступ? «Організм,— говорить д-р Еліот,— сам себе руйнував зсередини власною реакцією на стрес»a.

Випадок з д-ром Еліотом добре показує, як стрес може обернутися загрозою для життя. По суті, у Сполучених Штатах Америки встановлено, що існує зв’язок між стресом та деякими головними причинами смерті. Наслідки стресу можуть непомітно нагромаджуватися протягом певного часу, а тоді виринути без жодної перестороги. Саме тому стрес влучно назвали «тихим убивцею».