Серцеве захворювання. Загроза життю

ЩОРОКУ в мільйонів чоловіків і жінок по цілому світі стаються серцеві приступи. У багатьох вони минають без особливо серйозних наслідків. Інші люди помирають. Ще в інших серце руйнується настільки, що «невідомо, чи вони зможуть повернутися до корисної діяльності»,— говорить кардіолог Пітер Кон. Він додає: «Тому надзвичайно важливо негайно відвертати серцеві напади, якщо тільки дозволяють обставини».

Серце — це м’яз, скорочення якого забезпечують кровообіг в організмі. Під час серцевого приступу (інфаркт міокарда) через припинення постачання крові відмирає ділянка серцевого м’яза. Для нормального функціонування серцю потрібні кисень та поживні речовини, які переносяться кров’ю. Вони надходять до серця через вінцеві артерії, котрі зовні обгортають його.

Захворювання можуть вразити будь-яку ділянку серця. Однак найпоширенішою є підступна хвороба вінцевих артерій, що називається атеросклероз. Вона характеризується відкладанням на стінках артерій жироподібних речовин і подальшим розвитком атеросклеротичних бляшок. З часом бляшки розростаються, відбувається ущільнення стінок артерій і звуження їх просвіту, що призводить до недостатнього кровопостачання серця. Саме ця хвороба, хвороба вінцевих артерій, в основному призводить до більшості серцевих приступів.

Коли хворе серце потребує кисню більше, ніж отримує, то закупорка однієї або більше артерій прискорює приступ. Навіть в артеріях з менш звуженим просвітом можуть розпастися атеросклеротичні бляшки, що викличе утворення згустків крові (тромбів). Хворі артерії також уразливіші до спазмів. Згусток крові, утворюючись на місці спазму, виділяє хімічну речовину, котра ще більше звужує стінки артерії, і це викликає приступ.

Коли серцевий м’яз довго не отримує кисню, можуть пошкодитися тканини біля тромбу. На відміну од інших тканин, м’язова тканина серця не відновлюється. Що довше триває приступ, то більше ушкоджується серце й імовірніша смерть. Якщо порушується провідність електричного імпульсу по провідній системі серця, то нормальний серцевий ритм стає хаотичним і серце починає сильно тріпотіти (посмикування фібрилярне). За такої аритмії серце не може повноцінно перекачувати кров до мозку. Протягом десяти хвилин мозок помирає і настає смерть.

Тому надзвичайно важливим є своєчасне втручання кваліфікованих медиків. Таким чином можна врятувати серце від подальших пошкоджень, відвернути виникнення аритмії або внормалізувати серцевий ритм і навіть зберегти людське життя.

Розпізнавайте симптоми і дійте відповідно

КОЛИ з’являються симптоми серцевого приступу, надзвичайно важливо негайно звернутися за медичною допомогою, оскільки ризик смерті найбільший у першу годину після приступу. Своєчасне медичне втручання може врятувати серцевий м’яз від невиліковних пошкоджень. Чим більша частина серцевого м’яза залишиться неушкодженою, тим ефективніше працюватиме серце після приступу.

А втім, деколи серцеві приступи проходять «тихо», без зовнішніх симптомів. У таких випадках людина може й не знати, що у неї хвороба вінцевих артерій. На жаль, для декого лише важкий приступ може бути першою ознакою серцевого захворювання. Коли серце зупиняється (перестає скорочуватися), то у людини мало шансів залишитися живою, хіба що одразу викликати рятівну групу, а той, що поряд, негайно проведе серцево-легеневу реанімацію.

За повідомленням «Гарвардського бюлетеня здоров’я» (англ.), десь лише половина людей з симптомами хвороби вінцевих артерій звертається за невідкладною медичною допомогою. Чому? «Зазвичай тому, що вони не усвідомлюють, на що вказують симптоми, або не вважають їх серйозними».

Джонa — Свідок Єгови, котрий мав серцевий приступ, застерігає: «Якщо ви відчуваєте, ніби щось негаразд, то не зволікайте звернутися за медичною допомогою через побоювання здатися панікером. Я мало не втратив життя через те, що діяв не достатньо швидко».

Що сталося

Джон пояснює: «Ще за півтора року до серцевого приступу лікар попереджав, що у мене високий рівень холестерину, а це є основним фактором ризику захворювання вінцевих артерій. Однак я не поставився до цього серйозно, оскільки вважав себе молодим (мені не було й 40) і здоровим. Я сильно шкодую, що не почав діяти тоді. У мене були й інші попереджувальні сигнали: задишка під час фізичних навантажень, біль, який я приписував розладу травлення, а також надзвичайна кволість протягом кількох місяців перед приступом. Усе це я вважав наслідком недосипання й перевантаження на роботі. За три дні до серцевого приступу в мене відбувся, як я думав, м’язовий спазм у районі грудної клітки. Це був малий приступ перед великим, котрий стався через три дні».

Біль або тиснення в грудях, що називається стенокардією, є попереджувальним сигналом приблизно в половині випадків серцевих приступів. У декого виникають такі симптоми, як задишка або втома й кволість; це вказує на те, що серце не отримує достатньо кисню внаслідок закупорки вінцевих артерій. Якщо людина отримує ці попереджувальні сигнали, то повинна звернутися до лікаря, аби перевірити стан серця. Д-р Пітер Кон каже: «Після курсу лікування стенокардії немає гарантії, що серцевий приступ не відбудеться, але принаймні зменшується імовірність того, що він станеться».

Приступ

Джон продовжує: «У той день ми збиралися пограти в бейсбол. На обід я нашвидку з’їв гамбургер зі смаженою картоплею, після чого відчув певний дискомфорт, нудоту та тиснення у грудях, але зігнорував це. Однак коли ми прибули на спортивний майданчик і почали грати, я відчув, щось негаразд. Чим далі, я почував себе все гірше.

Кілька разів я лягав горілиць на лавку для гравців й намагався випростати м’язи грудей, але вони щораз більше стискалися. Граючи, я подумав: «Може, в мене грип», оскільки часом мене морозило і я відчував кволість. Коли я побігав, то сильно зади́хався. Знову я ліг на лавку. Сівши, я вже не мав сумнівів, що сталося щось серйозне. Я гукнув до свого сина Джеймса: «Мені треба в лікарню. ВЖЕ!» Здавалося, що все пообривалося всередині моїх грудей. Біль був таким сильним, що я не міг підвестися. Я подумав: «Невже це серцевий приступ? Мені ж лише 38 років!»

Син Джона, якому в той час було 15 років, розповідає: «За лічені хвилини тато втратив усі свої сили, тому до машини його довелося нести. Мій друг вів машину й постійно питав тата, як той себе почуває. І ось раптом татко перестав відповідати. «Джон!» — закричав мій друг. Але батько й далі не відповідав. Потім тато різко шарпнувся на сидінні й у нього почалися судоми та блювання. Я кричав: «Тату! Тату! Я люблю тебе! Будь ласка, не помирай!» Після припадку його тіло обм’якло й він впав на сидіння. Я думав, що він помер».

У лікарні

«Ми побігли в лікарню за допомогою. Пройшло дві-три хвилини від того часу, як я подумав, що тато помер, але я сподівався, що його ще можна повернути до життя. Я здивувався, коли побачив у приймальні коло 20 братів і сестер, котрі були на спортивному майданчику. Вони стали потішати мене. Їхня любов і підбадьорення надзвичайно допомогли мені в той тяжкий час. Приблизно через 15 хвилин вийшов лікар і пояснив: «Нам вдалося повернути до життя твого батька, але у нього стався важкий серцевий приступ. Ми не впевнені, чи він житиме».

Потім він дозволив мені зайти до тата на короткий час. Я не міг стриматися, коли почув таткові слова про те, як він любить нашу сім’ю. Перемагаючи сильний біль, він сказав: «Синку, я люблю тебе. Завжди пам’ятай, що Єгова — це найголовніша особа в нашому житті. Ніколи не припиняй йому служити та допомагай мамі й братам завжди служити йому. У нас є тверда надія на воскресіння, і якщо я помру, то хочу побачити вас усіх, коли повернуся до життя». Ми плакали разом, і це були сльози любові, страху й надії».

Джонова дружина Мері приїхала через годину. «Коли я зайшла в реанімаційну палату, лікар сказав: «У вашого чоловіка стався тяжкий серцевий приступ». Я була приголомшена. Він пояснив, що Джонові вісім разів проводили дефібриляцію серця. Цей реанімаційний захід спрямований на припинення хаотичного биття серця й відновлення його нормального ритму за допомогою електричної напруги. Дефібриляція, поєднана з серцево-легеневою реанімацією, постачанням кисню та внутрішньовенними ін’єкціями, є ефективним рятівним методом.

У мене стиснулося серце, коли я побачила Джона. Він був дуже блідий, і від його тіла до моніторів відходило багато трубок і дротів. Мовчки я просила в Єгови, щоб він дав мені сили знести це випробовування заради наших трьох синів, також я молилася за керівництвом, аби чинити мудро в усьому, що може чекати попереду. Підійшовши до Джонового ліжка, я подумала: «Що сказати любій людині в такий час? Чи ж ми справді готові до такої критичної ситуації?»

«Серденько,— сказав Джон,— знаєш, може статися, що я не виживу. Але важливо, щоб ти й хлопчики залишалися вірними Єгові, бо невдовзі ця система мине, і вже не буде хвороб і смерті. Я хочу прокинутися у новій системі й побачити там тебе й наших хлопчиків». Сльози текли по наших обличчях».

Пояснення лікаря

«Потім лікар відвів мене вбік і розповів, що, як показали обстеження, серцевий приступ у Джона стався внаслідок повної закупорки лівої низхідної артерії. Також у нього була закупорка іншої артерії. Лікар сказав мені, що потрібно зробити рішення стосовно лікування Джона. Можна було вибрати між лікуванням медикаментами і пластичною операцією на судинах. Він вважав, що останнє підійде краще, тому ми вибрали пластичну операцію на судинах. Однак лікарі нічого не обіцяли, оскільки більшість людей не лишається живими після такого серцевого приступу».

Пластична операція на судинах здійснюється наступним чином: у вінцеву артерію вводиться катетер-балон Фогарті і надуванням усувається закупорка. Завдяки цій процедурі успішно відновлюється кровоплин. Якщо сильно закупорено кілька артерій, то звичайно рекомендують операцію шунтування.

Невтішний прогноз

Після пластичної операції на судинах життя Джона висіло на волосинці ще 72 години. Нарешті його серце почало видужувати після травми. Але Джонове серце скорочувалося лише впівсили, і велика його частина перетворилася в рубцеву тканину, тому майже з впевненістю можна було сказати, що він залишиться інвалідом-сердечником.

Озираючись назад Джон застерігає: «Ми зобов’язані перед нашим Творцем, перед сім’ями, духовними братами й сестрами та перед самими собою прислухатися до попереджень і дбати про своє здоров’я, особливо якщо існує якась загроза. До певної міри ми можемо бути причиною радості або смутку. Це залежить від нас самих».

У Джона стався тяжкий приступ, і необхідним було негайне медичне втручання. Однак це не значить, що усім, у кого запекло серце, потрібно бігти до лікаря. І все ж, його випадок служить попередженням тим, кому здається, що має симптоми; їм потрібно пройти медобстеження.

Що можна зробити, аби зменшити ризик серцевого приступу? У наступній статті обговорюватиметься це питання.

[Примітка]

[Рамка на сторінці 6]

Симптоми серцевого приступу

• Неприємне відчуття тяжкості, тиснення або болю в грудях, що триває більше ніж кілька хвилин. Це відчуття можна помилково прийняти за сильну згагу.

• Можуть боліти щелепи, шия, плечі, кисті, лікті чи ліва рука або декілька з цих частин тіла одночасно.

• Затяжний біль у верхній частині живота.

• Задишка, запаморочення, непритомність, пітливість або відчуття холоду на дотик.

• Виснаження; воно може тривати тижнями перед приступом.

• Нудота або блювання.

• Часті приступи стенокардії, що не викликані фізичними навантаженнями.

Гострота симптомів може бути різною: від слабких до сильних, і не всі вони з’являються у кожному випадку серцевого приступу. Але якщо з’являється кілька вищенаведених симптомів, то негайно звертайтеся за допомогою. Однак деколи симптоми не з’являються взагалі, тоді кажуть, що серцевий приступ проходить «тихо».

[Рамка на сторінці 7]

Рятівні дії

Якщо у вас або у когось із ваших знайомих з’являються симптоми серцевого приступу:

• Розпізнайте симптоми.

• Облиште всі справи й сядьте або ляжте.

• Якщо симптоми тривають більше ніж кілька хвилин, подзвоніть на станцію швидкої допомоги. Скажіть диспетчеру, що ви підозрюєте серцевий приступ, і повідомте, де вас можна знайти.

• Якщо ви самі можете швидше завезти машиною хворого в реанімацію, то так і зробіть. Коли ви думаєте, що у вас серцевий приступ, то попросіть когось відвезти вас.

Коли ви чекаєте швидку допомогу:

• Розстебніть тісний одяг, попустіть ремінь і краватку. Допоможіть хворому зайняти зручне положення, якщо потрібно, обкладіть його подушками.

• Чи ви хворий, чи допомагаєте йому, завжди залишайтесь спокійним. Хвилювання може збільшити імовірність виникнення загрозливої аритмії. Молитва може допомогти не втратити спокій.

Якщо здається, що хворий не дихає:

• Гучно запитайте: «Ти мене чуєш?» Якщо відповіді немає й хворий не дихає, то починайте серцево-легеневу реанімацію.

• Запам’ятайте три основних кроки серцево-легеневої реанімації:

1. Відкиньте назад голову хворого, щоб відкрити доступ повітря.

2. Відкривши доступ повітря, затисніть ніздрі хворого й повільно вдуйте йому двічі в рот повітря, щоб піднялася грудна клітка.

3. Натисніть 10—15 разів посередині грудей між сосками, щоб кров відійшла від серця й грудей. Що 15 секунд чергуйте два вдування з 15 натисками, поки не відновиться пульс і дихання або не прибуде швидка допомога.

Серцево-легеневу реанімацію повинна виконувати кваліфікована людина. Але якщо такої людини нема, то, як говорить д-р Р. Кеммінс, директор кардіологічного реанімаційного відділення, «краще будь-яка серцево-легенева реанімація, ніж ніякої». Якщо не виконати цих кроків, то малоімовірно, що людина лишиться живою. За допомогою серцево-легеневої реанімації можна виграти час, поки не прибуде допомога.

Як зменшити ризик?

ЗАХВОРЮВАННЯ вінцевих артерій залежить від великої кількості факторів, які пов’язані з генами, оточенням і способом життя. Це захворювання й серцевий приступ можуть бути результатом того, що роками, якщо не десятиріччями, існував один або кілька факторів ризику.

Вік, стать і спадковість

З віком ризик серцевого приступу збільшується. Близько 55 відсотків серцевих приступів стається в людей, яким за 65. З тих, хто помер через серцевий приступ, 80 відсотків були у віці 65 років або старші.

Чоловіки, яким біля 50 років, є у більшій небезпеці, ніж жінки такого ж віку. Після клімактеричного періоду через різке зменшення в організмі захисного гормону естрогену ризик підвищується також і в жінок. За деякими підрахунками, завдяки замісній естрогенотерапії у жінок зменшується ризик виникнення серцевого приступу на 40 або більше відсотків, хоча може збільшитися ризик виникнення деяких видів раку.

Спадковість також відіграє важливу роль. Ті люди, у чиїх батьків був серцевий приступ у віці до 50 років, особливо ризикують мати приступ. Навіть якщо в когось з батьків приступ стався після 50, то все одно існує підвищений ризик. Коли в родині хтось хворів на серце, то імовірніше, що нащадки матимуть подібні проблеми.

Холестерин

Холестерин — це важливий для життя ліпід. Його виробляє печінка, а кров розносить до клітин у сполуках, що називаються ліпопротеїдами. Існує два види ліпопротеїдів: ліпопротеїди низької щільності й ліпопротеїди високої щільності. Холестерин може призвести до захворювання вінцевих артерій, якщо в крові міститься занадто багато ліпопротеїдів низької щільності.

Вважається, що ліпопротеїди високої щільності відіграють захисну роль, бо усувають холестерин з тканин і переносять його назад до печінки, де він зазнає перетворень і виводиться з організму. Якщо обстеження виявляють великий вміст ліпопротеїдів низької щільності й малий — ліпопротеїдів високої щільності, то це значить, що ризик серцевого захворювання є великим. Зменшення вмісту ліпопротеїдів низької щільності може відчутно зменшити ризик. Основним у лікуванні є дієтичне харчування, також допомагають фізичні вправи. Застосування різних медикаментів дає позитивні результати, але у декого виникають неприємні побічні ефектиa.

Рекомендується харчування бідне на холестерин і насичені жири. Коли замінювати продукти харчування, в яких багато насичених жирів, наприклад вершкове масло, продуктами з низьким вмістом насичених жирів, приміром каноловою або оливковою олією, тоді зменшиться вміст ліпопротеїдів низької щільності і збережуться ліпопротеїди високої щільності. З іншого боку, в «Американському журналі охорони здоров’я» (англ.) говорилося, що повністю або частково гідрогенізовані рослинні олії, котрі є в більшості видів маргарину, а також рослинні жири, які додаються в тісто для крихкості, можуть збільшити в організмі вміст ліпопротеїдів низької щільності й зменшити вміст ліпопротеїдів високої щільності. Ще рекомендують зменшити споживання жирного м’яса, замінивши його пісними курячими або індичими вирізками.

Дослідження показали, що вітамін E, бета-каротин та вітамін C сповільнюють розвиток атеросклерозу у тварин. З дослідження робився висновок, що все це може зменшити імовірність виникнення серцевого приступу також і в людей. Щоденне споживання овочів і фруктів, багатих на бета-каротин, інші каротиноїди та на вітамін C, приміром, помідорів, темної зелені, стручкового перцю, моркви, солодкої картоплі, динь і кавунів, може до деякої міри захистити від захворювання вінцевих артерій.

Ще кажуть, що допомагає вітамін В₆ та магній. Немелене зерно ячменю та вівса, а також квасоля, сочевиця, деяке насіння й горіхи можуть бути корисними. Окрім цього, вважається, що коли їсти таку рибу, як лосось, скумбрія, оселедець або тунець, принаймні двічі на тиждень, то можна зменшити ризик захворювання вінцевих артерій, оскільки ця риба багата на поліненасичені жирні кислоти.

Сидячий спосіб життя

Люди, що ведуть сидячий спосіб життя, мають більший ризик серцевого приступу. Вони проводять більшу частину дня нерухомо й не займаються регулярно фізичними вправами. У таких людей серцеві приступи часто стаються після сильних фізичних навантажень, наприклад, після тяжкої праці на городі, бігу підтюпцем, піднімання тяжких вантажів або відкидання снігу. У тих людей, які займаються фізичними вправами регулярно, ризик зменшується.

Прогулянка тривалістю 20—30 хвилин у жвавому темпі три-чотири рази на тиждень може зменшити ризик приступу. Регулярні заняття фізичними вправами поліпшують здатність серця скорочуватися, допомагають позбутися зайвої ваги і зменшити рівень холестерину й понизити кров’яний тиск.

Підвищений тиск, зайва вага й діабет

Через підвищений тиск крові (гіпертонія) можуть пошкодитися стінки артерій, і це призведе до того, що ліпопротеїди низької щільності попадуть у тканину артерій і тоді почнуть утворюватися атеросклеротичні бляшки. Бляшок утворюватиметься дедалі більше, через це зросте опір кровопливу, і в результаті підвищиться кров’яний тиск.

Потрібно регулярно вимірювати кров’яний тиск, оскільки зовнішніх симптомів може і не бути. Якщо діастолічний кров’яний тиск (друга цифра) падає на одиницю, то ризик серцевого приступу може зменшитися на 2—3 відсотки. Знизити кров’яний тиск можна за допомогою медичних препаратів. Також у контролюванні кров’яного тиску може бути корисним правильне харчування, в деяких випадках обмежене вживання солі, до того ж, регулярні фізичні вправи для зменшення ваги.

Через зайву вагу підвищується кров’яний тиск і виникають ліпідні відхилення. Щоб не захворіти на діабет, треба у першу чергу не допускати зайвої ваги або боротися з нею. Діабет прискорює виникнення захворювання вінцевих артерій і збільшує ризик серцевого приступу.

Паління

Паління цигарок є важливим чинником виникнення захворювання вінцевих артерій. У Сполучених Штатах Америки воно є безпосередньою причиною близько 20 відсотків усіх смертних випадків від серцевого захворювання й коло 50 відсотків серцевих приступів у жінок, яким біля 55. Через паління цигарок підвищується кров’яний тиск і в кров попадають такі токсичні речовини, як нікотин та окис вуглецю. Ці хімікати у свою чергу руйнують артерії.

Курці шкодять також оточуючим. Як показали дослідження, у некурців, котрі живуть з курцями, ризик серцевого приступу підвищується. Отже, кинувши палити, людина зменшить ризик для себе й, можливо, навіть врятує життя любих їй людей, які не палять.

Стрес

У психологічно стресовій ситуації людина із захворюванням вінцевих артерій перебуває під більшим ризиком зазнати серцевого приступу або раптової смерті, ніж людина із здоровими артеріями. Як показало одне дослідження, через стрес обтяжені бляшками артерії починають звужуватися і кровоплин може зменшитися аж на 27 відсотків. Значне звуження спостерігалося навіть у легко уражених артеріях. З іншого дослідження видно, що через сильний стрес можуть почати розпадатися атеросклеротичні бляшки на стінках артерій, а це призведе до серцевого приступу.

У журналі «Повідомлення споживачу про питання здоров’я» (англ.) говориться: «Здається, що деякі люди все життя мають поганий настрій. Вони цинічні, сердиті й легко спалахують. Тоді як більшість людей не зважає на незначні неприємності, непривітні люди реагують на них занадто гостро». Через постійний гнів і злобу підвищується кров’яний тиск, збільшується пульс і печінка починає викидати у кров холестерин. Це руйнує вінцеві артерії і сприяє їх захворюванню. Вважається, що гнів подвоює ризик серцевого приступу, й така підвищена небезпека триває щонайменше дві години. Що ж може допомогти?

За газетою «Нью-Йорк таймс», д-р Маррі Міттлман сказав, що люди, котрі намагаються зберігати спокій у психологічних конфліктах можуть зменшити ризик серцевого приступу. Його думка перегукується зі словами, записаними в Біблії багато сторіч тому: «Лагідне серце — життя то для тіла» (Приповістей 14:30).

Апостол Павло знав, що́ таке стрес. Він говорив про турботи, які налягали на нього мало не щодня (2 Коринтян 11:24—28). Але йому допомагав Бог, і тому він написав: «Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі» (Филип’ян 4:6, 7).

Хоча існують й інші фактори серцевих захворювань, але ті, що обговорювалися тут, допомагають зрозуміти небезпеку й почати діяти відповідно. Проте декого цікавить, як люди живуть з наслідками серцевого приступу. До якої міри можливе одужання?

Шлях до одужання

ЗАЗВИЧАЙ після серцевого приступу людина відчуває страх та хвилювання, і це нормально. Чи матиму я ще один приступ? Чи стану я інвалідом, чи буду постійно мучитись від болю, безсилля й слабкості?

Джон, про якого йшлося в нашій другій статті, сподівався, що з бігом часу в нього пройдуть щоденні неприємні відчуття й біль у грудях. Проте через кілька місяців він сказав: «Це не минуло й досі. До того ж, я швидко змучуюсь, у мене калатає серце, і тому я постійно думаю: «Чи не наближається ще один приступ?»

Джейн зі Сполучених Штатів Америки, яка була молодою вдовою, коли у неї стався серцевий приступ, каже: «Я думала, що не буду жити або що на мене чекає інший приступ, від якого я помру. Я починала панікувати, оскільки у мене троє дітей, про яких мушу дбати».

Хіроші з Японії розповідає: «Я був шокований, коли почув, що моє серце вже не функціонуватиме як колись — воно билося в два рази повільніше. Я був майже впевнений, що мушу обмежити свою діяльність Свідка Єгови, оскільки можу робити вдвічі менше, ніж досі».

Коли людина усвідомлює, що її сили обмежені, то у неї можуть початися приступи депресії і виникнути почуття нікчемності. Марі, 83-річна австралійка, котра присвятила себе повночасній проповідницькій праці, скаржиться: «Мене засмучує те, що я не можу робити стільки, скільки робила до цих пір. Замість того щоб допомагати іншим, я сама потребую допомоги». Херолд із Південно-Африканської Республіки розповів: «Три місяці я не міг працювати. Все, що я міг робити, це ходити по садочку. Яка прикрість!»

Томасу з Австралії довелося робити хірургічну операцію шунтування після другого серцевого приступу. Він сказав: «Я не терплячий до болю, тому мені було несила знести саму думку про складну операцію». Жорже з Бразилії розповів, чому він боявся наслідків операції на серці: «Оскільки ми небагаті матеріально, я хвилювався, що залишу дружину саму без підтримки. Я мав відчуття, що довго не проживу».

Одужання

Що ж допомогло багатьом людям одужати й впорядкувати свої почуття? Джейн говорить: «Коли я впадала в паніку, то завжди зверталася до Єгови в молитві й перекладала на нього свої тягарі» (Псалом 55:23). Молитва допомагає людині знайти сили й душевний спокій, що так необхідно, коли приходять тривоги (Филип’ян 4:6, 7).

Джон і Хіроші пройшли реабілітаційні програми. Завдяки раціональному харчуванню й фізичним вправам серце зміцніло настільки, що обидва почали знову працювати. А душевним одужанням вони завдячують живлющій силі Божого духу.

З допомогою християнських братів Томас набрався духу і пішов на операцію. Він каже: «Перед операцією наглядач прийшов відвідати мене й помолився разом зі мною. Він палко просив Єгову зміцнити мене. Того вечора я роздумував над його молитвою й відчув, що це велике благословення мати таких старійшин, як він, чиє співчуття у час переживань саме по собі до певної міри зціляє».

Анна з Італії справлялася з пригніченням наступним чином: «Коли я підупадаю духом, то думаю про благословення, які вже отримала як Божий служитель, і про благословення, які ще будуть у Божому Царстві. Це допомагає мені заспокоїтися».

Марі вдячна за допомогу Єгови. Її сім’я також багато допомагала їй. Вона говорить: «Мої духовні брати й сестри мають свої тягарі, які змушені нести, але вони знаходили час, щоб відвідати мене, подзвонити по телефону або надіслати поштову картку. Як я можу журитися, якщо відчуваю таку любов?»

Несамотні серця

Говорять, що серце, яке видужує, не повинно бути самотнім. Підтримка родини і друзів відіграє важливу позитивну роль в одужанні тих людей, чиї серця мусять направитися в буквальному й переносному значенні.

Майкл із Південно-Африканської Республіки говорить: «Важко пояснити іншим, що́ це значить бути пригніченим. Але коли я приходжу в Зал Царства і бачу турботу, яку виявляють до мене брати, то це зігріває моє серце й підносить мене на дусі». Генрі з Австралії також зміцнів, коли побачив глибоку любов і розуміння з боку християн його збору. Він сказав: «Мені справді були потрібні ті лагідні слова підбадьорення».

Жорже цінував те, як інші турбувалися про нього, вони допомагали його сім’ї матеріально, поки він не міг працювати. Ольга зі Швеції також цінує практичну допомогу, яку надали їй та її родині духовні брати та сестри. Одні робили закупки, а інші прибирали в домі.

Часто сердечники повинні обмежувати свою участь у справах, які раніше виконували із задоволенням. Свен зі Швеції розповідає: «Іноді я не можу іти у служіння, коли погода надто вітряна або холодна, бо може статися спазм судин. Я вдячний за розуміння у цьому питанні, яке виявляють багато співхристиян». А коли Свен мусить залишатися в ліжку, то може слухати програму зібрань, бо брати по своїй доброті записують її для нього на магнітофонну касету. «Вони розповідають мені, що відбувається в зборі, і я не відчуваю себе відірваним».

Марі прикута до ліжка, але вважає благословенням те, що люди, з якими вона вивчає Біблію, приходять до неї. Таким чином вона може далі розповідати про чудове майбутнє, якого очікує. Томас вдячний за турботу про нього: «Старійшини виявили велику увагу й зменшили кількість моїх обов’язків».

Сім’ї також потребують підтримки

Шлях до одужання може бути таким же тяжким для членів сім’ї, як і для хворого. Вони зазнають сильного стресу й хвилюються за хворого. Альфред з ПАР розповів про тривогу своєї дружини: «Коли мене виписали з лікарні, моя дружина часто будила мене серед ночі, аби переконатися, що зі мною все гаразд. Вона наполягала, щоб я ходив до лікаря на обстеження що три місяці».

У Приповістей 12:25 (Деркач) говориться, що «тягар на серці чоловіка пригнічує його». Карло з Італії розповідає, що після того, як у нього стався серцевий приступ, його дружина, котра любить і завжди підтримує його, «впала в сильне пригнічення». Лоренс з Австралії сказав: «Треба завжди дбати про шлюбного партнера. Може бути, що він перебуває у надзвичайно сильному напруженні». Тому ми повинні завжди пам’ятати про потреби кожного в сім’ї, в тому числі й дітей. Може статися, що така ситуація погано позначиться на їхньому психічному й фізичному здоров’ї.

Джеймс, згаданий у нашій другій статті, замкнувся у собі після серцевого приступу в його батька. Він сказав: «Мені здавалося, що, як тільки я почну веселитися, станеться щось погане». Коли він розповів батькові про свої побоювання, то почав працювати над тим, як налагодити добрі стосунки з іншими, і це допомогло йому позбутися своїх переживань. Тоді Джеймс зробив те, що значною мірою позначилося на його житті. Він сказав: «Я поліпшив особисте вивчення Біблії і став краще готуватися до християнських зібрань». Через три місяці він присвятив своє життя Єгові й символізував це водним хрещенням. «Відтоді,— говорить він,— я розвинув надзвичайно тісні взаємини з Єговою. Мені є багато за що йому дякувати».

Після серцевого приступу людина має достатньо часу, щоб переоцінити своє життя. Приміром, у Джона змінилися плани на майбутнє. Він сказав: «Я усвідомив, наскільки марними є світські прагнення, наскільки важлива любов сім’ї та друзів і як багато ми значимо в очах Єгови. Стосунки з Єговою, родиною та духовними братами й сестрами стали для мене навіть ще важливішими». Розповідаючи про свій гіркий досвід, він додав: «Я не можу уявити, як дав би собі раду, коли б не надія, що все буде виправлено. Коли мене опановує пригнічення, я думаю про майбутнє, і тоді теперішнє здається не таким значним».

У людей, котрі пережили серцевий приступ, на шляху до одужання є вдачі й невдачі, але вони мають міцну надію на Царство, про яке навчив нас молитися Ісус Христос (Матвія 6:9, 10). Через Боже Царство люди отримають вічне життя в досконалості на райській землі. Тоді будуть знищені назавжди серцеві та всі інші захворювання. Цей новий світ попереду. Авжеж, краще життя ще прийде! (Йова 33:25; Ісаї 35:5, 6; Об’явлення 21:3—5).