Даниїлові пророчі дні і наша віра

«Благословенний той, хто чекає, і досягне до тисячі трьох сотень тридцяти й п’яти день!» (ДАНИЇЛА 12:12).

1. Чому багато людей не можуть знайти справжнього щастя і з чим пов’язане справжнє щастя?

УСІ хочуть бути щасливими. Проте сьогодні мало хто є щасливим. Чому ж це так? Зокрема тому, що більшість шукає щастя не там, де треба. Щастя шукають у таких справах, як освіта, майно, кар’єра, або в гонитві за владою. Однак Ісус на початку своєї Нагірної проповіді пов’язав щастя людини з усвідомленням нею її духовних потреб, потреби милосердя, чистості серця і подібних рис (Матвія 5:3—10). Це щастя, згадане Ісусом, є справжнім і довготривалим!

2. Що мало принести щастя в час кінця, згідно з пророцтвом, і які запитання виникають у зв’язку із цим?

² Для помазаного останка в час кінця щастя пов’язане ще з чимось. У книзі Даниїла ми читаємо: «Іди, Даниїле, бо заховані й запечатані ці слова аж до часу кінця. Благословенний той, хто чекає, і досягне до тисячі трьох сотень тридцяти й п’яти день!» (Даниїла 12:9, 12). Який період часу охоплюється цими 1335 днями? Чому ті, що живуть у тому часі, є щасливими? Чи це має щось спільне з нашою вірою сьогодні? Нам може допомогти відповісти на все це перегляд часу, коли Даниїл писав ці слова, невдовзі перед визволенням Ізраїлю з вавілонської неволі і в третьому році панування персидського царя Кіра (Даниїла 10:1).

Відновлення приносить щастя

3. Який вчинок царя Кіра приніс велике щастя вірним євреям у 537 році до н. е., але якого привілею вони не отримали від нього?

³ Для євреїв визволення з Вавілона було нагодою на справжнє радіння. Після того як євреї витримали майже 70 років у засланні, Кір Великий запропонував їм повернутися до Єрусалима, щоб відбудувати храм Єгови (Ездри 1:1, 2). Ті, що відгукнулися, вирушили з великими сподіваннями і прийшли до своєї батьківщини 537 року до н. е. Проте Кір не запропонував їм відновити царство під правлінням потомка царя Давида.

4, 5. а) Коли було повалено Давидове царювання? Чому? б) Яке запевнення дав Єгова про те, що Давидове царювання відновиться?

⁴ Це було багатозначним. Коло п’яти століть до того Єгова вже пообіцяв Давидові: «Буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій буде міцно стояти аж навіки!» (2 Самуїла 7:16). На жаль, більшість Давидових царських нащадків були бунтарськими, і вина цього народу в кровопролитті стала такою великою, що 607 року до н. е. Єгова допустив повалення Давидового царювання. Не беручи до уваги короткого періоду під правлінням Маккавеїв, Єрусалим відтоді був під чужоземним пануванням аж до свого другого знищення 70 року н. е. Отже, від 537 року до н. е. почав відлічуватися «час... поган», і в цей період не панував як цар жоден із Давидових синів (Луки 21:24).

⁵ А втім, Єгова не забув про свою обіцянку Давидові. Він виявив через свого пророка Даниїла серією видінь та снів подробиці про майбутні світові події, які мали відбутися протягом століть від часу світового панування Вавілона до часу, коли цар з Давидової лінії знову мав запанувати в царстві народу Єгови. Ці пророцтва, записані в 2, 7, 8-му та з 10-го по 12-й розділах книги Даниїла, запевнили вірних євреїв, що зрештою Давидів престол справді «буде міцно стояти аж навіки!». Безсумнівно, виявлення такої правди принесло щастя євреям, які повернулися на свою батьківщину 537 року до н. е.!

6. Звідки ми знаємо, що деякі Даниїлові пророцтва мали сповнитися у наш час?

⁶ Більшість біблійних тлумачів твердять, що Даниїлові пророцтва сповнилися здебільшого перед народженням Ісуса Христа. Але це зовсім не так. У Даниїла 12:4 ангел говорить до Даниїла: «А ти, Даниїле, заховай ці слова, і запечатай цю книгу аж до часу кінця. Багато-хто дослідять її, і так розмножиться знання». Якщо книга Даниїла мала бути розпечатана — повністю відкрита — лише в час кінця, безсумнівно, що принаймні деякі пророцтва, записані в ній, повинні стосуватися цього періоду. (Дивіться Даниїла 2:28; 8:17; 10:14).

7. а) Коли закінчилися призначені часи народів і на яке настійне запитання треба було відповісти тоді? б) Хто не був «вірним і мудрим рабом»?

⁷ У 1914 році закінчились призначені часи народів і почався час кінця для цього світу. Давидове царство було відновлене, але не в земному Єрусалимі, а невидимо, у «небесних хмарах» (Даниїла 7:13, 14). У цей час, через те що процвітав «кукіль» удаваного християнства, ситуація правдивого християнства не була ясною, принаймні з людського погляду. Проте ще не було відповіді на суттєве запитання: «Хто ж вірний і мудрий раб?» (Матвія 13:24—30; 24:45). Хто мав представляти на землі відновлене Давидове царство? Це мали бути не тілесні Даниїлові брати, євреї. Їх було відкинуто, бо їм бракувало віри і вони спотикнулися у справі Месії (Римлян 9:31—33). Серед організацій загальновизнаного християнства неможливо було знайти вірного раба! Злі вчинки загальновизнаного християнства доводили, що Ісус не знав їх (Матвія 7:21—23). Отже, хто був цим рабом?

8. Хто виявився «вірним і мудрим рабом» у час кінця? Звідки ми це знаємо?

⁸ Немає жодного сумніву, ним була групка помазаних братів Ісуса, які в 1914 році були знані як Дослідники Біблії і які з 1931 року стали називатися Свідками Єгови (Ісаї 43:10). Лише вони звіщали відновлене Царство з Давидової лінії (Матвія 24:14). Лише вони залишилися відокремленими від світу та звеличували ім’я Єгови (Івана 17:6, 14). І тільки на них сповнилися біблійні пророцтва про Божий народ в останні дні. Серед цих пророцтв є серії пророчих періодів, які перелічуються у 12-му розділі Даниїла, що включає в себе 1335 днів, котрі мали принести щастя.

1260 днів

9, 10. Які події характеризували «час, часи і половину часу» з Даниїла 7:25 і в яких інших віршах згадується про аналогічний період часу?

⁹ У Даниїла 12:7 ми читаємо про перший пророчий період: «Це буде за [призначений, НС] час, за [призначені, НС] часи і за пів часу, і коли скінчиться розбивання сили святого народу, все це станеться»a. Про цей же період згадується в Об’явлення 11:3—6, де говориться, що Божі свідки мали проповідувати у волосяниці три з половиною роки, а після їх мали повбивати. Знову в Даниїла 7:25 (Куліш) ми читаємо: «[Він] буде дорікати Всевишньому й гнобити сьвятих Всевишнього; йому буде навіть видїтись, що зможе знести в них час і закон, і будуть віддані вони в його руки до часу, до часів і половини часу».

¹⁰ У цьому останньому пророцтві «він» — це п’ята світова імперія, якщо рахувати від Вавілона. Це «ріг інший, малий», під час влади якого Син людський отримує «панування й славу та царство» (Даниїла 7:8, 14). Цей символічний ріг, що був на початку Британською імперією, розвинувся під час першої світової війни в Англо-Американську подвійну світову імперію, яка нині перебуває під контролем Сполучених Штатів Америки. Протягом трьох з половиною часів, або років, ця імперія завдавала турбот святим і старалася змінити часи і закон. Кінець кінцем, святі мали бути віддані в її руки. (Дивіться також Об’явлення 13:5, 7).

11, 12. Які події привели до початку 1260 пророчих днів?

¹¹ Як сповнилися всі ці паралельні пророцтва? Впродовж років до першої світової війни Ісусові помазані брати прямо попереджали, що в 1914 році мали закінчитись призначені часи народів. Коли вибухнула війна, стало зрозуміло, що люди не взяли до уваги застереження. Сатана користувався своєю «[дикою, НС] звіриною» — світовою політичною організацією, що була тоді під контролем Британської імперії, яка докладала зусиль «знести в них час і закон» (Об’явлення 13:1, 2). Сатана зазнав поразки. Боже Царство було встановлено на небі — далеко за межами досяжності людини (Об’явлення 12:1—3).

¹² Для Дослідників Біблії війна стала часом випробування. Від січня 1914 року вони показували фотодраму «Створення», що є біблійною програмою, яка привертала увагу до Даниїлових пророцтв. Влітку того ж року вибухнула війна на північній півкулі. У жовтні закінчилися призначені часи. До кінця року помазаний останок уже сподівався переслідування, як це можна побачити з того, що річним текстом на 1915 рік стало Ісусове запитання, поставлене його учням: «Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму?», як записано в Матвія 20:22.

13. Яким чином Дослідники Біблії проповідували у волосяниці протягом 1260 днів і що сталося при кінці цього періоду?

¹³ Отже, з грудня 1914 року ця групка свідків проповідувала «в волосяниці», скромно терплячи й одночасно оголошуючи вироки Єгови. Смерть у 1916 році першого президента Товариства Вартової башти Ч. Т. Рассела шокувала багатьох. У міру того як поширювалася війна, перед ними поставало чимало перешкод. Декотрих було ув’язнено. Такі особи, як Франк Платт з Англії та Роберт Клеґ з Канади, зазнали катування від садистичних властей. Зрештою 21 червня 1918 року Д. Ф. Рутерфорда, нового президента, разом з керівниками Товариства Вартової башти було засуджено за фальшивими звинуваченнями на довгострокове тюремне ув’язнення. Отже, під кінець пророчого періоду «невеликий ріг» вбив організовану публічну проповідницьку працю (Даниїла 7:8, Кул.).

14. Які відбувалися зміни для помазаного останку в 1919 році і після цього року?

¹⁴ У книзі Об’явлення пророкується про те, що відбуватиметься далі. Після короткого періоду недіяльності, передреченого як три з половиною дні лежання трупів на вулиці, помазаний останок ожив і знову став активним (Об’явлення 11:11—13). Двадцять шостого березня 1919 року було визволено президента і керівників Товариства Вартової башти, а потім їх було повністю реабілітовано від накинених на них фальшивих обвинувачень. Відразу після звільнення помазаний останок почав реорганізовуватися для подальшої діяльності. Отже, сповняючи перше горе з Об’явлення, вони вийшли з безодні бездіяльності, наче духовна сарана в супроводі густого диму, який віщує темне майбутнє для фальшивої релігії (Об’явлення 9:1—11). Впродовж декількох наступних років вони кормилися духовно і готувалися до майбутнього. У 1921 році вони видали нову книжку «Гарфа Божа» [українською мовою видана 1924 року], яка була призначена для того, щоб допомогти зацікавленим, а також дітям навчитися головних біблійних істин (Об’явлення 12:6, 14). Усе це сталося протягом іншого важливого періоду часу.

1290 днів

15. В який спосіб ми можемо вирахувати початок 1290 днів? Коли закінчився цей період?

¹⁵ Ангел сказав Даниїлові: «Від часу, коли буде припинена стала жертва, щоб була поставлена гидота спустошення, мине тисяча двісті й дев’ятдесят день» (Даниїла 12:11). У часі дії Мойсеєвого Закону «сталу жертву» спалювалось на жертовнику в Єрусалимському храмі. Християни не приносять цілопалень, але вони приносять сталу духовну жертву. Павло згадав про це, коли сказав: «Завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім’я Його славлять». (Євреїв 13:15; порівняйте Осії 14:2). Цю сталу жертву було усунено в червні 1918 року. Що ж тоді є «гидотою» — другою ознакою, якої слід було сподіватись? Нею була Ліга націй, яку створили переможні сили при кінці першої світової війниb. Це було гидотою, бо керівники загальновизнаного християнства замінили нею Боже Царство, представляючи Лігу єдиною людською надією на мир. Лігу було створено в січні 1919 року. Якщо ми відраховуємо 1290 днів (три роки і сім місяців) від того часу, то приходимо до вересня 1922 року.

16. Як при кінці 1290 днів стало явно, що помазаний останок був готовий до дії?

¹⁶ Що ж сталося тоді? Тепер Дослідники Біблії були відсвіжені, вільні від впливу Вавілона Великого і готові до наступу (Об’явлення 18:4). На конгресі у вересні 1922 року в Сідар-Пойнті (штат Огайо, США) вони почали безстрашно проголошувати Божі вироки на загальновизнане християнство (Об’явлення 8:7—12). Укуси сарани почали завдавати справжнього болю! Окрім цього, почалося друге горе з Об’явлення. Величезна християнська кавалерія, що початково складалася з помазаного останку і до якої після долучився великий натовп, пройшлася по землі (Об’явлення 7:9; 9:13—19). Так, кінець 1290 днів приніс радість Божому народуc. Але це ще не все.

1335 днів

17. Коли почались і закінчились 1335 днів?

¹⁷ У Даниїла 12:12 говориться: «Благословенний той, хто чекає, і досягне до тисячі трьох сотень тридцяти й п’яти день!» Ці 1335 днів, або три роки і вісім з половиною місяців, очевидно, почалися при кінці попереднього періоду. Відраховуючи від вересня 1922 року ми приходимо до пізньої весни (на північній півкулі) 1926 року. Що ж відбулося під час тих 1335 днів?

18. Які факти виявляють, що від 1922 року ще мав відбутися прогрес?

¹⁸ Незважаючи на багатозначність характеру подій 1922 року, очевидно, дехто все ще пристрасно дивився в минуле. Збірка із серії «Дослідження Святого Письма» (англ.), видана під редакцією Ч. Т. Рассела, усе ще була основним матеріалом до вивчення. Потім у дуже поширеній брошурі «Мільйони, які тепер живуть, ніколи не помруть» (англ.) було представлено думку, що у 1925 році Божий намір щодо відновлення земного Раю і воскресіння вірних людей, які жили в давнину, вже почав сповнюватись. Здавалося, що страждання помазанців майже закінчились. Проте декотрі, що спілкувалися з Дослідниками Біблії, не відчували потреби ділитися доброю новиною з іншими.

19, 20. а) В якому плані багато що змінилося для Божого народу під час 1335 днів? б) Які події визначили кінець 1335-денного періоду і на що вони вказували стосовно народу Єгови?

¹⁹ У міру того як тягнулися 1335 днів, усе змінилось. Для зміцнення братів були організовані групи регулярного вивчення «Вартової башти». Було наголошено на важливість проповідницького служіння. Починаючи з травня 1923 року, усіх було запрошено брати участь у проповідницькому служінні першого вівторка кожного місяця, а серед тижня було визначено час протягом зустрічі в зборі, щоб підбадьорювати братів у цій праці. У серпні 1923 року на конгресі в Лос-Анжелесі (штат Каліфорнія, США) було виявлено, що Ісусова притча про овець і козлів сповниться перед Тисячолітнім Царством (Матвія 25:31—40). У 1924 році почала діяти радіостанція WBBR, якою послуговувалися, щоб добра новина поширювалася радіохвилями. Стаття «Народження народу» у «Вартовій башті» за 1 березня 1925 року (англ.) дала додаткове розуміння 12-го розділу Об’явлення. Зрештою вірні християни змогли правильно зрозуміти хвилюючі події 1914—1919 років.

²⁰ Вже закінчився 1925 рік, а кінця ще не було! Від 70-х років минулого століття Дослідники Біблії служили, маючи на думці дату — спочатку 1914-й, а після 1925 рік. Тепер вони усвідомили, що їм треба служити стільки, скільки того хоче Єгова. У номері «Вартової башти» за 1 січня 1926 року містилася знаменна стаття «Хто прославлятиме Єгову?», в якій як ніколи підкреслювалося важливість Божого імені. А потім, у травні 1926 року, на конгресі в Лондоні (Англія) було прийнято резолюцію, яка називалася «Свідчення провідникам світу». У ній відкрито звіщалась правда про Боже Царство та близьке знищення світу Сатани. На цьому ж конгресі було оголошено випуск надзвичайно ефективної книжки «Визволеннє», що стала першою публікацією із серій, якими було замінено серію «Дослідження Святого Письма» (англ.). Божий народ тепер дивився не назад, а вперед. Тисяча триста тридцять п’ять днів прийшли до свого кінця.

21. Що для Божого народу означала витривалість протягом 1335-денного періоду в минулому і що означає для нас сповнення пророцтва про цей період часу?

²¹ Дехто не хотів пристосуватись до цих рішень, але ті, що витримали, були по-справжньому щасливі. Крім того, беручи до уваги минуле сповнення цих пророчих періодів часу, ми також щасливі, бо цим зміцнюється наше довір’я до того, що групка помазаних християн, які жили в ті часи, є справжнім вірним і мудрим рабом. Відтоді минуло багато років, організація Єгови надзвичайно розрослася, але вірний і мудрий раб до цих пір є її кістяком і керує нею. Як же захоплююче знати, що на помазанців та інших овець ще чекає більше щастя! Це ми побачимо, розглядаючи інші Даниїлові пророцтва.

[Примітки]

Чи ви можете пояснити?

◻ Звідки ми знаємо, що декотрі пророцтва з Даниїла повинні були сповнитися у наш час?

◻ Чому ми можемо довіряти, що помазаний останок є «вірним і мудрим рабом»?

◻ Коли почались і закінчились 1260 днів?

◻ Яке підбадьорення та відновлення принесли помазаному останку 1290 днів?

◻ Чому ті, що витримали до кінця 1335 днів, стали щасливими?

[Рамка на сторінці 11]

ДАНИЇЛОВІ ПРОРОЧІ ПЕРІОДИ ЧАСУ

1260 днів:

грудень 1914-го — червень 1918 року

1290 днів:

січень 1919-го — вересень 1922 року

1335 днів:

вересень 1922-го — травень 1926 року

[Ілюстрація на сторінці 8]

З 1919 року стало зрозуміло, що «вірним і мудрим рабом» є помазаний останок.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Штаб-квартира Ліги націй у Женеві (Швейцарія).

[Відомості про джерело]

UN photo

Цар оскверняє святиню Єгови

«А народ, що знає свого Бога, зміцніє» (ДАНИЇЛА 11:32).

1, 2. Яка хвилююча боротьба відзначила понад 2000-річний період людської історії?

ДВА конкуруючі царі зчепилися у виснажливій боротьбі за зверхність. Спочатку перший, а потім другий здобуває панування у міру того, як понад дві тисячі років тягнеться боротьба. Нині ця битва уразила більшість людей на землі і випробувала непорочність Божого народу. Вона закінчується непередбаченою обидвома силами подією. Ця хвилююча історія була заздалегідь виявлена стародавньому пророку Даниїлу (Даниїла, розділи 10—12).

² Пророцтво розповідає про зростаючу ненависть між північним і південним царями, про це також обговорювалося у подробицях у книжці «Нехай буде воля твоя на землі»a. У цій книжці було показано, що північним царем спочатку була Сірія, яка лежала на північ од Ізраїлю. Згодом цю роль перейняв Рим. А південним царем спочатку був Єгипет.

Сутичка в час кінця

3. Згідно зі словами ангела, коли мало стати зрозумілим пророцтво про північного і південного царів і як?

³ Ангел, що виявив Даниїлу все це, сказав: «А ти, Даниїле, заховай ці слова, і запечатай цю книгу аж до часу кінця. Багато-хто дослідять її, і так розмножиться знання» (Даниїла 12:4). Так, це пророцтво пов’язується із часом кінця — періодом, який почався 1914 року. Протягом цього особливого часу багато хто мав «дослідити» Святе Письмо і при сприянні святого духу правдиве знання, включаючи розуміння біблійних пророцтв, мало розмножуватися (Приповістей 4:18). У міру того як ми все глибше просуваємось у часі, роз’яснюється дедалі більше подробиць із Даниїлових пророцтв. Отже тепер, у 1993 році, 35 років після видання публікації «Нехай буде воля твоя на землі», як нам розуміти пророцтво про північного і південного царів?

4, 5. а) Де в Даниїловому пророцтві про північного і південного царів визначено 1914 рік? б) Згідно зі словами ангела, що мало відбутись у 1914 році?

⁴ Час кінця, що почався 1914 року, був ознаменований першою світовою війною та іншими світовими лихами, які передрік Ісус (Матвія 24:3, 7, 8). Чи ми можемо визначити цей рік, користуючись Даниїловим пророцтвом? Так. Початок часу кінця — це «умовлений час», про який говориться в Даниїла 11:29. (Дивіться книжку «Нехай буде воля твоя на землі», сторінки 269—270). Цей час був призначений Єговою ще за Даниїлових днів, і він прийшов з кінцем 2520 років, визначених багатозначними пророчими подіями з 4-го розділу Даниїла.

⁵ Ці 2520 років — від знищення Єрусалима 607 року до н. е., що сталося за Даниїлового юнацтва, до 1914 року н. е. — було названо «призначеними часами народів» (Луки 21:24, НС). Якою ж політичною подією мав позначитись їхній кінець? Ангел розкрив це Даниїлові. Він сказав: «На умовлений час він [північний цар] повернеться, і прийде на південь, але останнє не буде, як перше» (Даниїла 11:29).

Цар програє війну

6. Ким були північний і південний царі в 1914 році?

⁶ У 1914 році роль північного царя перейняла Німеччина, лідером якої був кайзер Вільгельм («кайзер» від римського титулу “Caesar”). Спалах збройних конфліктів у Європі став ще одною серією конфронтацій між північним і південним царями. Роль останнього, південного царя, тепер грала Британія, яка швидко захопила Єгипет — володіння початкового південного царя. У міру того як йшла війна, до Британії приєдналась її колишня колонія, Сполучені Штати Америки. Південним царем стала Англо-Американська світова імперія — найпотужніша імперія за цілу історію.

7, 8. а) Яким чином у першій світовій війні справи не обернулися, «як перше»? б) Який був наслідок першої світової війни, але, згідно з пророцтвом, як відреагував північний цар?

⁷ У минулих конфліктах між двома царями Римська імперія, яка виступала в ролі північного царя, постійно перемагала. Цього разу «останнє не було, як перше». Але чому? Тому що північний цар програв війну. Однією з причин цього було те, що проти північного царя прийшли «кіттейські кораблі» (Даниїла 11:30). Що ж то за кораблі? За Даниїлових часів Кіттеєм був Кіпр, а на початку першої світової війни Британія анексувала цей острів. Крім того, згідно із «Зондерванською ілюстрованою біблійною енциклопедією» (англ.), назвою Кіттей «охоплюється З[ахід] у цілому, а зокрема, мореплавний З[ахід]». У «Новому міжнародному перекладі» (англ.) вислів «кіттейські кораблі» перекладається як «кораблі західного узбережжя». У першій світовій війні кіттейськими кораблями були кораблі Британії, пришвартовані на західному узбережжі Європи. Потім Британський військово-морський флот зміцнився кораблями із західного континенту, з Північної Америки.

⁸ При такому штурмі північний цар «налякався» і 1918 року визнав свою поразку. Але це не зупинило його. «[Він] вернеться, і буде чинити опір святому заповітові, і зробить своє. І він вернеться, і погодиться з тими, хто покинув святий заповіт» (Даниїла 11:30). Так пророкував ангел, і це збулось.

Вдалі дії царя

9. Що привело до висунення Адольфа Гітлера і як він вдало діяв?

⁹ Після закінчення війни у 1918 році переможні союзники нав’язали Німеччині каральний мирний договір, який, очевидно, мав тримати німецький народ на межі повного виснаження невизначений час. У результаті після декількох років приголомшення крайнім лихом Німеччина була готова висунути на сцену подій Адольфа Гітлера. Він здобув цілковиту владу 1933 року і відразу розпочав наступ проти «святого заповіту», який був представлений помазаними братами Ісуса Христа. Він вдало діяв проти цих вірних християн, жорстоко переслідуючи їх.

10. З ким нав’язував контакти Гітлер, шукаючи підтримки, і з якими наслідками?

¹⁰ Гітлер мав економічний та дипломатичний успіх, вдало діючи і в цих галузях. За декілька років він дав Німеччині досить велику силу, щоб розрахуватися за все заподіяне, а в цьому йому допомогли ті, «хто покинув святий заповіт». Ким вони були? Явно, це провідники загальновизнаного християнства, які заявляли, що є в угоді з Богом, але вже давно перестали бути учнями Ісуса Христа. Гітлер мав успіх, коли звернувся за підтримкою до тих, «хто покинув святий заповіт». З папою римським вони уклали в Римі конкордат, і римсько-католицька церква, а також протестантські церкви Німеччини підтримували Гітлера всі 12 років його сповненого терору панування.

11. Як північний цар «зневажив святиню» і «спинив сталу жертву»?

¹¹ Гітлер був настільки успішний, що розпочав війну, як про це точно передрік ангел. «І повстануть його війська та й зневажать святиню, твердиню, і спинять сталу жертву» (Даниїла 11:31а). У стародавньому Ізраїлі святиня була частиною Єрусалимського храму. Проте коли євреї відкинули Ісуса, Єгова відкинув їх з їхнім храмом (Матвія 23:37—24:2). З першого століття храмом Єгови зрештою став духовний храм з його Святеє Святих у небі та з його духовним двором на землі, в якому служать помазані брати Ісуса, Первосвященика. Починаючи з 30-х років нашого століття, великий натовп служив поряд із помазаним останком; отже про них сказано, що вони служать «в [Божому] храмі» (Об’явлення 7:9, 15; 11:1, 2; Євреїв 9:11, 12, 24). Земний двір храму було осквернено невпинним переслідуванням помазаного останка та їхніх друзів у країнах, де північний цар утримував владу. Переслідування було настільки сильним, що було спинено сталу жертву — публічну жертву хвали ім’я Єгови (Євреїв 13:15). Все ж таки історія показує, що, незважаючи на жахливі страждання, вірні помазані християни разом із «іншими вівцями» продовжували проповідувати підпільно (Івана 10:16).

«Гидота»

12, 13. Що є «гидотою» і, згідно з передбаченнями вірного і мудрого раба, коли та як її було відновлено?

¹² Під кінець другої світової війни відбулась інша подія. «І [вони] поставлять гидоту спустошення» (Даниїла 11:31б). Цю «гидоту», про яку також згадував Ісус, вже було визначено як Лігу націй, багряну дику звірину, що, згідно з Об’явлення, пішла в безодню. (Матвія 24:15; Об’явлення 17:8; дивіться «Світло», англ., книжка друга, сторінка 94). З нею це сталось тоді, коли вибухнула друга світова війна. Проте на Теократичному конгресі Нового Світу, що проводився 1942 року Свідками Єгови, Натан Г. Норр, третій президент Товариства Вартової башти, обговорював пророцтво із 17-го розділу Об’явлення і попереджував, що звірина ще повернеться з безодні.

¹³ Історія підтвердила правдивість його слів. У періоді між серпнем і жовтнем 1944 року в будинку «Дембертен Окс» у Сполучених Штатах Америки почалось опрацювання статуту майбутньої Організації Об’єднаних Націй. Статут було підписано 51 державою, в тому числі колишнім Радянським Союзом, і тоді цей статут увійшов у силу 24 жовтня 1945 року — справді, померла Ліга націй вийшла з безодні.

14. Коли і як змінився виконавець ролі північного царя?

¹⁴ В обох війнах Німеччина була головним ворогом південного царя. Після другої світової війни частина Німеччини стала союзником південного царя. Що ж до іншої частини Німеччини, то вона тепер перейшла на бік іншої могутньої імперії. Комуністичний блок, в який тепер входила частина Німеччини, міцно протистояв Англо-Американському альянсу, а суперництво між двома царями дало початок «холодній війні». (Дивіться «Нехай буде воля твоя на землі», сторінки 264—284).

Цар та угода

15. Хто є ті, що діють нечестиво проти угоди і який зв’язок вони мали з північним царем?

¹⁵ Тепер ангел говорить: «Він спокусить лестощами зрадників союзу [що, діють нечестиво проти угоди, НС] до відступства» (Даниїла 11:32а, Хоменко). Хто є ті, що діють нечестиво проти угоди? Знову це може стосуватися тільки провідників загальновизнаного християнства, які заявляють, що є християнами, але своїми діями оскверняють саме ім’я християнства. Під час другої світової війни «Радянський уряд докладав зусиль, щоб здобути матеріальну та моральну підтримку церков для захисту вітчизни» (Волтер Коларс, «Релігія в Радянському Союзі», англ.). Після війни церковні провідники старалися плекати цю дружбу, незважаючи на атеїстичний курс імперії, відомої як північний царb. Отже, загальновизнане християнство стало як ніколи частиною цього світу, а це є огидним відступництвом в очах Єгови (Івана 17:14; Якова 4:4).

16, 17. Ким є «розумні» і як їм жилося під пануванням північного царя?

¹⁶ Але що можна сказати про справжніх християн? «Народ, що знає свого Бога, зміцніє та й діятиме. А розумні з народу навчать багатьох, але спіткнуться об меча та полум’я, об полон та грабіж якийсь час» (Даниїла 11:32б, 33). Християни, які жили під пануванням північного царя, вони, водночас не будучи частиною цього світу, належно «корилися вищій владі» (Римлян 13:1; Івана 18:36). Старанно сплачуючи кесареве — кесарю, вони також віддавали «Богові — Боже» (Матвія 22:21). Цим було випробувано їхню непорочність (2 Тимофія 3:12).

¹⁷ Яким же був результат? Вони як «зміцніли», так і «спіткнулися». Вони спотикнулися в тому, що їх переслідували і вони зазнали великого страждання, декого з них навіть вбили. Але вони перемогли в тому, бо здебільшого залишились вірними. Так, вони перемогли світ, так само як переміг світ Ісус (Івана 16:33). Окрім того, вони ніколи не перестали проповідувати навіть тоді, коли їх кидали у в’язниці або концентраційні табори. Таким чином вони «навчили багатьох». Незважаючи на переслідування, у більшості країн, де панував північний цар, число Свідків Єгови зростало. Завдяки вірності «розумних» у тих країнах з’явилася дедалі зростаюча частина «натовпу великого» (Об’явлення 7:9—14).

18. Яку «малу поміч» отримав помазаний останок, що жив під пануванням північного царя?

¹⁸ Повідомляючи про переслідування Божого народу, ангел передрік: «А коли вони спіткнуться, будуть споможені малою поміччю» (Даниїла 11:34а). Як це сталось? Перш за все перемога південного царя в другій світовій війні посприяла великому полегшенню для християн, що жили під пануванням суперницького царя. (Порівняйте Об’явлення 12:15, 16). Потім ті, яких переслідував наступник, що виконував роль північного царя, неодноразово відчували полегшення, а в міру того, як поступово вщухала «холодна війна», чимало політичних діячів усвідомлювали, що вірні християни не є загрозою, і тому визнавали їх закономc. Велику користь також приніс зростаючий великий натовп, який відгукнувся на віддане проповідування помазанців і допомагав їм, як про це записано в Матвія 25:34—40.

Очищення Божого народу

19. а) Як декотрі «прилучилися... лестощами»? б) Що визначається висловом «до кінцевого часу»? (Дивіться виноску).

¹⁹ Але не всі, що цікавились у той час служінням Богові, керувалися добрими спонуками. Ангел застеріг: «До них прилучаться багатохто лестощами. А дехто з тих розумних спіткнуться, щоб очистити себе, і щоб вибрати, і щоб вибілитися аж до кінцевого часу, бо ще час до умовленого часу»d (Даниїла 11:34б, 35). Декотрі виявили зацікавленість правдою, але не були охочі по-справжньому присвятитися, щоб служити Богу. Інші, які зовнішньо приймали добру новину, насправді були таємними агентами властей. У повідомленні з одної країни говориться: «Декотрі з тих відвертих комуністів, що проникали в Господню організацію, виявляли велику ревність і навіть отримували призначення на відповідальні службові позиції».

20. Чому Єгова дозволив декотрим вірним християнам «спіткнутися» через лицемірних шпигунів?

²⁰ Ці шпигуни спричинили те, що декотрі вірні особи потрапили в руки властей. Чому Єгова допустив усе це? Щоб їх удосконалити, очистити. Так само як Ісус «навчився послуху з того, що вистраждав був», так і ці вірні душі вчилися витривалості через випробування їхньої віри. (Євреїв 5:8; Якова 1:2, 3; порівняйте Малахії 3:3). Таким чином, вони вдосконалені, очищені і вибілені. Велика радість чекає таких вірних осіб у майбутньому, коли настане призначений час, щоби винагородити їх за їхню витривалість. Про це ми дізнаємось, коли далі обговорюватимемо Даниїлове пророцтво.

[Примітки]

Чи ви пам’ятаєте?

◻ Чому сьогодні ми повинні сподіватися більш ясного розуміння Даниїлового пророцтва?

◻ Як північний цар «чинить опір» і «вдало діє»?

◻ Якою була нова поява «гидоти», про котру передрік клас раба?

◻ Як помазаний останок спіткнувся, зміцнів і отримав малу поміч?

[Ілюстрація на сторінці 15]

Під час панування Гітлера північний цар повністю оправився від своєї поразки в 1918 році, якої зазнав од південного царя.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Провідники загальновизнаного християнства старались розвивати стосунки з північним царем.

[Відомості про джерело]

Zoran/Sipa Press

Остаточна перемога великого князя Михаїла

«Повстане того часу Михаїл, великий той князь, що стоїть при синах твого народу» (ДАНИЇЛА 12:1).

1. Як багато правителів світу ставилися до суверенітету Єгови і в чому північний цар не відрізнявся від них?

«ХТО такий Єгова, щоб мені слухатися його голосу і відпустити Ізраїль?» (Вихід 5:2, НС). Такі глузливі слова кинув фараон Мойсею. Відмовляючись визнати найвищу божественність Єгови, фараон був сповнений рішучості тримати Ізраїль у рабстві. Інші правителі виявляли подібну зневагу до Єгови, і царі з Даниїлового пророцтва не є винятком (Ісаї 36:13—20). Говорячи по суті, північний цар перевищив їх у цьому. Ангел повідомляє: «Буде робити той цар за своїм уподобанням, і підійметься, і повищиться понад усякого бога, і на Бога богів говоритиме дивні речі... І він не буде придивлятися до богів своїх батьків, і на пожадливість жінок, і на всякого бога не буде дивитися, бо він звеличить себе понад кожного» (Даниїла 11:36, 37).

2, 3. Яким чином північний цар відкинув «богів своїх батьків» задля поклоніння іншому «богу»?

² На сповнення цих пророчих слів північний цар відкинув «богів своїх батьків» (або «спадкових богів», «Нова англійська Біблія») — чи то язичеських богів, чи триєдине божество загальновизнаного християнства. Гітлер використовував церкву загальновизнаного християнства, щоб досягнути своїх цілей, але він явно замишляв замінити її новою, німецькою церквою. Його наступник у ролі північного царя, прямо підтримував атеїзм. Отже, північний цар зробив самого себе богом, «повищуючи [себе] понад усякого бога».

³ У пророцтві далі говориться: «Він буде віддавати честь богові твердинь на його місці, та богові, якого не знали батьки його, віддаватиме честь золотом, і сріблом, і дорогоцінним камінням, і речами коштовними» (Даниїла 11:38). По суті, північний цар покладав надію на сучасний науковий мілітаризм — «бога твердинь». Впродовж усього часу кінця він шукав порятунку у цього «бога», складаючи йому на жертовник величезне багатство.

4. Який успіх мав північний цар?

⁴ «Він посадить у твердині народа чужого бога. Тому, хто пізнає його, примножить славу, і вчинить їх панами над багатьма, і поділить землю на заплату» (Даниїла 11:39). Покладаючи надію на свого мілітаристського «чужого бога», північний цар дуже вдало маневрував і став «в останні дні» грізною мілітаристською імперією (2 Тимофія 3:1, Філарет). Тим, які підтримували його ідеологію, надавалася політична, фінансова, а часами й військова підтримка.

«В кінцевому часі»

5, 6. Як південний цар «зударився» і як відреагував на це північний цар?

⁵ У Даниїла 11:40а говориться: «В кінцевому часі зудариться з ним південний цар». Колись вважалося, що записане в цьому, а також наступному вірші сповнятиметься в майбутньому. Але якщо тут «кінцевий час» має те саме значення, що в Даниїла 12:4, 9, то нам слід сподіватися сповнення цих слів у час останніх днів. Чи «зударився» протягом цього часу південний цар з північним? Так, безсумнівно. Після першої світової війни каральна мирна угода стала неминучою спонукою до помсти. Після перемоги південного царя в другій світовій війні північний цар націлив грізну ядерну зброю на свого противника і склав проти нього могутній військовий альянс — НАТО. З бігом років у його «зударення» поступово включалося шпигунство із застосуванням найновіших технологій, а також дипломатичні та військові операції.

⁶ Як відреагував на це північний цар? «І кинеться на нього північний цар колесницями, і верхівцями, і численними кораблями, і прийде на краї, і позаливає та перейде їх» (Даниїла 11:40б). Історія останніх днів привернула чимало уваги до експансії північного царя. Під час другої світової війни нацистський «цар» розширив сферу свого впливу на навколишні країни. Під кінець війни «цар», який був наступником, створив могутню імперію поза своїми кордонами. Впродовж «холодної війни» відбувалися війни між різними країнами, а також вибухали повстання в Африці, Азії і Латинській Америці під егідою північного та південного царів, які в цей спосіб вели свою суперницьку боротьбу. Північний цар переслідував правдивих християн, обмежуючи (але ні в якому разі не в змозі припинити) їхню діяльність. А своїми військовими та політичними маневрами він привів чимало країн під свій контроль. Власне про це пророкував ангел: «І він прийде до Пишного краю [духовного володіння Божого народу], і багато-хто спіткнуться» (Даниїла 11:41а).

7. Які обмеження існували для експансії північного царя?

⁷ Однак хоча присутність північного царя — з погляду його суперника — набрала загрозливого вигляду, він не завоював світу. «Оці втечуть від його руки: Едом, і Моав, і останок Аммонових синів» (Даниїла 11:41б). У давнину Едом, Моав та Аммон розкинулися десь поміж Єгиптом та Сірією. Вони можуть представляти сьогоднішні народи та організації, на які націлювався північний цар, але не зміг привести їх під свій вплив.

«Не втече єгипетський край»

8, 9. Яким був вплив північного царя і як навіть його головний противник відчув це на собі?

⁸ Ангел продовжує говорити: «Він простягне свою руку на краї, і не втече єгипетський край. І він запанує над скарбами золота й срібла, та над усіма коштовними речами Єгипту. А лівійці та етіопляни підуть за ним» (Даниїла 11:42, 43). Навіть південний цар, «єгипетський край», не зміг уникнути наслідків курсу експансії північного царя. Наприклад, південний цар зазнав значної поразки у В’єтнамі. А що можна сказати про «лівійців та етіоплян»? Ці сусіди стародавнього Єгипту з огляду на географічне розташування можуть бути відповідним прототипом народів, що є сусідами сучасного «єгипетського краю» та часами були попутниками і «йшли за» північним царем.

⁹ Чи північний цар панував над «скарбами золота й срібла»? Безперечно, він не переміг південного царя, і до самого 1993 року ситуація у світі виявляла неправдоподібність того, що він зробить це. Але він мав великий вплив на те, як південний цар використовував свої фінансові ресурси. Через страх перед своїм противником південний цар щорічно витрачав астрономічні суми на утримання величезної армії, військово-морського флоту і військово-повітряних сил. Через це можна сказати, що північний цар «панував», контролюючи те, як південний цар використовував своє багатство.

Остаточна кампанія північного царя

10. Як ангел описує кінець суперництва між двома царями?

¹⁰ Чи суперництво між двома царями триває нескінченно? Зовсім ні. Ангел сказав Даниїлові: «Його [північного царя] налякають вістки зо сходу та з півночі, і він вийде з великою лютістю, щоб багатьох погубити та зробити закляттям. І поставить намети свого палацу між морями та горою пишної святині. Та він прийде до свого кінця, але не буде йому помічника» (Даниїла 11:44, 45).

11, 12. Які недавні політичні події пов’язуються із суперництвом між північним та південним царями і про що нам ще потрібно дізнатись?

¹¹ Ці події стосуються майбутнього, тому неможливо в подробицях описати сповнення пророцтва. Недавно політична ситуація між двома царями змінилась. Напруження в суперництві між Сполученими Штатами Америки і країнами Східної Європи спало. Крім того, 1991 року Радянський Союз розпався і його вже більше не існує. (Дивіться «Вартову башту» за 1 березня 1992 року, сторінки 4, 5).

¹² Отже, хто сьогодні є північним царем? Чи його можна ототожнити з якоюсь країною, що колись була частиною Радянського Союзу? Або, може, він цілковито змінює індивідуальність, як декілька разів до того? Важко сказати. Хто буде північним царем, коли сповниться Даниїла 11:44, 45? Чи знову спалахне суперництво між двома царями? А що буде з величезним ядерним арсеналом, яким усе ще володіє багато країн? Лише час відповість на ці запитання.

13, 14. Що ми знаємо про майбутнє двох царів?

¹³ Ми знаємо одне. Незабаром північний цар проведе наступальну кампанію, викликану тим, що «його налякають вістки зо сходу та з півночі». Ця кампанія передуватиме його негайному «кінцю». Ми можемо більше дізнатись про ці «вістки», якщо розглянемо інші біблійні пророцтва.

¹⁴ По-перше, візьміть до уваги те, що тут не сказано, що ці дії північного царя скеровані проти південного царя. Він не приходить до кінця від рук свого великого суперника. Так само і північний цар не знищує південного царя. Південного царя (представленого в інших пророцтвах як останній ріг, що з’явився на дикій звірині) знищує «без [людської] руки» Боже Царство (Даниїла 7:26; 8:25). По суті, в Армагеддоні Боже Царство остаточно знищить усіх земних царів, і це неодмінно станеться з північним царем (Даниїла 2:44; 12:1; Об’явлення 16:14, 16). У Даниїла 11:44, 45 описуються події, які доводять до вирішального бою. Не дивно, що, коли північний цар прийде до свого кінця, «не буде йому помічника»!

15. Які важливі запитання все ще вимагають обговорення?

¹⁵ Отже, які інші пророцтва проливають світло на «вістки», що спонукують північного царя постановити «багатьох погубити»? І хто є ті «багато», яких він хоче знищити?

Вістка зі сходу сонця

16. а) Яка видатна подія повинна відбутися перед Армагеддоном? б) Ким є «царі зі сходу сонця»?

¹⁶ Перед вирішальною битвою Армагеддон має знищитись великий ворог правдивого поклоніння — подібний до розпусниці Вавілон Великий, світова імперія фальшивої релігії (Об’явлення 18:3—8). Вилиття шостої чаші Божого гніву на символічну ріку Євфрат є прообразом знищення цієї розпусниці. Ріка висихає, «щоб була готова дорога царям зі сходу сонця» (Об’явлення 16:12, Деркач). Що то за царі? Не хто інший, як сам Бог Єгова з Ісусом Христомa!

17. а) Що говориться в Біблії про знищення Вавілона Великого? б) Чим може бути повідомлення «зо сходу»?

¹⁷ Знищення Вавілона Великого образно описано в книзі Об’явлення: «Десять рогів, що ти бачив їх [«царі», що панують у час кінця], та звірина [багряна дика звірина, яка представляє Організацію Об’єднаних Націй],— вони зненавидять розпусницю, спустошать її й обнажать, і з’їдять її тіло, і огнем її спалять» (Об’явлення 17:16). Справді, народи нищать «багато м’яса»! (Даниїла 7:5) Але чому правителі, в тому числі північний цар, знищать Вавілон Великий? Тому що «Бог дав їм до серця, щоб волю чинили Його» (Об’явлення 17:17). Повідомлення «зо сходу» може відповідно стосуватися цієї дії Єгови, коли він покладе на серце людських керівників знищити велику релігійну розпусницю (Даниїла 11:44).

Вістка з півночі

18. В яку іншу мішень націлився північний цар і де він усадовився в час свого кінця?

¹⁸ Але є ще інша мішень, у яку гнівно націлився північний цар. Ангел говорить, що той цар «поставить намети свого палацу між морями та горою пишної святині» (Даниїла 11:45). За Даниїлового часу великим морем було Середземне море, а святою горою — Сіон, колишнє місцезнаходження Божого храму. Отже, на сповнення пророцтва розлютований північний цар проводить військову кампанію проти Божого народу! Нині в духовному розумінні той цар усадовився «між морями та горою пишної святині» — серед духовного маєтку Божих помазаних служителів, які вийшли з «моря» відчуженого людства і мають надію царювати на небесній горі Сіон разом з Ісусом Христом (Ісаї 57:20; Євреїв 12:22; Об’явлення 14:1).

19. Згідно з визначенням в Єзекіїловому пророцтві, що може зображатися вісткою, яка підбурювала Ґоґа до нападу? (Дивіться виноску).

¹⁹ Єзекіїль, сучасник Даниїла, також пророкував про напад на Божий народ «на кінці днів». Він сказав, що Ґоґ з Маґоґа, яким представляється Сатану Диявола, почне ворожі дії (Єзекіїля 38:16). Звідки у символічному розумінні приходить Ґоґ? Єгова говорить через Єзекіїля: «Прийдеш із свого місця, із північних кінців» (Єзекіїля 38:15). Отже, вістка «з півночі» може відповідно зображати пропаганду Сатани, якою підбурюється північного царя, а також усіх інших царів, щоб напасти на народ Єговиb. (Порівняйте Об’явлення 16:13, 14; 17:14).

20, 21. а) Чому Ґоґ підбурюватиме народи, в тому числі й північного царя, щоб напасти на Божий народ? б) Чи буде цей напад успішний?

²⁰ Ґоґ докладає усіх зусиль, щоб організувати цей напад з причини добробуту «Ізраїля Божого», який з великим натовпом інших овець уже не є частиною цього світу (Галатів 6:16; Івана 10:16; 17:15, 16; 1 Івана 5:19). Ґоґ скоса поглядає «на народ, зібраний з народів, що набувають [духовний] добуток та маєток» (Єзекіїля 38:12; Об’явлення 5:9; 7:9). Сповненням цих слів є те, що народ Єгови процвітає сьогодні як ніколи. У багатьох країнах Європи, Африки та Азії, де їхня діяльність колись була заборонена, нині вони поклоняються вільно. У періоді між 1987 і 1992 роками понад один мільйон «коштовностей» вийшли з народів до дому правдивого поклоніння Єгови. У духовному плані вони багаті і спокійні (Огія 2:7; Ісаї 2:2—4; 2 Коринтян 8:9).

²¹ Вважаючи духовний стан християн «неукріпленим краєм», який легко здобути, Ґоґ докладає найбільших старань, щоб усунути цю перешкоду, котра не дозволяє йому повністю контролювати людство (Єзекіїля 38:11). Але він зазнає невдачі. Коли земні царі нападуть на народ Єгови, вони «прийдуть до свого кінця». Як?

Третій цар

22, 23. Хто повстане за Божий народ, коли нападе Ґоґ, і чим це закінчиться?

²² Єзекіїль говорить, що напад Ґоґа є сигналом для Бога Єгови стати за свій народ і знищити сили Ґоґа «на Ізраїлевих горах» (Єзекіїля 38:18; 39:4). Це нагадує нам про те, що говорить ангел до Даниїла: «Повстане того часу Михаїл, великий той князь, що стоїть при синах твого народу, і буде час утиску, якого не було від існування люду аж до цього часу. І того часу буде врятований із народу твого кожен, хто буде знайдений записаним у книзі» (Даниїла 12:1).

²³ У 1914 році Ісус — небесний воїн Михаїл — став Царем Божого небесного Царства (Об’явлення 11:15; 12:7—9). Відтоді він стоїть «при синах [Даниїлового] народу». Проте незабаром він «повстане» в ім’я Єгови в ролі невидимого Царя-Воїна, зливаючи «помсту на тих, хто Бога не знає, і не слухає» Євангелії Господа нашого Ісуса» (2 Солунян 1:8). «Тоді заридають усі племена землі», у тому числі царі з Даниїлового пророцтва (Матвія 24:30, Хоменко). Сповнені у своїх серцях злих намірів до «[Даниїлового] народу», вони загинуть назавжди від руки «Михаїла великого... князя» (Об’явлення 19:11—21).

24. Як дослідження цього Даниїлового пророцтва повинно вплинути на нас?

²⁴ Чи ж ми не прагнемо побачити цю грандіозну перемогу Михаїла і перемогу його Бога, Єгови? Ця перемога означатиме, що правдиві християни «врятовані», або вижили. (Порівняйте Малахії 4:1—3). Отже, дивлячись із палким сподіванням у майбутнє, пам’ятаймо слова апостола Павла: «Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно» (2 Тимофія 4:2). Міцно тримаймося Слова життя і старанно шукаймо овець Єгови, в той час як ще існують сприятливі умови на це. Ми біжимо по фінішній прямій у змаганні за життя. Вже видно нагороду. Постановімо непохитно триматися до самого кінця, і тоді ми будемо серед тих, хто спасеться (Матвія 24:13; Євреїв 12:1).

[Примітки]

Чи ви розумієте?

◻ Як протягом часу кінця південний цар «зударився» із північним?

◻ Що нам потрібно ще дізнатись про наслідки суперництва між двома царями?

◻ В яких двох подіях перед Армагеддоном північний цар неодмінно братиме участь?

◻ Як «Михаїл великий... князь» захистить Божий народ?

◻ Яке рішення ми повинні зробити після дослідження Даниїлового пророцтва?

[Ілюстрації на сторінці 19]

Північний цар поклонявся іншому богові, а не тим богам, яким поклонялись його предки.

[Відомості про джерело]

Вгорі зліва і посередині: UPI/Bettamann; внизу зліва: Reuters/Bettamann; внизу справа: Jasmin/Gamina Liaison