Побожні сім’ї в минулому — приклад для наших днів

СІМ’Я. Організація Об’єднаних Націй намагалася зосередити на ній увагу світу. Яким чином? Оголосивши 1994 рік Міжнародним роком сім’ї. Хоча світові керівники, соціологи і радники у справах сім’ї не баряться обурюватися через такі речі, як зріст незаконної народжуваності, чимраз більша кількість розлучень, але вони зволікають прийти до якогось практичного і реалістичного вирішення цих проблем.

Чи можливо, що у Біблії міститься вирішення проблем сім’ї? Комусь може здаватися наївним вважати, що Біблія може допомогти сучасним родинам. Зрештою, вона була написана сторіччя тому в культурі та оточенні Середнього Сходу. З біблійних часів у багатьох частинах світу життя докорінно змінилося. А втім, Біблія є натхненою Богом Єговою, від якого має ім’я кожен рід (Ефесян 3:14, 15; 2 Тимофія 3:16). Що ж говорить Біблія про сімейні проблеми?

Єгова точно знає, що́ потрібно, аби родинне життя приносило насолоду і задоволення. Тому його Слово, Біблія, може сказати багато про родинне життя, деколи у формі застереження. У Біблії також є приклади родин, які на практиці застосовували побожні принципи. Унаслідок цього вони насолоджувалися справжньою близькістю і були задоволеними. Тож розгляньмо родинне життя в біблійні часи і подивімося, чого можна навчитися з цього.

Головування — важке завдання?

Поміркуймо, приміром, над питанням головування в сім’ї. У часи патріархів чоловіки, подібні Аврааму, Ісаку та Якову, були безперечними «головами сімей» (Дії 7:8, 9, НС; Євреїв 7:4). У праці «Нові звичаї й обряди біблійних часів» (англ.) Ральфа Ґавера говориться: «Родина була... «маленьким царством», яким правив батько. Він правив над дружиною, дітьми, внуками і слугами, над усіма в домі». Дійсно, патріархи часто мали владу також над родинами своїх синів. (Порівняйте Буття 42:37).

Чи це давало чоловікам право гнобити своїх дружин і дітей? Аж ніяк. Щоправда, Бог сказав першій жінці Єві: «До мужа твого пожадання твоє,— а він буде панувати над тобою» (Буття 3:16). Ці слова показують, як здебільшого ведеться заміжнім жінкам, але вони не говорять, що так має бути серед правдивих поклонників Бога. Богобійні чоловіки повинні не випускати з уваги первісного наміру Єгови. Єгова створив жінку, щоб вона була чоловіковою ‘поміччю, подібною до нього [«доповненням», НС]’, а не його рабинею (Буття 2:20). Оскільки побожні чоловіки в давні часи визнавали свою власну підзвітність Богові та були покірними йому, то не зловживали своєю владою. Богобійні патріархи не поводилися зі своїми дружинами і дітьми, як з рабами, а виявляли їм щиру любов і приязнь.

Ми можемо трошки дізнатися про любов, яка звичайно виявлялася дітям, з Буття 50:23. Тут говориться про правнуків Йосипа, що вони «народилися на Йосипові коліна». Це може просто значити, що Йосип визнавав дітей своїми нащадками, але також може показувати, що він з любов’ю бавився з дітьми, гойдаючи їх на своїх колінах. Батьки сьогодні добре роблять, коли виявляють своїм дітям подібну любов.

Богобійні патріархи, як голови сімей, також дбали за духовні потреби своїх родин. Вийшовши з ковчегу після всесвітнього Потопу, «збудував Ной жертівника Господеві. ...І приніс на жертівнику цілопалення». (Буття 8:20; порівняйте Йова 1:5). Вірний патріарх Авраам подав добрий приклад тим, що давав членам родини особисті настанови. Він «наказав синам своїм і домові своєму по собі... дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право» (Буття 18:19). Отже, головування з любов’ю сприяло духовному і душевному добробуту сім’ї.

Нині християнські чоловіки наслідують цей приклад. Вони головують у справах поклоніння, допомагаючи своїм сім’ям виконувати Божі вимоги і подаючи добрий приклад (Матвія 28:19, 20; Євреїв 10:24, 25). Подібно до патріархів, християнські чоловіки і батьки дають членам своїх сімей особисті настанови.

Рішучі дії

Коли патріарх Яків нарешті виплатив величезний борг своєму тестю, то спитав: «Коли ж я буду працювати для власного дому?» (Буття 30:30). Як кожний батько, Яків відчував необхідність забезпечувати матеріальні потреби своєї родини і через це тяжко працював. У Буття 30:43 говориться: «Дуже-дуже зможнів той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли».

Однак кілька років по тому, коли Яків перебрався у ханаанський край, він очевидно не знав, що його донька Діна розвинула небезпечну звичку спілкуватися з ханаанцями, котрі були язичникамиa (Буття 34:1). Він також не діяв рішуче, коли дізнався, що в його домі є поганська атрибутика. У всякому разі, після жахливого ґвалтування Діни Яків почав діяти рішуче. «Усуньте чужинних богів, які є серед вас, і очистьтеся»,— наказав він (Буття 35:2—4).

Християнські батьки повинні бути пильними у тому, що стосується духовності їхніх сімей. Якщо є серйозна загроза духовному добробуту сім’ї, як-от неморальна література або непристойна музика вдома, то вони повинні рішуче діяти.

Цікаво, що такі жінки віри, як Сарра, Ревека та Рахіль, також значно впливали на родину. Хоча вони підкорялися своїм чоловікам, проте не стримувалися від вияву ініціативи там, де це було належно і необхідно. Приміром, у Вихід 4:24—26 нам говориться, що коли Мойсей і його родина йшли в Єгипет, то «стрів був його Господь [«Ангел Єгови», «Септуагінта»] і шукав, щоб убити його [Мойсеєвого сина]». Очевидно, син Мойсея був у смертельній небезпеці через те, що Мойсей не обрізав його. Ціппора рішуче взялася до дії та обрізала свого сина. Тому ангел залишив його. Християнські дружини сьогодні також можуть виявляти ініціативу в належній ситуації.

Батьківське навчання під Мойсеєвим Законом

У 1513 році до н. е., коли Ізраїль став нацією, закінчилася доба патріархів (Вихід 24:3—8). Батьки й далі служили як голови сімей. А втім, родинний закон був підпорядкований національному Законові, котрий дав Бог Мойсею і який контролювався призначеними суддями (Вихід 18:13—26). Левитське священство перебрало на себе у поклонінні все, що пов’язано з жертвами. Все ж батьки і далі відігравали важливу роль. Мойсей напучував: «Будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш» (Повторення Закону 6:6, 7).

Закон визначив особливі нагоди, такі, як Пасха, під час котрих навчання проводилося формально і неформально. Коли наближався день Пасхи, 14 нісана, єврейські сім’ї починали готуватися до своєї звичайної мандрівки до Єрусалима. (Повторення Закону 16:16; порівняйте Луки 2:41.) Яка дитина не буде збудженою під час таких зборів? Сама подорож є приємною. А ще, тоді вже закінчився сезон дощів і весняне сонечко починало перемагати зимове холодне повітря. Коли розтавали сніги на горі Гермон, ріка Йордан була повна до самих берегів.

По дорозі батьки могли навчати своїх дітей не тільки географії краю, а й багатій історії, пов’язаній з місцями, які вони минали. Це могли бути гори Евал і Ґарізім, де читалися прокляття і благословення Закону. Вони також могли проходити повз Бетель, де Яків бачив у видінні небесну драбину. Які ж захопливі розмови могли виникати! Під час подорожі до сімейних груп приєднувалися мандрівники з інших частин краю і усі насолоджувалися приємним спілкуванням.

Кінець кінцем сім’я входила в Єрусалим, ‘корону краси’ (Псалом 50:2). Учений Альфред Едершайм говорить: «Багато з цих паломників отаборялися за стінами міста. А тих, хто розміщався всередині міста, радо приймали». Авжеж, єврейська молодь безпосередньо отримувала урок братерської любові і гостинності. Щорічні конгреси Свідків Єгови сьогодні служать подібній меті.

Нарешті наступало 14 нісана. Заріза́ли пасхальну тварину і пекли її кілька годин. Близько півночі родина їла ягня, прісний хліб і гіркі трави. Згідно зі звичаєм син питався: «Що то за служба ваша?» Тоді батько формально навчав, говорячи: «Це жертва — Пасха для Господа, що обминув був доми Ізраїлевих синів в Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг» (Вихід 12:26, 27; 13:8).

Ізраїльський цар Соломон сказав: ‘Усьому час-пора: час сміятися і час танцювати’ (Екклезіяста 3:1, 4, Хоменко). Ізраїльським дітям відводився час для розваг. Очевидно, Ісус Христос спостерігав за дітьми, котрі гралися на ринку (Захарія 8:5; Матвія 11:16). І для батьків не було чимось незвичним організовувати радісні сімейні вечоринки зі співом, танцями і їдою (Луки 15:25). Християнські батьки сьогодні подібним чином організовують благотворний відпочинок і спілкування для своїх дітей.

Матері і діти в єврейському суспільстві

А яку роль відігравали матері під Мойсеєвим Законом? У Приповістей 1:8 дана настанова: «Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї». У межах влади свого чоловіка єврейська дружина слідкувала за дотримуванням Божих вимог у сімейному житті. Її мали шанувати діти, навіть у старості (Приповістей 23:22).

Мати також великою мірою навчала своїх дітей. Поки немовля не відлучали, майже тільки мати дбала за нього, завдяки чому, безсумнівно, утворювався тісний зв’язок між матір’ю і дитиною (Ісаї 49:15). Батьки навчали синів ремеслу, а матері вчили дочок, як вести господарство. Матері також мали сильний вплив на своїх синів. Наприклад, цар Лемуїл дослухався до слів, «що ними навчала його його мати» (Приповістей 31:1).

Уміла єврейська дружина також мала чималу свободу в ‘догляді дому свого’. Згідно з Приповістей 31:10—31, вона могла купувати потрібне для дому, вкладати капітал у нерухоме майно і навіть вести невелике діло. Для вдячного чоловіка її ціна була «більша від перел»!

Приклад на сьогодні

У біблійні часи сімейний розпорядок сприяв емоційному і духовному зросту усіх членів. Батьки застосовували свою владу з любов’ю на благо своїх сімей. Вони брали провід у поклонінні. Як батьки, так і матері цікавилися своїми дітьми: навчали і виховували їх, поклонялися разом з ними й організовували для них відпочинок. Побожні матері були цінними помічницями, вони поважали головування своїх чоловіків, але й виявляли ініціативу на благо своїм сім’ям. Слухняні діти приносили своїм батькам і Богові Єгові радість. Дійсно, богобійні сім’ї біблійних часів є зразковим прикладом для наших днів.

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 23]

Ваша сім’я може бути такою ж щасливою, як і сім’ї, котрі поклонялися Єгові в біблійні часи.