Визволені правдою

У СПОЛУЧЕНИХ Штатах Америки понад мільйон чоловік сидить у тюрмі. Майже трьом тисячам з них винесено смертний вирок. Уявіть себе в такій ситуації. Як би ви почувалися? Думка про таку перспективу є справді сумною. Однак якоюсь мірою всі люди перебувають у подібній ситуації. Біблія говорить: «Всі згрішили, і позбавлені Божої слави» (Римлян 3:23). Авжеж, як нащадки Адама, ми є «в’язнями» грішного стану (Римлян 5:12). Щодня ми відчуваємо наслідки цього ув’язнення, так само як їх відчував апостол Павло, котрий написав: «Бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх» (Римлян 7:23).

Через свою гріховну природу всі ми, так би мовити, маємо смертний вирок, оскільки Біблія говорить: «Заплата за гріх — смерть» (Римлян 6:23). Псалмоспівець Мойсей влучно описав нашу ситуацію: «Дні віку нашого сімдесят років, а як при силі — вісімдесят років; і більшість з них — то труд і марність, бо скоро линуть, і ми зникаєм». (Псалом 90:10, Хом.; порівняйте Якова 4:14).

Коли Ісус сказав своїм послідовникам: «Правда визволить вас», він мав на увазі визволення від поневолення людства гріхом і смертю (Івана 8:32, Хом.). Цими словами Ісус подав своїм послідовникам надію на щось величніше, ніж свобода від римського панування,— він пропонував їм прощення гріхів і звільнення від смерті! Як вони могли отримати це? «Коли Син вас визволить,— сказав їм Ісус,— то справді станете вільні» (Івана 8:36, Хом.). Так, віддавши своє життя, «Син», Ісус, послужив жертвою умилостивлення, щоб викупити втрачене Адамом (1 Івана 4:10). Це дало можливість усім слухняним людям визволитися від рабства гріха й смерті. Божий єдинородний Син помер, «щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16).

Отже, правда, яка може визволити нас, пов’язана з Ісусом Христом. Той, хто стає його послідовником, має надію визволитися від гріха й смерті, коли Боже Царство візьме повний контроль над землею. Уже сьогодні люди, які приймають правду з Божого Слова, отримують справжню свободу. Яким чином?

Свобода від страху перед померлими

Сьогодні мільйони людей живуть у страху перед померлими. Чому? Тому що їхні релігії навчають їх про душу, яка покидає тіло після смерті й переходить у духовну сферу. Ось чому в декотрих країнах ввійшло у звичай те, що біля покійного кілька днів і ночей сидять його родичі. Це часто супроводжується голосним співом і барабанним боєм. Плакальники переконані, що це сподобається мерцеві й не дасть його духу повернутися і переслідувати живих. Лжевчення загальновизнаного християнства про померлих тільки підсилюють цю традицію.

Але Біблія виявляє правду про стан померлих. Вона ясно говорить, що ваша душа — це ви самі, а не якась ваша таємнича частина, котра далі живе після смерті (Буття 2:7; Єзекіїля 18:4). Крім того, померлі не мучаться у вогняному пеклі, також вони не переходять у духовну сферу, звідки могли б впливати на живих. Біблія говорить: «Мертві нїчогісїнько не тямлять... В могилї, куди ти йдеш, нема вже роботи, нї роздумовання, нї знання, нї мудростї» (Екклезіяста 9:5, 10, Кул.).

Ці біблійні істини визволили багатьох людей від страху перед померлими. Такі люди вже не складають коштовних жертв, аби задобрювати своїх предків, а також не хвилюються, що їхніх близьких хтось нещадно мучить за гріхи. Вони дізналися про чудову біблійну надію для померлих, бо написано, що в призначений Богом час відбудеться «воскресення праведних і неправедних» (Дії 24:15; Івана 5:28, 29). Отже, померлі тепер просто спочивають, немов під час глибокого сну. (Порівняйте Івана 11:11—14).

Правда про стан померлих і надія на воскресіння можуть визволити нас від розпачу, викликаного чиєюсь смертю. Така надія підтримала одне подружжя зі Сполучених Штатів Америки, коли трагічно загинув їхній чотирирічний син. «Ми відчуваємо надзвичайну порожнечу, яку неможливо заповнити, поки ми не побачимо свого синочка після воскресіння,— каже його мати.— Але ми знаємо, що наш біль є тільки тимчасовим, бо Єгова обіцяє стерти наші сльози смутку» (Об’явлення 21:3, 4).

Свобода від страху перед майбутнім

Що буде в майбутньому? Чи наша Земля згорить в ядерній війні? Чи руйнування навколишнього середовища зробить нашу планету безжиттєвою пустелею? Чи призведе до анархії та хаосу моральне розтління? Сьогодні багато хто боїться цього.

Біблія, однак, пропонує визволення від такого хворобливого страху. Вона запевняє нас, що «земля віковічно стоїть» (Екклезіяста 1:4). Єгова не створив нашу планету лише для того, щоб її знищили безвідповідальні люди (Ісаї 45:18). Навпаки, Єгова створив Землю, щоб вона була райським домом для об’єднаної людської родини (Буття 1:27, 28). Його намір не змінився. Біблія розповідає нам про те, що Бог постановив «знищити тих, хто нищить землю» (Об’явлення 11:18). А після цього «покірні вспадкують землю,— говорить Біблія,— і зарозкошують миром великим» (Псалом 37:11).

Ця обітниця є надійною, адже Бог не обманює. Через свого пророка Ісаю Єгова повідомив: «Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав» (Ісаї 55:11; Тита 1:2). Тому ми можемо з повним довір’ям чекати сповнення біблійної обітниці Бога, записаної у 2 Петра 3:13: «За Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі, що правда на них пробуває».

Свобода від страху перед людиною

Біблія дає нам чудові приклади відданих Богові людей, які виявляли безстрашність. Серед них були Гедеон, Барак, Девора, Даниїл, Естер, Єремія, Авіґаїл та Яїл — і це лише декілька прикладів. Ті вірні чоловіки і жінки мали склад думок псалмоспівця, який написав: «На Бога надію кладу й не боюсь,— що людина учинить мені?» (Псалом 56:12).

У першому сторіччі апостоли Петро та Іван виявили подібну сміливість, коли представники релігійної влади наказали їм припинити проповідування. «Не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!» — відповіли вони. Через непохитність Петра та Івана їх згодом вкинули до в’язниці. Після їхнього чудесного звільнення вони знову взялися за проповідування і продовжували «говорити Слово Боже з сміливістю». Незабаром Петра з іншими апостолами привели до єврейського синедріону. «Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім’я не навчати? — запитав первосвященик.— І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим». Петро та інші апостоли відповіли: «Бога повинно слухатися більш, як людей» (Дії 4:16, 17, 19, 20, 31; 5:18—20, 27—29).

У проповідуванні доброї новини про Боже Царство Свідки Єгови сьогодні намагаються наслідувати ревність християн першого сторіччя. Навіть багато молодих Свідків розповідають іншим про свою віру без страху. Розгляньте деякі приклади.

Стейсі, дівчина підліткового віку, дуже сором’язлива. Тому спочатку для неї було справжньою проблемою говорити з іншими про свою віру. Що вона робила, аби подолати нерішучість? «Я вивчала Біблію, і перш, ніж розмовляти про щось з іншими, я намагалася добре зрозуміти цю тему сама,— розповідає вона.— Це допомогло мені, і я стала почуватися впевненіше». Навіть у місцевій газеті з’явився дуже гарний відгук про Стейсі. У статті, написаній вчителькою з її школи, говорилося: «Здається, що віра [Стейсі] додає їй сили долати багато труднощів, з якими зустрічається більшість підлітків. (...) Вона вважає, що служіння Богові — це найголовніше».

Хлопця на ім’я Томмі батьки почали вчити про Біблію, коли йому було лише п’ять років. Ще у ранньому віці він сміливо стояв за правдиве поклоніння. Коли його юні однокласники робили малюнки до свят, Томмі малював Божий обіцяний Рай. У підлітковому віці Томмі помітив, що багатьох учнів почали цікавити вірування Свідків Єгови. Він не побоявся, а попросив одного із своїх учителів дозволити йому провести у своєму класі обговорення з питаннями й відповідями, аби за один раз відповісти на всі запитання однокласників. Йому дозволили це зробити, й він дав добре свідчення.

Коли Маркіетті було 17 років, їй випала чудова нагода порозмовляти про свою віру з однокласниками. «Нам дали завдання підготувати реферат,— говорить вона.— Я вирішила зробити його на основі книжки «Запитання молодих людей — корисні відповіді»a. Я вибрала п’ять розділів із цієї книжки та написала їхні назви на дошці. Потім я попросила клас розставити розділи в порядку важливості». Після цього відбулося обговорення за участю цілого класу. «Я показала однокласникам книжку,— закінчує Маркіетта,— і кілька учнів попросили таку ж для себе. Навіть моя вчителька сказала, що вона хоче один примірник».

Правда може визволити й вас

Як ми побачили, біблійна правда визволяє людей різного віку, котрі вивчають Біблію і беруть близько до серця її звістку. Вона визволяє їх від страху перед померлими, страху перед майбутнім і страху перед людиною. Завдяки Ісусовому викупу слухняних людей кінець кінцем буде визволено від гріха й смерті. Як же радісно буде жити вічно на райській землі й більше не страждати в неволі успадкованого гріховного стану! (Псалом 37:29).

Чи ви хотіли б дізнатися більше про обіцяні Богом благословення? Якщо так, то що вам слід робити? Ісус сказав: «Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Івана 17:3). Тому, якщо ви хочете отримати свободу, яку Ісус пообіцяв своїм учням, вам потрібно вчитися про Бога Єгову та його Сина. Вам треба дізнатися, що́ є Божою волею, а тоді виконувати її, бо Біблія говорить: «Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!» (1 Івана 2:17).

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 7]

Під правлінням Божого Царства людство нарешті визволиться від гріха й смерті.