Погляд Біблії

Чи Біблія відраджує від освіти?

«ТІЛЬКИ НЕВІГЛАСИ ЗНЕВАЖАЮТЬ ОСВІТУ». (Публілій Сір, «Повчальні сентенції», I століття до н. е.)

БІБЛІЯ настійно радить нам ‘стерегти добрий розум і розважність’ (Приповістей 3:21). Єгова, Бог знання, хоче, щоб його поклонники були освіченими людьми (1 Самуїла 2:3; Приповістей 1:5, 22). Але деякі висловлювання в Біблії можуть викликати запитання. Наприклад, згадуючи про свої колишні заняття, у тому числі про вищу освіту, апостол Павло написав: «Вважаю все за сміття» (Филип’ян 3:3—8). В іншому натхненому листі він стверджував: «Цьогосвітня бо мудрість — у Бога глупота» (1 Коринтян 3:19).

Тож чи Біблія відраджує від освіти? Якого рівня світської освіти повинен прагнути християнин? Чи йому вистачить мінімуму, який вимагається законом, чи слід отримати ще додаткову освіту?

Освіта у першому столітті

Серед християн першого століття були люди із найрізноманітнішою освітою. Певні високопоставлені особи вважали галілейських апостолів Петра та Івана ‘невченими та простими’ (Дії 4:5, 6, 13). Чи слід розуміти, що обидва апостоли були неписьменними або неосвіченими? Ні. Це просто означало, що вони не закінчили єврейських шкіл у Єрусалимі, які надавали вищу освіту. Послання тих двох сміливих проповідників християнства пізніше підтвердили, що вони були добре освіченими інтелігентними людьми і вміли зрозуміло пояснювати Писання. Їхня освіта включала практичне навчання, як піклуватися про матеріальні потреби своєї сім’ї. Вони разом займались риболовством і, очевидно, це заняття приносило добрий прибуток (Марка 1:16—21; Луки 5:7, 10).

Порівняно з цими двома чоловіками, учень Лука, який написав одне з Євангелій та книгу Дії, отримав більш високу освіту. Він був лікарем (Колосян 4:14). Медична кваліфікація Луки зумовила характерний стиль його натхнених писань. (Дивіться Луки 4:38; 5:12; Дії 28:8).

До того як стати християнином, апостол Павло навчався єврейського закону під керівництвом одного з найвидатніших вчених свого часу, Гамаліїла (Дії 22:3). Освіту Павла можна прирівняти до сьогоднішньої університетської. Крім того, у єврейському суспільстві для молодих людей вважалося почесним навчатися якогось ремесла, навіть коли вони пізніше збиралися вчитися далі. Павло, очевидно, ще юнаком був навчений робити намети. Це вміння допомогло йому утримувати себе в повночасному служінні.

Однак Павло усвідомлював, що, порівняно з надзвичайною важливістю знання про Бога, світська освіта — хоч вона й необхідна — має обмежену цінність. Тому Біблія надає більше значення тому, щоб здобувати знання про Бога й Христа. Сьогоднішнім християнам корисно засвоїти цей реалістичний погляд на світську освіту (Приповістей 2:1—5; Івана 17:3; Колосян 2:3).

Ретельно зважити справу

Деякі християни переконалися, що додаткова освіта, академічна або професійна, допомагає ліпше задовольняти матеріальні потреби своєї сім’ї. Піклуватися про свою сім’ю є правильно, бо ‘дбати про домашніх’ — це священний обов’язок (1 Тимофія 5:8). Оволодіваючи знаннями, необхідними для виконання цього обов’язку, ми виявляємо практичну мудрість.

Проте щоб досягнути цієї мети, ті, хто відчуває потребу здобути освіту, вищу від елементарної, повинні зважити усі її переваги й недоліки. До потенційних переваг можна залічити те, що з освітою легше знайти робоче місце, яке дасть людині змогу належно утримувати себе та свою родину, у той же час ревно займаючись християнським служінням. Крім того, така людина буде в стані допомагати іншим матеріально, бо ‘матиме змогу дати тому, хто потребує’ (Ефесян 4:28, Хом.).

А які можуть бути недоліки? До них можна залічити те, що людині доведеться знайомитись із вченнями, які підривають віру в Бога та в Біблію. Павло радив християнам стерегтися ‘знання, неправдиво названого так’ і ‘філософії та марної омани за переданням людським’ (1 Тимофія 6:20, 21; Колосян 2:8) Безперечно, деякі види освіти можуть згубно вплинути на віру християнина. Ті, хто обмірковує додаткову підготовку або навчання, повинні пам’ятати про небезпеку таких шкідливих впливів.

Мойсей, який був «навчений всієї премудрости єгипетської», зберіг міцну віру попри те, що в курс його навчання, без сумніву, входили політеїстичні богозневажливі вчення (Дії 7:22). Подібно до нього, християни сьогодні також пильнують, щоб не піддатися зіпсутому впливу будь-якого оточення.

Іншою потенційною небезпекою у додатковій освіті може бути те, що знання надимає, або породжує чванство (1 Коринтян 8:1). Багато людей здобувають освіту, аби задовольнити власне самолюбство, і навіть щирий пошук знань може породити почуття вищості та зарозумілості. Такий склад розуму не подобається Богові (Приповістей 8:13).

Розгляньмо це на прикладі фарисеїв. Члени цієї відомої релігійної секти пишалися своєю ерудицією та уявною праведністю. Вони добре знали велику збірку рабинських традицій і зверхньо дивилися на звичайних, менш освічених людей, вважаючи їх неуками, нікчемами та навіть проклятими (Івана 7:49). До того ж вони любили гроші (Луки 16:14). Їхній приклад показує, що освіта, коли її здобувають через погані мотиви, може зробити людину пихатою або розвинути в неї любов до грошей. Тому, визначаючи вид та обсяг бажаного навчання, християнин добре зробить, коли запитає себе: «Які в мене мотиви?»

Справа особистого вибору

Так само як у першому столітті, серед християн сьогодні можна теж зустріти людей із найрізноманітнішою освітою. Під керівництвом своїх батьків молоді люди, котрі закінчують обов’язкове шкільне навчання, деколи вирішують вчитися далі й набути додаткової освіти. Для дорослих, що хочуть поліпшити економічний стан своєї сім’ї, таке додаткове навчання може бути практичним способом досягти бажаногоa. Традиційне академічне навчання деколи приділяє більше уваги підвищенню загального інтелектуального рівня, ніж розвитку професійних або фахових здібностей. Тому може статися, що людина, навіть віддавши такій освіті багато часу, не має достатніх навичок, які користуються попитом у роботодавців. Через це дехто вирішує віддати перевагу навчанню на професійних курсах або в технічному навчальному закладі, щоб освіта ліпше відповідала дійсним запитам на ринку праці.

У всякому разі, такі рішення — це особиста справа. У цих питаннях християнам не слід критикувати або осуджувати один одного. Яків написав: «А ти хто такий, що осуджуєш ближнього?» (Якова 4:12). Коли якийсь християнин обмірковує, чи слід йому набути додаткової освіти, то йому добре було б дослідити власні мотиви, аби переконатися, що він не шукає освіти з самолюбних та матеріалістичних інтересів.

Очевидно, що Біблія заохочує зрівноважений погляд на освіту. Християнські батьки усвідомлюють надзвичайну важливість духовної освіти, яка ґрунтується на Божому натхненому Слові, та дають своїм дітям зрівноважені поради у тому, що стосується додаткової освіти (2 Тимофія 3:16). Реалістично дивлячись на життя, такі батьки визнають цінність світської освіти, бо через неї діти здобувають навички, необхідні, щоб у дорослому віці забезпечувати матеріально себе та свою сім’ю. Тому кожен християнин особисто може розсудливо вирішити, чи слід вчитися далі та як довго, і його рішення ґрунтуватиметься на благочестивому ставленні до Бога Єгови, що «корисне на все, бо має обітницю життя теперішнього та майбутнього» (1 Тимофія 4:8).

[Примітка]

[Вставка на сторінці 20]

«Стережи добрий розум і розважність» (Приповістей 3:21).

[Вставка на сторінці 21]

Обмірковуючи, чи слід набути додаткової освіти, християнин добре зробить, коли запитає себе: «Які в мене мотиви?»