Чи дух світу отруює вас?

ДВАНАДЦЯТОГО вересня 1990 року на одному комбінаті в Казахстані стався вибух. У повітря піднялася небезпечна радіоактивна хмара, загрожуючи здоров’ю 120 000 місцевих жителів, багато з яких вийшли на вулиці, щоб висловити протест проти такого смертельного отруювання.

Але коли з’явилося більше інформації, вони з’ясували, що вже довгі десятиріччя живуть в отруйному середовищі. За ці роки було скинуто в незахищені ділянки просто неба 100 000 тонн радіоактивних відходів. Хоча небезпека стояла на їхньому порозі, це нікого не турбувало. Чому?

Щодня представники адміністрації вивішували на стадіоні радіаційний бюлетень, яким створювалося враження, нібито немає жодної небезпеки. Дані були точними, проте вони стосувалися тільки γ-випромінювання; α-випромінювання, яке не вимірювали, може бути таким же смертоносним. Багато матерів нарешті зрозуміли, чому їхні діти настільки хворобливі.

У духовному розумінні, на нас також може діяти отруйне невидиме зараження. І подібно до тих нещасних людей у Казахстані, більшість людства не підозрює, що існує така смертельна небезпека. Біблія ототожнює це забруднення з ‘духом світу’, яким керує не хто інший, як Сатана Диявол (1 Коринтян 2:12). Божий Супротивник злісно використовує цей дух світу, тобто поширений спосіб мислення, щоб послаблювати нашу відданість Богові.

Як дух світу може підточувати наші духовні сили? Збуджуючи пожадливість очей та граючи на нашому природженому самолюбстві (Ефесян 2:1—3; 1 Івана 2:16). Для прикладу ми розглянемо три різні сфери, в яких світське мислення може поступово отруювати нашу духовність.

Шукати найперш Царства

Ісус спонукав християн ‘шукати найперш Царства й Божої праведності’ (Матвія 6:33, Ог., 1988). Проте дух світу може спонукувати нас надавати надмірної ваги власним справам і вигодам. Перша небезпека полягає не в тому, що хтось повністю залишає духовні справи, а відсуває їх на другий план. Ми можемо не помічати небезпеки, як не помічали її люди в Казахстані, бо мали хибне відчуття безпеки. Роки нашого вірного служіння й цінування наших духовних братів і сестер можуть спричинитися до упевненості, що ми ніколи не зійдемо зі шляху правди. Багато хто в ефеському зборі, мабуть, думав так само.

Десь у 96 році н. е. Ісус дав їм таку пораду: «Проти тебе я маю те, що свою любов першу ти покинув» (Об’явлення 2:4, Герасимчук). За довгі роки ці християни знесли багато труднощів (Об’явлення 2:2, 3). Вони були навчені вірними старійшинами, в тому числі апостолом Павлом (Дії 20:17—21, 27). Однак за ці роки їхня любов до Єгови послабшала, і вони втратили свою духовну заповзятливість (Об’явлення 2:5).

Очевидно, декотрі ефесяни піддалися впливу комерції та добробуту в цьому місті. На жаль, прагнення матеріальних речей у теперішньому суспільстві також звело на манівці декотрих християн. Цілеспрямована погоня за розкішним життям неминуче відверне нас від духовних цілей. (Порівняйте Матвія 6:24).

Попереджаючи про цю небезпеку, Ісус сказав: «Око — то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове [«чисте», Дерк.], то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око лихе [«заздрісне», примітка у НС] було, то й усе тіло твоє буде темне» (Матвія 6:22, 23). «Чисте» око — це око, яке розглядає речі в духовному світлі і є зосереджене на Божому Царстві. З другого боку, «лихе» або «заздрісне» око є короткозорим, спроможним зосереджуватися тільки на скороминущих плотських пожадливостях. Духовні цілі й майбутні нагороди лежать поза полем його зору.

У попередньому вірші Ісус сказав: «Де скарб твій,— там буде й серце твоє!» (Матвія 6:21). Звідки ми можемо дізнатися, на яких речах зосереджується наше серце — духовних чи матеріальних? Мабуть, найліпшим порадником у цьому є наші розмови, бо «чим серце наповнене, те говорять уста» (Луки 6:45). Якщо ми помічаємо, що постійно говоримо про матеріальні речі або світські досягнення, це свідчить про поділення нашого серця й зіпсуття нашого духовного зору.

Іспанська сестра, яку звуть Кармен, боролася з цією проблемоюa. «Я була вихована в правді,— пояснює Кармен,— але, коли мені було 18 років, я відкрила приватний дитсадок. Через три роки у мене працювало чотири виховательки. Мої справи йшли дуже добре, і я заробляла великі гроші. Але найбільше мене, мабуть, задовольняло те, що я була фінансово незалежна й мала «успіх». Відверто кажучи, моє серце було віддане справі — я просто кохалася в ній.

Я думала, що, віддаючи справам бізнесу більшість свого часу, далі можу бути Свідком. З другого боку, мене також постійно точила думка, що я могла б робити більше в служінні Єгові. Зрештою приклад двох піонерок переконав мене поставити справи Царства на першому місці. Одна з них, Хуліана, була з мого збору. Вона не наполягала, щоб я стала піонеркою, але її розмови й радість, яку вона черпала зі служіння, допомогли мені переглянути свої духовні цінності.

Через деякий час я поїхала у відпустку до США й була в гостях у піонерки, яку звуть Ґлорія. Вона недавно овдовіла й тепер виховувала п’ятирічну дочку, а також доглядала за хворою на рак матір’ю. Однак вона піонерувала. Її приклад і те, що вона дорожила служінням, зворушило моє серце. Чотири короткі дні в її домі спонукали мене вирішити віддавати Єгові найліпше. Насамперед я стала сталою піонеркою, а через декілька років нас з чоловіком запросили служити в Бетелі. Я розпрощалася зі своєю справою, бо вона була перешкодою для мого духовного зростання, і тепер я відчуваю, що моє життя успішне в очах Єгови, а саме це і є найважливішим» (Луки 14:33).

Коли ми навчатимемося ‘досліджувати те, що краще [«важливіше», НС]’, як це зробила Кармен, то зможемо робити розумні рішення стосовно нашої роботи, освіти, житла й способу життя (Филип’ян 1:10). А чи ми переконуємося в тому, що важливіше, коли йдеться про дозвілля? Це ще одна сфера, в якій дух світу справляє колосальний вплив.

Поставте дозвілля на належне місце

Дух світу підступно використовує природні бажання людей мати відпочинок і дозвілля. Оскільки більшість людей не мають справжньої надії на майбутнє, стає зрозумілим, чому вони намагаються наповнювати своє життя забавами й розвагами. (Порівняйте Ісаї 22:13; 1 Коринтян 15:32). Чи ми відчуваємо, що надаємо чимраз більшої ваги дозвіллю? Це може бути ознакою того, що світський спосіб мислення формує наші погляди.

Біблія перестерігає: «Хто любить радість [«розваги», Ламса], той буде злиденним» (Приповістей 21:17, Хом.). Розваги самі по собі не є неправильними, але любов до них, тобто приділення їм головної уваги, призведе до духовних злиднів. Ми неминуче втратимо свій духовний апетит і матимемо менше часу для проповідування доброї новини.

Через це Боже Слово радить нам «відкрити розум до дії, виявляючи досконале самовладання» (1 Петра 1:13, «Нова англійська Біблія»). Самовладання потрібне для того, щоб обмежувати час свого дозвілля до розсудливих меж. Відкритися до дії означає бути готовим до духовної діяльності, чи то вивчення, зібрання або проповідницького служіння.

А що сказати про потрібний нам відпочинок? Чи слід відчувати докори сумління, коли ми виділяємо час для нього? Ні в якому разі. Особливо в сьогоднішньому напруженому світі необхідний відпочинок. А втім, як присвячені християни, ми не можемо дозволяти, щоб наше життя зосереджувалося на дозвіллі. Надмірність у дозвіллі може вести нас до поступового сповільнення багатозначної діяльності. Надмірність може послаблювати наше почуття невідкладності, а навіть спонукувати до потурання своїм бажанням. Як же ми можемо набувати зрівноваженого погляду щодо відпочинку?

Біблія радить повну долоню спокою, а не непомірну працю, особливо, якщо немає необхідності займатися світською працею (Екклезіяста 4:6). Хоча відпочинок допомагає нашому організму відновлювати сили, джерелом духовної енергії є Божа діюча сила (Ісаї 40:29—31). Коли ми займаємося християнською діяльністю, то отримуємо святий дух. Особисте вивчення живить наші серця й сприяє виникненню правильних бажань. Присутність на зібраннях посилює вдячність нашому Творцеві. Участь у християнському служінні заохочує живити почуття до інших (1 Коринтян 9:22, 23). Павло розсудливо пояснив, що «нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється [«відсвіжає сили», Філіпс] внутрішній» (2 Коринтян 4:16).

Ілеана, яка має шістьох дітей та невіруючого чоловіка, провадить дуже активне життя. Вона має обов’язки стосовно своєї сім’ї та декількох інших родичів, а через це здається, що вона крутиться, як білка в колесі. Однак вона також дає гарний приклад у проповідуванні й підготовці до зібрань. Як вона дає собі раду з усім цим?

«Зібрання і служіння на ниві, по суті, допомагають мені справлятися зі своїми обов’язками,— пояснює Ілеана.— Наприклад, після проповідування, коли я займаюся хатніми справами, то можу багато про що думати, або співати, що часто і роблю. Проте, якщо я пропустила зібрання або провела мало часу в проповідницькому служінні, хатні справи йдуть зі скрипом».

Якою ж протилежністю вона є тим, хто надмірно віддається дозвіллю!

Духовна краса подобається Єгові

Ми живемо у світі, який дедалі більше турбується зовнішнім виглядом. Люди витрачають величезні гроші на різні заходи, аби тільки покращити свій вигляд чи зменшити наслідки старіння. У ці заходи входить трансплантація і фарбування волосся, вставляння силіконових протезів для грудей та косметичні операції. Мільйони вчащають до центрів схуднення, гімнастичних залів, на заняття аеробікою, а також купують відеокасети з курсом вправ і книжки про дієтичне харчування. Світ хоче, аби ми вірили, що ключем до щастя є наш зовнішній вигляд, і що наш «імідж» — це найголовніше.

Одне опитування в США, яке наводиться в журналі «Ньюсуїк», показує, що 90 відсотків білих американських підлітків «незадоволені своїм зовнішнім виглядом». Відчайдушні пошуки того, як досягнути ідеальної фігури, можуть вплинути на нашу духовність. Молода жінка на ім’я Дора, яка була Свідком Єгови, соромилася свого зовнішнього вигляду, бо мала трохи надлишкової ваги. «У магазині мені було важко знайти одяг свого розміру,— пояснює вона.— Здавалося, що модний одяг шиють тільки для щуплих підлітків. Гірше того, люди ущипливо висловлювалися про мою вагу, що дуже засмучувало мене, особливо, коли це походило від моїх духовних братів і сестер.

Унаслідок цього мені на розум спадали чимраз нав’язливіші думки стосовно мого вигляду, які почали витісняти духовні цінності на другий план. Усе було так, нібито моє щастя залежить від моєї талії. Пройшло декілька років і тепер, досягнувши зрілості як жінка й християнка, я дивлюся на все це іншими очима. Хоча я таки звертаю увагу на свою зовнішність, але розумію, що найважливішою є духовна краса, і це приносить мені найбільше задоволення. Як тільки я зрозуміла це, то змогла поставити справи Царства на належне місце».

Колись давно вірна жінка Сарра мала такий зрівноважений погляд. Хоча Біблія розповідає про вроду Сарри, коли їй вже було за 60, головна увага зосереджується на її гарних рисах — захованій людині серця (Буття 12:11; 1 Петра 3:4—6). Ця жінка була ніжного й лагідного духу та покірно слухалася свого чоловіка. Вона надмірно не турбувалася тим, як інші дивляться на неї. Хоча Сарра походила із заможної родини, вона охоче жила в наметах понад 60 років. Вона сумирно й безкорисливо підтримувала свого чоловіка, бо була жінкою, сповненою віри. Саме це зробило її по-справжньому гарною жінкою (Приповістей 31:30; Євреїв 11:11).

Як християни, ми хочемо зрощувати свою духовну красу. А коли ми регулярно дбаємо про неї, вона ростиме й не в’янутиме (Колосян 1:9, 10). Ми можемо дбати про свою духовну зовнішність двома головними способами.

Якщо ми беремо участь у служінні, яке рятує життя, то стаємо гарнішими в очах Єгови (Ісаї 52:7; 2 Коринтян 3:18—4:2). Крім того, якщо ми навчаємося виявляти християнські риси, наша краса удосконалюється. У нас є безліч нагод удосконалювати свою духовну красу: «Любіть один одного... випереджайте один одного пошаною... духом палайте... будьте гостинні... Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з отими, хто плаче... Не платіть нікому злом за зло... живіть у мирі зо всіма людьми!» (Римлян 12:10—18). Розвиваючи таке ставлення до людей, ми завоюємо їхню любов і любов Бога, а також зможемо послабити відразливий вигляд наших успадкованих грішних схильностей (Галатів 5:22, 23; 2 Петра 1:5—8).

Ми можемо боротися проти духу світу!

Отруйний дух світу багатьма підступними способами може старатися ослабляти нашу непорочність. Він може доводити нас до незадоволення тим, що маємо, або до бажання ставити свої потреби й справи попереду Божих. Або він може розвивати в нас людське мислення, якщо ми почнемо приділяти дозвіллю або зовнішньому вигляду надмірної уваги. (Порівняйте Матвія 16:21—23).

Сатана вперто намагається зруйнувати нашу духовність, а дух світу — це одне з його основних знарядь у цьому. Пам’ятайте, що Диявол може змінювати тактику — від ревучого лева до хитрого змія (Буття 3:1; 1 Петра 5:8). Час від часу світ перемагає християнина лютим переслідуванням, але частіше він повільно отруює його. Павло більше турбувався останньою небезпекою: «Боюсь я,— як змій звів був Єву лукавством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки, і ви не вхилилися від простоти й чистости, що в Христі» (2 Коринтян 11:3).

Щоб захищатися від лукавства цього змія, нам потрібно розпізнавати пропаганду, яка походить «від світу», а тоді рішуче відкидати її (1 Івана 2:16). Нам не можна обманюватись, вважаючи, що світський спосіб мислення є нешкідливий. Отруйне повітря системи Сатани сягає тривожного рівня (Ефесян 2:2).

Коли ми розпізнаємо світське мислення, то можемо побороти його, заповнюючи свій розум і серце чистим вченням Єгови. Тож скажімо, подібно до царя Давида: «Дороги Твої дай пізнати мені, Господи, стежками своїми мене попровадь, провадь мене в правді Своїй і навчи Ти мене, бо Ти Бог спасіння мого» (Псалом 25:4, 5).

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 26]

Погоня за розкішним життям може відвернути нас від духовних цілей.