Пізнайте Єгову — Бога-Особу

ПОРІВНЮЮЧИ індуське уявлення про бога з іншими релігійними системами, доктор Радакрішнан з Індії коментує: «Бог євреїв інший. Він є Особою, бере активну участь в історії і цікавиться змінами й випадками у цьому світі, що розвивається. Він є Особою, яка спілкується з нами».

Ім’я цього Бога по-єврейськи יהוה, і його, як правило, перекладають «Єгова». Він стоїть вище всіх інших богів. Що ми знаємо про нього? Як він поводився з людьми в біблійні часи?

Єгова і Мойсей «обличчя-в-обличчя»

Між Мойсеєм та Єговою існували дуже близькі взаємини — «обличчя-в-обличчя», хоча Мойсей і не міг буквально бачити Бога (Повторення Закону 34:10; Вихід 33:20). Ще коли Мойсей був молодим, його серце вже було з ізраїльтянами, які в той час перебували в рабстві у Єгипті. Він відмовився жити в домі фараона, «хотів краще страждати з народом Божим» (Євреїв 11:25). Тому Єгова дав Мойсеєві багато особливих привілеїв.

Як член дому фараона, «Мойсей був навчений всієї премудрости єгипетської» (Дії 7:22). Але, щоб вести ізраїльський народ, йому також потрібно було розвивати смирення, терпеливість і лагідність. Це він робив 40 років, коли був пастухом у Мідіяні (Вихід 2:15—22; Числа 12:3). Хоча Єгова залишався невидимим, він відкрив себе і свої наміри Мойсею, а також через ангелів Бог дав йому Десять Заповідей (Вихід 3:1—10; 19:3—20:20; Дії 7:53; Євреїв 11:27). Біблія розповідає нам, що «говорив Господь до Мойсея лице в лице, як говорить хто до друга свого» (Вихід 33:11). Сам Єгова сказав: «Говорю Я з ним уста до уст». Які ж цінні, близькі взаємини Мойсей мав зі своїм невидимим Богом, що однак є Особою! (Числа 12:8).

Мойсей написав ранню історію ізраїльського народу, а також Закон з усіма його деталями. Він отримав ще один безцінний привілей — написати книгу Буття. Остання частина книги — це історія, яку добре знали в його родині, і тому її було відносно легко написати. Але звідки Мойсей черпав подробиці про найранішу історію людства? Можливо, він володів стародавніми писаними документами, які зберігали його прабатьки. Проте він міг взнати подробиці через усне передання або через безпосереднє відкриття від Єгови. Благоговійні чоловіки всіх епох визнавали, що Мойсей мав такі особисті взаємини зі своїм Богом.

Взаємини Іллі з Єговою — Богом-Особою

Пророк Ілля також знав Бога Єгову як Особу. Ілля був ревним до чистого поклоніння і служив Єгові незважаючи на те, що його ненавиділи й переслідували поклонники Ваала, головного бога ханаанського пантеону (1 Царів 18:17—40).

Ізраїльський цар Ахав та його дружина Єзавель хотіли вбити Іллю. Боячись за своє життя, Ілля втік до Беер-Шеви, що на заході від Мертвого моря. Звідти він пішов далі у пустелю і в молитві просив смерті (1 Царів 19:1—4). Чи Єгова залишив Іллю? Чи Бог більше не цікавився своїм вірним слугою? Ілля, можливо, так думав, але він дуже помилявся! Пізніше Єгова заговорив до нього і спокійно запитав: «Чого ти тут, Іллє?» Після вражаючого вияву надприродної сили знову був «до нього Голос, що говорив: «Чого ти тут, Іллє?» Єгова виявив Іллі особисту увагу, щоб підбадьорити цього надійного слугу. Бог мав для нього більше роботи, і Ілля з запалом відгукнувся на той заклик! Він вірно сповнив своє призначення, освятивши ім’я Єгови, свого Бога (1 Царів 19:9—18).

Після того як Єгова відкинув ізраїльський народ, він більше не звертався особисто до своїх слуг на землі. Це не значить, що він перестав ними цікавитись. За допомогою свого святого духу він далі керував ними і зміцнював їх у служінні. Візьмемо для прикладу апостола Павла, раніше відомого як Савл.

Керівництво святого духу в житті Павла

Савл походив з Тарса, визначного міста Кілікії. Його батьки були євреями, але він народився римським громадянином. Незважаючи на це, Павло виховувався згідно з суворими принципами фарисеїв. Пізніше в Єрусалимі він мав нагоду вчитися «у ніг Гамаліїла», видатного вчителя Закону (Дії 22:3, 26—28).

Через недоречну ревність до єврейської традиції, Савл брав участь у жорстокій кампанії проти послідовників Ісуса Христа. Він навіть похваляв убивство Степана, першого християнського мученика (Дії 7:58—60; 8:1, 3). Пізніше він визнав, що у минулому був богозневажником, гонителем і кривдником, але «помилуваний, бо чинив це в незнанні і в невір’ї» (1 Тимофія 1:13, Дерк.).

Савл мав щире бажання служити Богові. Після Савлового навернення на дорозі в Дамаск Єгова використовував його в особливий спосіб. Воскреслий Христос направив йому на допомогу Ананія, раннього християнського учня. Після цього Павло (під цим римським ім’ям Савл став відомий як християнин) у своєму довгому і плідному служінні в різних частинах Європи та Малої Азії отримував керівництво святого духу Єгови (Дії 13:2—5; 16:9, 10).

Чи сьогодні також можна побачити таке керівництво святого духу? Так.

Атеїзм не є перепоною для особистого зацікавлення Єгови

Джозеф Ф. Рутерфорд був другим президентом Товариства Вартової башти. Він охрестився в 1906 році як Дослідник Біблії — назва, під якою були відомі Свідки Єгови,— наступного року був призначений юридичним радником Товариства, а в січні 1917 року став його президентом. Однак колись цей молодий юрист був атеїстом. Як же він став таким переконаним християнським служителем Єгови?

В липні 1913 року Рутерфорд служив головуючим на конгресі Товариства Міжнародних Дослідників Біблії, який проходив у Спрінгфілді (штат Массачусетс, США). У нього взяв інтерв’ю кореспондент місцевої газети «Гомстед», і пізніше воно було передруковане в пам’ятному звіті про цей конгрес.

Рутерфорд пояснив, що в час, коли він збирався одружитись, у нього були баптистські погляди, а в його нареченої — пресвітеріанські. Коли пастор Рутерфорда сказав, що «вона горітиме в пеклі, бо не була хрещена зануренням, а він піде просто на небо, тому що був хрещений зануренням, його логічний розум збунтувався і він став атеїстом».

Для того, щоб відновити віру в Бога-Особу, Рутерфордові було потрібно кілька років уважного дослідження. Він виходив з передумови, що «те, що не може задовольнити розуму, не має права задовольняти серце». Християни «повинні бути впевнені, що Писання, в які вони вірять, правдиві,— пояснив Рутерфорд і додав,— християни мусять знати основу, на якій стоять». (Дивіться 2 Тимофія 3:16, 17).

Так, навіть сьогодні атеїст або агностик може дослідити Святе Письмо, розвинути віру і міцні взаємини з Богом Єговою. Один молодий чоловік після уважного вивчення Біблії за допомогою книжки «Знання, яке веде до вічного життя», підручника Товариства Вартової башти, признався: «Я не вірив у Бога, коли почав це вивчення, але тепер бачу, що знання Біблії цілком змінило мої погляди. Я починаю пізнавати Єгову і довіряти йому».

«Безумний» чоловік і Бог

«Жодний письменник СЗ [Єврейських Писань] не мав і думки, щоб доказувати існування Бога або сперечатись про це,— каже доктор Джеймс Гастінґс у «Біблійному словнику» (англ.).— Заперечувати Боже існування чи доказувати його суперечить духові стародавнього світу. Віра була природною для людського розуму і притаманною всім людям». Це, звичайно, не значить, що всі люди у той час були богобоязливими. Далеко не всі. У Псалмі 14:1 і 53:2 згадується «безумний», який говорить у серці своїм: «Нема Бога».

Хто є тим безумним, який заперечує існування Бога? Це не розумово відстала людина. Єврейське слово на·ва́л скоріше вказує на моральну неповноцінність. Професор С. Р. Драйвер у своїх коментарях до «Паралельного Псалтиря» (англ.) каже, що цей недолік «є не розумовою слабкістю, а моральною та релігійною несвідомістю, повною відсутністю здорового глузду та розуміння».

Псалмоспівець продовжує описувати моральний занепад, який є наслідком такого умонастрою: «Зіпсулись вони, і обридливий чинять учинок, нема доброчинця!» (Псалом 14:1). Доктор Гастінґс робить такий висновок: «Покладаючись на те, що Бога немає і на свою безкарність, люди зіпсулись і чинять огидні вчинки». Вони починають керуватись безбожними принципами, нехтуючи особою Бога, перед яким не хочуть бути відповідальними. Але це мислення є таким же безумним і безглуздим сьогодні, яким воно було 3000 років тому, коли псалмоспівець писав вищенаведені слова.

Перестороги від нашого Бога-Особи

Повернімось тепер до запитань, піднятих у вступній статті. Чому так багато людей не в стані узгодити існування Бога-Особи з наявністю страждання, яким просякнутий сьогоднішній світ?

Біблія містить інформацію, записану людьми, які, «натхнені Святим Духом, висловлювали послання Божі» (2 Петра 1:21, СМ). Тільки вона відкриває нам особистість Бога Єгови. Вона також перестерігає нас перед злою, невидимою для людей, але дуже сильною особою, що може спрямовувати і контролювати людське мислення,— Сатаною Дияволом. Коли ж ми не віримо в Бога-Особу, то як ми можемо вірити, що Сатана Диявол існує як особа?

Апостол Іван писав під натхненням: «[Той] що зветься диявол і сатана... зводить усесвіт» (Об’явлення 12:9). Пізніше Іван сказав: «Знаємо, що ми від Бога і що ввесь світ лежить у владі лукавого» (1 Івана 5:19, УКУ). Ці вірші відображають Ісусові слова, які сам Іван записав у своєму Євангелії: «Надходить князь світу цього, а в Мені він нічого не має» (Івана 14:30).

Як же відрізняється біблійне вчення від вірувань сьогоднішніх людей! «Розмови про Диявола сьогодні вийшли з моди. Наш скептичний і науковий вік відправив Сатану на пенсію»,— каже «Кетолік гералд». Однак Ісус прямо говорив людям, які мали намір вбити його: «Ваш батько — диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете» (Івана 8:44).

Біблійне пояснення про владу Сатани логічне і розумне. Воно відкриває, чому, незважаючи на бажання більшості людей жити в мирі і гармонії, світ наповнений ненавистю, війнами і безглуздим насиллям, про що свідчить випадок у Данблейні (згаданий на сторінці 4). До того ж Сатана не є єдиним ворогом, з яким нам доводиться боротись. Біблія також перестерігає про дияволів, або демонів — злих духовних створінь, які колись приєдналися до Сатани, щоб зводити і мучити людей (Юди 6). Ісус Христос багато разів зустрічався зі силою цих духів, але він перемагав їх (Матвія 12:22—24; Луки 9:37—43).

Правдивий Бог Єгова має намір очистити землю від зла й остаточно припинити діяльність Сатани та його демонів. На основі нашого знання про Єгову ми можемо міцно вірити в його обіцянки і довіряти їм. Він каже: «До Мене не зроблено Бога, і не буде цього по Мені! Я, Я Господь, і крім Мене немає Спасителя». Єгова справді є Богом-Особою для всіх, що знають його, поклоняються і служать йому. Від нього і тільки від нього ми можемо сподіватися спасіння (Ісаї 43:10, 11).

[Ілюстрація на сторінці 7]

Гравюра XVIII століття із зображенням Мойсея, який під натхненням пише Буття 1:1.

[Відомості про джерело]

Взято з The Holy Bible by J. Baskett, Oxford

[Ілюстрація на сторінці 8]

Ісус Христос багато разів перемагав демонів.