Що є ключем до справжнього щастя?

ЛЮДИ мали бути щасливими. Чому ми можемо бути впевненими в цьому? Повернімося до початку людського роду.

Бог Єгова створив першу людську пару зі здатністю відчувати щастя. Адама та Єву було поселено в рай, сад насолоди, названий Едемом. Творець дав їм усі необхідні для життя матеріальні речі. Цей сад мав «кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне» (Буття 2:9). Адам і Єва були здорові, міцні й гарні — досконалі й по-справжньому щасливі.

Що ж було ключем до їхнього щастя? Чи їхній райський дім, а може тілесна досконалість? Ці дари від Бога сприяли їхньому задоволенню життям. Але щастя не залежало від таких матеріальних речей. Едемський сад був не просто мальовничим парком. Це була святиня, місце поклоніння Богові. Ключем до вічного щастя було уміння встановити й підтримувати сердечні стосунки з Творцем. Щоб почуватися щасливими, вони перш за все мали бути духовними. (Порівняйте Матвія 5:3, НС).

Духовність веде до щастя

Спочатку Адам мав духовні стосунки з Богом. Це були сердечні, ніжні стосунки, які існують між сином і батьком (Луки 3:38). В Едемському саду Адам і Єва мали ідеальні умови, завдяки яким вони могли задовольняти своє бажання поклонятися. Добровільною, сердечною слухняністю Єгові вони могли віддавати набагато більшу честь і славу Богові, ніж це можуть робити тварини. Адам і Єва могли свідомо вихваляти Бога за його чудові риси й підтримувати його суверенітет. Вони також могли завжди втішатися сердечною та ніжною турботою Єгови.

Ці стосунки з Творцем і слухняність його законам приносили справжнє щастя нашим прародичам (Луки 11:28, СМ). Адам і Єва не повинні були довгі роки шукати ключ до щастя методом спроб і помилок. Вони були щасливими вже від моменту свого створення. Вони відчували щастя, коли перебували в мирі з Богом і коли були покірні його владі.

Але це щастя згасло тоді, коли вони не підкорилися Богові. Своїм бунтом Адам і Єва розірвали духовні взаємини з Єговою. Вони вже не були Божими друзями (Буття 3:17—19). Правдоподібно, що як тільки їх вигнали із саду, Єгова припинив будь-яке спілкування з ними. Вони втратили досконалість, надію жити вічно й свій дім-сад (Буття 3:23). Більш того, оскільки вони втратили стосунки з Богом, вони також втратили ключ до щастя.

Ми здатні вибирати

Перед смертю Адам і Єва передали нащадкам свої людські особливості, природжене сумління й здатність виявляти духовність. Людство не опустилось до рівня тварин. Ми все ще можемо примиритися з Творцем (2 Коринтян 5:18). Як розумні творива, люди й далі мають можливість вибирати — слухатися Бога чи ні. Це було унаочнено через багато сторіч, коли Єгова поставив перед новосформованим ізраїльським народом вибір — життя або смерть. Через свого промовця, Мойсея, Бог сказав: «Я сьогодні дав перед тобою життя та добро, і смерть та зло» (Повторення Закону 30:15—18).

Навіть тепер, через тисячі років після того, як було втрачено початковий рай, люди все ще здатні робити правильний вибір. Ми маємо сумління і в основному спроможні слухатися Божих законів. Біблія говорить про ‘внутрішнього чоловіка’ (2 Коринтян 4:16; Римлян 7:22). Цей вислів стосується нашого природженого потенціалу віддзеркалювати Божі особисті риси, думати, як він, і бути духовними.

Про нашу моральну природу й сумління апостол Павло написав: «Коли погани, що не мають Закону, з природи чинять законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон, що виявляють діло Закону, написане в серцях своїх, як свідчить їм сумління та їхні думки, що то осуджують, то виправдують одна одну» (Римлян 2:14, 15).

Ключем є побожна мудрість і слухняність

Однак людина може запитати: «Якщо ми всі маємо природну схильність поклонятись Богові й завдяки цьому бути справді щасливими, чому ж так багато нещасливих?» Бо для того, щоб бути щасливим, кожен з нас повинен розвивати духовність. Хоча людина була створена на образ Божий, вона стала відчуженою від свого Творця (Ефесян 4:17, 18). Отже, кожен з нас повинен робити певні кроки, щоб налагодити й підтримувати духовні взаємини з Богом. Такі взаємини не розвинуться самі по собі.

Ісус визначив два важливих принципи, які допомагають розвивати духовність. Першим є здобуття точного знання про Бога, а другим — слухняне підкорення його волі (Івана 17:3). Цитуючи з Божого Слова, Ісус сказав: «Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих» (Матвія 4:4). В іншому випадку Ісус заявив: «Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити» (Івана 4:34). Нам не потрібно витрачати багато десятиріч на пошуки щастя шляхом спроб і помилок. Досвід не є ключем до щастя. Радше до справжньої радості в житті може вести тільки побожна мудрість і слухняність нашому Творцеві (Псалом 19:8, 9; Екклезіяста 12:13).

Зрозуміло, щастя, яке приходить завдяки виявленню побожної мудрості й чистому становищу перед Богом, не є недосяжним (Дії 17:26, 27). Усі можуть скористатися з доступного знання про Єгову та його намір. Біблія залишається найпоширенішою книгою у світі — її вже надруковано мільярди примірників багатьма мовами. Святе Письмо може допомогти вам стати Божим другом і мати справжнє щастя, бо воно нам говорить: «Щасливий народ, якому Бог — Господь [«Єгова», НС]» (Псалом 144:15, Хом.).

[Рамка на сторінці 6]

Кроки до щастя

1) зрозумійте цінність духовності й розвивайте її. Ісус сказав: «Блаженний той, хто слухає Слово Боже й дотримується його!» (Луки 11:28, СМ).

2) Усвідомлюйте, що Боже схвалення важливіше, ніж багатство й розкоші. Павло писав: «Велике надбання — бути побожним і задоволеним [‘вдоволеним тим, що маєш’, УКУ]... Маючи поживу і одяг, будьмо задоволені з того» (1 Тимофія 6:6—8, Дерк.).

3) Намагайтеся розвивати навчене Біблією сумління й прислухатися до його голосу (Римлян 2:14, 15).

4) Постановіть слухатися Бога Єгову, завдяки чому відповідатимете вимогам, щоб бути серед його народу. У давнину Давид написав: «Щасливий народ, якому Бог — Господь [«Єгова», НС]!» (Псалом 144:15, Хом.).

[Ілюстрація на сторінці 7]

«Щасливі ті, що усвідомлюють свої духовні потреби» (Матвія 5:3, НС).