Міста сховища — Божий прояв милосердя
«Ці шість міст будуть на сховища для Ізраїлевих синів, і для приходька та для осілого серед них, щоб утік туди кожен, хто заб’є кого невмисне» (ЧИСЛА 35:15).
1. Як Бог дивиться на життя й на вину крові?
БОГ ЄГОВА вважає людське життя священним. А життя є в крові (Левит 17:11, 14). Тому, коли перша народжена на землі людина, Каїн, вбила свого брата Авеля, на ній почала тяжіти вина крові. Через те Бог сказав Каїну: «Голос крови брата твого взиває до Мене з землі». Кров, яка заплямувала землю на місці вбивства, безмовно, але гучно свідчила про брутально знищене життя. Кров Авеля взивала до Бога за помстою (Буття 4:4—11).
2. Як після Потопу було підкреслено цінування Єговою життя?
2 Боже цінування людського життя було підкреслено після того, як праведний Ной і його сім’я вийшли з ковчега, в якому пережили всесвітній Потоп. Тоді Єгова розширив людський раціон, включивши в нього тваринне м’ясо, але не кров. Він також постановив: «Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жадати її, і з руки чоловіка, з руки кожного брата його Я буду жадати душу людську. Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим» (Буття 9:5, 6). Єгова схвалив право найближчого родича жертви стратити вбивцю, коли зустрінеться з ним (Числа 35:19).
3. Якого значення надавав святості життя Мойсеїв Закон?
3 У Законі, даному ізраїльтянам через пророка Мойсея, неодноразово наголошувалося на святості життя. Наприклад, Бог наказав: «Не вбивай!» (Вихід 20:13). Пошана до життя також виявлялася в тому, що́ Мойсеїв Закон говорив про нещасний випадок, який міг трапитися з вагітною жінкою. Закон вказував, що, коли вона або її ненароджена дитина помре через нещасний випадок, до якого призвела бійка між двома чоловіками, судді мали зважити всі обставини й міру навмисності і як кару могли вимагати «душу за душу», тобто життя за життя (Вихід 21:22—25). Але чи міг ізраїльтянин-душогуб якось уникнути наслідків свого брутального вчинку?
Притулок для душогубів?
4. Які місця притулку існували в минулому за межами Ізраїлю?
4 В багатьох народах, крім ізраїльського, душогубам та іншим злочинцям надавався сховок або притулок. Це робилося в таких місцях, як, скажімо, у храмі богині Артеміди в старожитньому Ефесі. Про подібні місця повідомляється: «Декотрі святині були розплідниками злочинців, і нерідко треба було обмежувати кількість притулків. В Афінах законом були визнані притулками тільки окремі святині (наприклад, храм Тесея — для рабів); за часів Тіберія зборища головорізів у святинях стали настільки небезпечними, що залишилось лише декілька міст, які мали право надавати Притулок (у 22 році)» («Єврейська енциклопедія», англ., видання 1909 року, том 2, сторінка 256). Пізніше місцями притулку стали церкви загальновизнаного християнства, але це зумовило перехід влади від громадських органів до священства й заважало правильному чиненню правосуддя. Розтління зрештою призвело до усунення такого устрою.
5. Який є доказ того, що Закон не допускав, аби, коли хтось гинув, недбалість була виправданням для помилування?
5 Серед ізраїльтян умисним вбивцям не надавалося сховища у святині або в притулку. Навіть левит-священик, який служив при Божому жертовнику, мав бути страчений за підступне вбивство (Вихід 21:12—14). До того ж, коли хтось гинув, Закон не допускав, щоб виправданням для помилування була недбалість. Наприклад, господар повинен був зробити поруччя на горизонтальному даху свого нового будинку. У противному разі вина крові могла спасти на його дім, якби хтось вбився, зірвавшись з даху (Повторення Закону 22:8). Крім того, якщо власника битливого бика застерігалося пильнувати його, але він не слухав і бик когось вбив, то власник був винний у крові й міг поплатитися за це своїм життям (Вихід 21:28—32). Божу глибоку пошану до життя можна побачити ще й з того, що коли хтось заподіював смерть злодію вдень, то він був винний у крові, бо цього незваного гостя можна було побачити й розпізнати (Вихід 22:2, 3). Отже зрозуміло: Божі постанови, які перебувають у досконалій рівновазі, не допускали, щоб зловмисні вбивці уникали смертної кари.
6. Як у стародавньому Ізраїлі виконувався закон ‘життя за життя’?
6 Якщо вбивство ставалося в стародавньому Ізраїлі, потрібно було помститися за кров жертви. Закон ‘життя за життя’ виконувався тоді, коли «месник за кров» знищував убивцю (Числа 35:19). Месник був найближчим родичем убитого. А що можна сказати про того, хто невмисно вбив людину?
Прояв милосердя Єгови
7. Як Бог попіклувався тими, хто ненароком вбив людину?
7 Для тих, хто вбив когось випадково або ненароком, Бог з любові влаштував міста сховища. Про це Мойсеєві було сказано: «Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажи їм: Коли ви перейдете Йордан до ханаанського Краю, то виберіть собі міста,— вони будуть на сховища для вас, і втече туди убійник, що заб’є душу невмисне. І будуть для вас ті міста на сховища перед месником, і не помре убійник, поки не стане на суд перед громадою. А ті міста, що дасте,— шість міст на сховища буде для вас. Три місті дасте по той бік Йордану, а три місті дасте в ханаанському Краї,— вони будуть міста на сховища... щоб утік туди кожен, хто заб’є кого невмисне» (Числа 35:9—15).
8. Де були розташовані міста сховища і яка допомога, щоб потрапити в ці міста, надавалася тим, хто невмисно вбив людину?
8 Коли ізраїльтяни ввійшли в Обітовану землю, вони слухняно заснували шість міст сховища. Троє із цих міст — Кедеш, Сихем і Хеврон — були розташовані на захід від річки Йордан. На схід від Йордану були міста сховища Ґолан, Рамот і Бецер. Шість міст сховища зручно лежали на шляхах та утримувалися в доброму стані. У відповідних місцях обабіч цих шляхів були знаки з написом «Сховище». Ці знаки вказували напрям до міста сховища, й той, хто невмисно вбив людину, втікав до найближчого з них, щоб врятувати своє життя. Там він міг знайти захист від месника за кров (Ісуса Навина 20:2—9).
9. Чому Єгова дав міста сховища й заради кого?
9 Чому Бог дав міста сховища? Вони були для того, щоб земля не занечищувалася невинною кров’ю і щоб на людях не тяжіла вина крові (Повторення Закону 19:10). Заради кого було влаштовано міста сховища? У Законі сказано: «Ці шість міст будуть на сховища для Ізраїлевих синів, і для приходька та для осілого серед них, щоб утік туди кожен, хто заб’є кого невмисне» (Числа 35:15). Отже, керуючись справедливістю й правосуддям, Єгова виявив милосердя, сказавши ізраїльтянам виділити міста сховища для людей, що невмисно стали вбивцями, які були: 1) корінними ізраїльтянами; 2) приходьками в Ізраїлі або 3) переселенцями, котрі жили серед них.
10. Чому можна сказати, що існування міст сховища було Божим проявом милосердя?
10 Вартим уваги є те, що навіть коли хтось невмисне вбив людину, його мали позбавити життя за такою Божою постановою: «Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров». Отже, тільки завдяки милосердю Бога Єгови той, хто невмисно вбив людину, міг утекти до одного із міст сховища. Очевидно, люди здебільшого співчували тому, хто втікав від месника за кров, бо всі вони усвідомлювали, що можуть невмисне вчинити подібний злочин і потребуватимуть сховища й милосердя.
Втеча до сховища
11. Що мешканець стародавнього Ізраїлю міг зробити, коли він ненароком вбив свого товариша?
11 Ви можете ліпше зрозуміти, чому Бог милосердно вжив заходів для сховку, завдяки наступному прикладу. Уявіть собі, що ви працюєте дроворубом у стародавньому Ізраїлі. Припустімо, у вас зненацька злітає сокира з держака й заподіює смерть вашому товаришу. Що вам робити? Закон враховував таку ситуацію. Безсумнівно, ви хочете скористатися такою даною Богом можливістю: «Оце справа убійника, що втече туди [до міста сховища] й буде жити: хто вб’є свого ближнього ненароком, а він не був ворогом його від учора й позавчора; або хто ввійде з своїм ближнім до лісу рубати дерева, і розмахнеться рука його з сокирою, щоб зрубати дерево, а залізо спаде з топорища й попаде в його ближнього, і той помре, то він утече до одного з тих міст, і буде жити» (Повторення Закону 19:4, 5). Усе-таки, навіть якщо ви й потрапляєте в місто сховища, з вас не знімається усієї відповідальності за скоєне.
12. Яка процедура виконувалася після того, як людина, що стала невмисно вбивцею, потрапляла в місто сховища?
12 Хоча й вас гостинно приймають, ви маєте представити свою справу старшим біля брами міста сховища. Після входу в місто вас скеровують на розгляд справи до старших, які репрезентують збір Ізраїлю перед брамами міста, котре має юрисдикцію над областю, де трапилося вбивство. Там вам дається нагода довести свою невинність.
Коли вбивці проходили судовий розгляд
13, 14. Які деталі старші хочуть з’ясувати під час судового розгляду справи вбивці?
13 Під час судового розгляду перед старшими біля брами міста, що має юрисдикцію, ви напевно відчуваєте велику вдячність, побачивши, наскільки вагомою для них є ваша колишня поведінка. Старші надають великого значення тому, якими були ваші стосунки з жертвою. Чи ви ненавиділи цю людину і тому чигали на неї із засідки, а потім навмисне завдали смертоносного удару? Якщо так, тоді старші передадуть вас меснику за кров і ви загинете. Ці відповідальні чоловіки розуміють, що Закон вимагає ‘усувати кров неповинного [«провину за невинну кров», НС] з Ізраїля’ (Повторення Закону 19:11—13). Так само, розглядаючи якусь судову справу сьогодні, християнські старійшини повинні добре знати Святе Письмо і діяти згідно з ним, беручи до уваги колишній склад думок і колишню поведінку правопорушника.
14 Доброзичливо досліджуючи справу, старші міста хочуть дізнатись, чи ви не підкрадалися до жертви (Вихід 21:12, 13). Чи не напали на неї із засідки? (Повторення Закону 27:24). Чи ви не розгнівилися на цю людину так сильно, що аж розробили підступний план її вбивства? Якщо так, тоді ви заслуговуєте смерті (Вихід 21:14). Старші особливо хочуть знати, чи існувала між вами й жертвою ворожість, або ненависть (Повторення Закону 19:4, 6, 7; Ісуса Навина 20:5). Скажімо, що старші визнали вас невинним і відправили назад до міста сховища. Якими ж вдячними ви є за таке милосердя!
Життя в місті сховища
15. Які вимоги ставилися до того, хто невмисно вбив людину?
15 Той, хто невмисно вбив людину, мав залишатися в місті сховища або в радіусі 1000 ліктів (коло 450 метрів) поза його мурами (Числа 35:2—4). Якщо він переходив ці межі, то міг зіткнутися з месником за кров. За таких обставин месник міг безкарно заподіяти вбивці смерть. Але вбивця не був закутий у кайдани або поневолений. Як житель міста сховища, він мав вчитися якогось ремесла, працювати і бути придатним членом суспільства.
16. а) Як довго повинен був залишатися той, хто невмисно вбив людину, в місті сховища? б) Чому смерть первосвященика давала право вбивці покинути місто сховища?
16 Як довго повинен був залишатися в місті сховища той, хто невмисно вбив людину? Можливо, позосталі роки свого життя. У всякому разі, Закон говорив: «Він повинен сидіти в місті сховища свого аж до смерти найвищого священика. А по смерті найвищого священика вернеться убійник до землі володіння свого» (Числа 35:26—28). Чому після смерті первосвященика то́му, хто невмисно вбив людину, дозволялося покинути місто сховища? Первосвященик був одною з найвидатніших осіб у народі. Тому його смерть була такою значною подією, що це ставало відомим усім племенам Ізраїлю. Усі біженці в містах сховища тепер могли повертатися додому, і їм не загрожувала небезпека від рук месників за кров. Чому? Тому що в Божому Законі була постанова про те, що зі смертю первосвященика месник втрачав право знищити вбивцю, й про це всі знали. Якби хтось інший з родичів помстився після цього за смерть, він був би вбивцею і зрештою поплатився б за вбивство своїм життям.
Тривалі наслідки
17. Які наслідки могли приносити обмеження, накладені на того, хто невмисно вбив людину?
17 Які наслідки могли принести обмеження, накладені на того, хто невмисне вбив людину? Вони нагадували про те, що він заподіяв комусь смерть. Відтоді він, мабуть, завжди вважав людське життя священним. Також він не міг забути, що з ним обійшлися милосердно. Він, зрозуміло, тепер хотів теж виявляти милосердя іншим, бо колись йому самому було виявлено милосердя. Заходи щодо заснування міст сховища й обмежень у цих містах також добре впливали на людей у цілому. Яким чином? Це, звичайно, наголошувало їм на тому, що вони не повинні легковажно або байдуже ставитись до людського життя. Це також нагадує християнам уникати недбалості, яка може призвести до випадкової смерті. Божі милосердні заходи щодо влаштування міст сховища повинні спонукувати нас до милосердя, коли воно, звичайно, доречне (Якова 2:13).
18. Яким чином Божі заходи щодо міст сховища сприяли добру?
18 Те, що Бог Єгова подбав про міста сховища, ще й по-іншому приносило користь. Замість того щоб організовувати ще перед судовим розглядом карні загони для погоні за вбивцею, припускаючи його зловмисність, люди не вважали його зловмисником, а навіть допомагали йому втікати. До того ж заходи щодо міст сховища вкрай відрізнялися від сучасних заходів, в які входить поневолення вбивць у в’язницях і таборах, де вони утримуються за рахунок інших громадян і нерідко стають ще запеклішими злочинцями, бо мають близький контакт з іншими правопорушниками. Щодо міст сховища, то не було потреби будувати, ремонтувати й охороняти дорогı́ обмуровані, заґратовані в’язниці, мешканці яких часто намагаються втекти. По суті, вбивця сам розшукував «в’язницю» і перебував у ній визначений час. Він також мав працювати, роблячи таким чином щось корисне для людей.
19. Які запитання постають щодо міст сховища?
19 Яке ж милосердя виявлялося в тому, що Єгова влаштував в Ізраїлі міста сховища для захисту тих, хто невмисно вбив людину! Цей устрій напевно сприяв шануванню життя. А втім, чи давні міста сховища мають значення для людей, які живуть у XX сторіччі? Чи може бути, що ми винні в крові перед Богом Єговою і не усвідомлюємо потреби в його милосерді? Чи ізраїльські міста сховища мають значення для нас сьогодні?
Як би ви відповіли?
◻ Як Єгова ставиться до людського життя?
◻ Яке милосердя Бог виявив тим, хто невмисно вбив людину?
◻ Як вбивця потрапляв у місто сховища і як довго він мав залишатися в цьому місті?
◻ Які можливі наслідки приносили обмеження, накладені на того, хто невмисно вбив людину?
[Карта на сторінці 12]
Ізраїльські міста сховища були досить зручно розташовані.
(Повністю форматований текст дивіться в публікації)
КЕДЕШ ріка Йордан ҐОЛАН
СИХЕМ РАМОТ
ХЕВРОН БЕЦЕР