Біблійна книга 21. Екклезіяста
Письменник: Соломон
Місце написання: Єрусалим
Написання закінчено: до 1000 року до н. е.
КНИГУ Екклезіяста написано з високою метою. Соломон, провідник народу, присвяченого Єгові, мав дбати про те, щоб ці люди становили цілісне суспільство, яке б діяло згідно зі своїм присвяченням. Прагнучи виконати цей обов’язок, він дав мудрі поради, записані в книзі Екклезіяста.
2 В Екклезіяста 1:1 (Хом.) Соломон називає себе «Когелетом», тобто «збирачем людей». Коге́лет — єврейське слово, і у єврейській Біблії ця книга має власне таку назву. У грецькому перекладі Септуагінта вжито назву Екклезіасте́с, що означає «член еклесії (зборів; зібрання)». Від цього слова походить українська назва Екклезіяста. Проте відповіднішим перекладом слова Коге́лет є «Збирач», і власне це слово влучніше описує Соломона. Воно передає мету, з якою Соломон написав цю книгу.
3 В якому розумінні цар Соломон був збирачем людей і з якою метою він їх збирав? Він збирав свій народ, ізраїльтян, і тих, хто тимчасово жив разом з ними, аби всі вони поклонялися його Богу Єгові. Перед тим він збудував у Єрусалимі храм Єгови і на присвячення скликав, тобто зібрав, їх усіх для поклоніння Богові (1 Цар. 8:1). Тепер, написавши книгу Екклезіяста, він прагнув зібрати свій народ для виконання добрих справ та щоб оберегти його від марноти, даремних діл цього світу (Еккл. 12:8—10).
4 Хоча в цій книзі не вжито імені Соломона, декілька уривків чітко показують, що саме він її написав. Збирач називає себе «сином Давидовим», який «був царем над Ізраїлем в Єрусалимі». Цей опис можна пов’язати тільки з царем Соломоном, оскільки його наступники в Єрусалимі правили лише над Юдою. Крім того, збирач пише: «Я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до мене над Єрусалимом були. І бачило серце моє всяку мудрість і знання» (1:1, 12, 16). Цей опис відповідає Соломону. В Екклезіяста 12:9 (Москаленко) говориться, що він «зважував, і досліджував, і складав численні притчі». Цар Соломон проказав аж 3000 приповістей (1 Цар. 5:12). В Екклезіяста 2:4—9 розповідається про численні досягнення письменника цієї книги. Він, скажімо, займався будівництвом, насаджував виноградники, сади та парки, створив систему зрошення, мав слуг та служанок і нагромадив золото й срібло. Усе це можна сказати про Соломона. Цариця Шеви, побачивши мудрість і процвітання Соломона, промовила: «Та мені й половини не сказано!» (1 Цар. 10:7, Хом.).
5 З книги Екклезіяста випливає, що, оскільки збирач царював «в Єрусалимі», її було написано саме в цьому місті. Очевидно, письменник закінчив працю над цією книгою у доволі пізній період свого 40-річного панування, після того як здійснив багато згаданих у ній справ, але до моменту, як зійшов на шлях ідолопоклонства. Це вказує нам на період до 1000 року до н. е. На той час цар вже здобув великий обсяг знань про заняття цього світу та його погоню за матеріальними статками. Тоді він ще мав Боже схвалення і писав під натхненням Єгови.
6 Чому ми можемо бути впевнені, що книга Екклезіяста ‘натхнена Богом’? Дехто, можливо, має сумніви щодо цього, оскільки у ній жодного разу не вживається Боже ім’я, Єгова. Однак вона, безперечно, виступає на захист правдивого поклоніння і неодноразово вживає вислів га’Елогı́м, тобто «правдивий Бог». Також дехто може висувати заперечення щодо натхненості книги Екклезіяста, тому що в інших частинах Біблії вона прямо не цитується. Проте сформульовані в ній вчення та принципи повністю узгоджуються зі змістом решти Біблії. В одному коментарі говориться: «Як юдейська, так і християнська церкви завжди визнавали, що книга за назвою «Когелет», тобто «Екклезіяста», написана під натхненням Всемогутнього; її вважали повноправною частиною священного канону» («Коментар» Кларка, том III, сторінка 799, англ.).
7 Прихильники «наукової критики Біблії», виявляючи цьогосвітню мудрість, заявляють, що Соломон не є письменником книги Екклезіяста і що насправді вона не є частиною «усього Писання», бо її мова і філософські думки вказують на пізніший період. Вони не беруть до уваги того, що Соломон володів величезною кількістю інформації завдяки поступовому розвитку міжнародної торгівлі й промисловості, подорожам високопоставлених осіб та іншим зв’язкам із зовнішнім світом (1 Цар. 5:10, 14; 9:26—28; 10:1, 23, 24). У «Коментарі до Біблії» Ф. Ч. Кука (том IV, сторінка 622) говориться: «З огляду на свої повсякденні заняття і справи той великий єврейський цар вийшов далеко поза межі побуту, способу мислення та мови простих євреїв».
8 Однак чи сторонні джерела дійсно необхідні для підтвердження канонічності книги Екклезіяста? Дослідження самої книги виявить не тільки її внутрішню гармонію, але й те, що вона узгоджується з іншими книгами Біблії і дійсно є її частиною.
ЧОМУ КОРИСНА
9 Книга Екклезіяста зовсім не песимістична, вона іскриться клейнодами божественної мудрості. Хоча Соломон свої численні досягнення називає марнотою, він не зараховує до них побудови храму Єгови на горі Морія в Єрусалимі та чистого поклоніння. Він не пише, що Божий дар життя — це марнота, але показує, що людина отримує життя для того, аби радіти та робити добро (3:12, 13; 5:17—19; 8:15). Згубними заняттями є ті, в яких нехтують Богом. Батько може накопичувати багатство для свого сина, але якесь лихо все знищить і для сина нічого не залишиться. Тож було б набагато ліпше забезпечувати нащадків довготривалим спадком, тобто духовними скарбами. Нещасним є той, хто має великі статки, але не може ними насолоджуватись. Лихо приходить до всіх багатих цього світу, коли вони ‘відходять’ у смерті, нічого не беручи з собою (5:12—14; 6:1, 2).
10 У Матвія 12:42 Ісус Христос говорить, що він «більший від Соломона». Оскільки Соломон служив прообразом Ісуса, чи можемо ми сказати, що слова Соломона, записані в книзі Коге́лет, узгоджуються з Ісусовими вченнями? Паралелей дуже багато! Скажімо, Ісус наголосив на тому, який величезний об’єм роботи має Бог: «Мій Батько досі працює, тому не перестаю працювати і я» (Івана 5:17). Соломон теж говорив про Божі чини: «Коли я побачив усякий чин Бога, тоді я пізнав, що не може людина збагнути чину, під сонцем учиненого! Тому скільки людина не трудиться, щоб дошукатись цього, то не знайде, і коли й мудрий скаже, що знає,— не зможе знайти» (Еккл. 8:17).
11 Як Ісус, так і Соломон заохочували правдивих поклонників збиратися (Матв. 18:20; Еккл. 4:9—12, 17). Також висловлювання Ісуса про «закінчення цієї системи» і «визначені часи для народів» узгоджуються з твердженнями Соломона: «Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом» (Матв. 24:3; Луки 21:24; Еккл. 3:1).
12 А найголовніше — подібно до Соломона, Ісус і його учні застерігали людей про пастки матеріалізму. Справжнім захистом є мудрість, бо, за словами Соломона, вона «життя зберігає тому, хто має її». «Отже, і далі шукайте найперше царства і Божої праведності, а все те інше вам додасться»,— сказав Ісус (Еккл. 7:12; Матв. 6:33). В Екклезіяста 5:9 написано: «Хто срібло кохає, той не насититься сріблом, хто ж кохає багатство з прибутком, це марнота також». Дуже подібну пораду дав Павло в 1 Тимофія 6:6—19, сказавши, що «любов до грошей — це корінь усіх нещасть». Ця книга містить ще й інші настанови, які перегукуються з різними частинами Біблії (Еккл. 3:17 — Дії 17:31; Еккл. 4:1 — Як. 5:4; Еккл. 4:17; 5:1 — Як. 1:19; Еккл. 6:12 — Як. 4:14; Еккл. 7:20 — Рим. 3:23; Еккл. 8:17 — Рим. 11:33).
13 Під час царювання Божого улюбленого Сина, Ісуса Христа, який був тілесним нащадком мудрого царя Соломона, на землі постане нове суспільство (Об’яв. 21:1—5). Вказівки, які написав Соломон для підданих свого царства, котре служило прообразом Божого, мають велике значення для всіх, хто тепер покладає надію на Боже Царство під правлінням Ісуса Христа. Під цим правлінням людство житиме за тими ж мудрими принципами, які записав збирач, і вічно втішатиметься Божим даром щасливого життя. Саме тепер час збиратися для поклоніння Єгові, якщо хочемо у повній мірі зазнати радостей життя у його Царстві (Еккл. 3:12, 13; 12:13, 14).