Змістовий наголос

ГОВОРЯЧИ або читаючи вголос, важливо не тільки правильно вимовляти окремі слова — потрібно ще й виразно передавати думки; для цього слід належно акцентувати ключові слова і фрази, які несуть основне змістове навантаження.

Правильно поставлений змістовий наголос — це не просто додаткове підкреслення декількох або ж багатьох слів. Акцентувати насамперед слід потрібні слова. Якщо ж наголошувати не на тому, що треба, слухачі можуть не розуміти суті й спрямовувати увагу на щось інше. Цінний, але позбавлений відповідного логічного наголосу матеріал не становитиме належного заохочення для твоєї аудиторії.

Методи змістового наголошення різні і їх часто поєднують. Акцентувати можна: посиленням голосу, яскравіше вираженим почуттям, неквапливою і розміреною вимовою, паузою до або після твердження (або обома способами), а також за допомогою міміки та жестів. Логічний наголос у декотрих мовах можна зробити і пониженням або підвищенням тону. Щоб визначити найдоречніший з цих прийомів, зважай на вид матеріалу та обставини його виголошення.

Коли ти обмірковуєш, на чому наголосити, враховуй нижченаведені чинники. 1) Слова, які слід виділити у реченні, визначаються не тільки рештою його членів, але й загальним контекстом. 2) Змістовий наголос можна використовувати, щоб акцентувати початок нової думки — як головної, так і тієї, що служить звичайною перехідною ланкою у ході міркувань. Крім того, такий наголос може вказувати на завершення ланцюжка аргументації. 3) За допомогою змістового наголосу мовець може показати своє ставлення до справи. 4) Крім того, правильно розставленими наголосами можна підкреслювати головні пункти.

Мовець або читець, який хоче застосовувати ці методи наголошення, повинен чітко розуміти матеріал і щиро прагнути, щоб слухачі добре його засвоїли. Ось що в Неемії 8:8 сказано про настанови, які давалися за днів Ездри: «Читали в книзі, у Божому Законі виразно, і вияснювали значення, і робили зрозумілим читане». Вочевидь, ті, хто тоді зачитував і пояснював Божий Закон, усвідомлювали, наскільки важливо допомогти слухачам збагнути сенс почутого, запам’ятати матеріал і згодом втілити його в життя.

Можливі причини труднощів. Більшість людей уміє чітко і виразно висловлюватись у повсякденних розмовах. Але коли такі особи зачитують текст, написаний кимось іншим, їм іноді важко визначити, на яких саме словах або фразах слід поставити логічний наголос. Щоб вирішити цю проблему, треба добре зрозуміти матеріал. А для цього потрібно ґрунтовно проаналізувати написане. Отже, якщо тобі доручають читати на зібранні, завжди старанно готуйся до цього завдання.

Однак дехто користується не змістовим наголосом, а вдається до так званого «періодичного підкреслення». Таким способом він акцентує слова через конкретні проміжки часу — байдуже, увиразнює такий наголос значення сказаного чи ні. Ще дехто має звичку постійно виділяти службові слова, скажімо, надмірно наголошувати на прийменниках та сполучниках. Коли підкреслення не сприяє ясності думки, воно легко перетворюється на погану манеру, яка привертає увагу слухачів.

Намагаючись робити змістовий наголос, декотрі оратори так підвищують голос, що слухачам починає здаватися, ніби їм вичитують нотації. Такий прийом, звичайно ж, рідко коли приносить добрі результати. Якщо логічний акцент звучить неприродно, може скластися враження, що промовець говорить до аудиторії звисока. Наскільки ж ліпше звертатися до слухачів сердечним тоном і показувати їм, що сказане є розсудливим та ґрунтується на порадах зі Святого Письма.

Як поліпшуватись. Часто людина не усвідомлює, що має труднощі зі змістовим наголошенням. Іноді потрібно, щоб на це їй звернув увагу хтось інший. Якщо тобі необхідно поліпшитися у цій галузі, допомогти може наглядач школи. Окрім того, не соромся звертатися по допомогу до інших умілих промовців. Попроси, щоб хтось з них уважно послухав, як ти читаєш і говориш, а потім дав тобі практичні поради щодо поліпшення.

Попервах твій порадник може запропонувати тобі вправи на основі якоїсь статті з «Вартової башти». Він обов’язково порекомендує тобі проаналізувати кожне речення і визначити, які слова або фрази в ньому слід наголосити, щоб слухачі легко вхопили зміст. Порадник може нагадати про потребу звертати особливу увагу на слова, виділені курсивом. Пам’ятай: члени речення тісно пов’язані між собою. Тому акцентувати переважно треба не окремі слова, а цілу групу слів. Інколи, якщо цього вимагає мова, учнів школи можуть заохотити пильніше зважати на діакритичні знаки та їхню роль у розміщенні правильного змістового наголосу.

Наступний крок — це порада звертати увагу на загальний контекст, котрий охоплює більш ніж одне речення. Яка стрижнева думка цілого абзацу? Як вона вказує на те, що́ слід акцентувати в окремо взятих реченнях? Проглянь назву статті та виділені жирним шрифтом підзаголовки. Як їхній зміст впливає на те, які слова та фрази вибрати для наголошення? Щоб зробити правильний вибір, варто обмірковувати всі ці чинники. А втім, будь обережним, щоб не виділяти надто великої кількості слів.

Коли ти виступаєш без рукопису або читаєш, тобі можуть дати і таку пораду: дозволяй, щоб на позицію змістового наголосу впливав хід думок. Слід добре пам’ятати ті місця, де ланцюжок доказів закінчується або де відбувається перехід з однієї важливої думки на іншу. Слухачі будуть вдячні, якщо способом свого викладу ти допоможеш їм зауважити ці переходи. Це можна робити, наголошуючи на таких словах: насамперед, крім того, зрештою, отже, тому, розгляньмо також тощо.

Порадник керуватиме твою увагу і на думки, яким ти прагнеш надати особливого емоційного забарвлення. З цією метою можна акцентувати такі слова: вкрай, конче, надзвичайно, безумовно, зовсім, цілком, аж ніяк, немислимо, важливо, завжди тощо. За допомогою такого прийому можна вплинути на реакцію слухачів. Більше інформації на цю тему поміщено в 11-му уроці «Сердечність та інші почуття».

Щоб навчитись ліпше розставляти змістовий наголос, потрібно чітко пам’ятати ті головні пункти, які повинні запам’ятатися слухачам. Як це зробити під час читання вголос, буде детальніше обговорено в 7-му уроці «Провідні думки наголошено», а під час виступу — в 37-му уроці «Головні пункти виділено».

Коли ти прагнеш поліпшитись у проповідуванні, звертай особливу увагу на те, як зачитуєш біблійні вірші. Привчись запитувати себе: «Чому я зачитую цей фрагмент?» Щоб уміло навчати, не достатньо лише правильно вимовляти слова або читати з почуттям. Коли ти відповідаєш на запитання або навчаєш людину якоїсь основоположної істини, у вірші слід наголошувати на тих словах або словосполученнях, які підтверджують обговорювану думку. Якщо цього не робити, слухач може не зрозуміти суті почутого.

Логічний наголос вимагає додаткового увиразнення певних слів або фраз, тому недосвідчений оратор іноді схильний вимовляти їх з надмірним притиском. Це чимось схоже на гру людини, яка тільки-но починає опановувати музичний інструмент. Але зрештою, завдяки додатковим вправам, «ноти», які лунають з уст такого оратора-початківця, стають частиною гарної та виразної «мелодії».

Якщо ти вже оволодів основами змістового виділення, то можеш удосконалювати своє вміння, спостерігаючи за досвідченими мовцями. Трохи згодом ти зрозумієш, чого можна досягти різними ступенями наголошення. Крім того, ти усвідомиш, наскільки важливо для ясного переказу змісту застосовувати різні методи такого наголошення. Опановуй мистецтво змістового наголосу і завдяки цьому значною мірою поліпшиш своє вміння говорити і читати.

Не зупиняйся на перших успіхах. Щоб стати вправним мовцем, працюй над змістовим наголосом доти, доки не опануєш його повністю і доки не навчишся виділяти слова та фрази так, аби це звучало природно і без фальшу.