Зодягніться у смиренність
1 Хлопець-пастух покладається на Єгову та перемагає дужого воїна (1 Сам. 17:45—47). Багатий чоловік терпеливо зносить нещастя (Йова 1:20—22; 2:9, 10). Божий Син усю славу за своє навчання віддає своєму небесному Батькові (Ів. 7:15—18; 8:28). Усі ці випадки з минулого — яскраві приклади смиренності. Так само й нині за різних обставин важливо виявляти смиренність (Кол. 3:12).
2 Під час проповідування. Ми, як християнські служителі, смиренно несемо добру новину всяким людям і не ставимось до них упереджено через їхню національність, культуру чи походження (1 Кор. 9:22, 23). Якщо дехто грубо або із зарозумілістю відмовляється слухати звістку про Царство, ми не відплачуємо їм тим самим, а терпеливо продовжуємо шукати достойних (Матв. 10:11, 14). Ми не бажаємо справляти враження на інших своїми знаннями чи освіченістю, радше ми скеровуємо увагу на Боже Слово, бо визнаємо, що воно значно сильніше вплине на слухачів, аніж наші слова (1 Кор. 2:1—5; Євр. 4:12). Подібно до Ісуса, ми всю хвалу віддаємо Єгові (Марка 10:17, 18).
3 У зборі. Християни мусять також мати «покору один до одного» (1 Пет. 5:5). Якщо дивитись на інших, як на вищих від себе, то це сприятиме тому, що ми будемо шукати нагод служити нашим братам, замість очікувати, аби вони служили нам (Ів. 13:12—17; Фил. 2:3, 4). Завдяки цьому ми теж не вважатимемо принизливими такі обов’язки, як, наприклад, прибирання в Залі Царства.
4 Смиренність допомагає нам ‘у любові терпіти один одного’ і так сприяти миру та єдності у зборі (Еф. 4:1—3). Завдяки цій рисі ми коримося тим, кому призначено брати серед нас провід (Євр. 13:17). Смиренність допомагає приймати поради і виховні заходи (Пс. 141:5). Вона також спонукує покладатися на Єгову у виконанні завдань, які нам доручено у зборі (1 Пет. 4:11). Ми, як і Давид, визнаємо, що успіх залежить не стільки від наших здібностей, як від Божого благословення (1 Сам. 17:37).
5 Перед нашим Богом. Найголовніше те, що ми повинні ‘покоритися під міцну Божу руку’ (1 Пет. 5:6). Коли на нас навалюються різні труднощі, тоді ми дуже прагнемо полегшення, котре може дати лише Царство Боже. Але ми смиренно й терпеливо чекаємо на Єгову, який призначив час, коли виконає свої обіцянки (Як. 5:7—11). Як і у випадку з Йовом, ми найперше повинні думати про те, щоб надалі було «благословенне Господнє Ім’я» (Йова 1:21).
6 Пророк Даниїл ‘упокорився перед лицем свого Бога’ і за це мав прихильність Єгови та немало чудових привілеїв у служінні (Дан. 10:11, 12). Тож зодягнімось у смиренність і пам’ятаймо цю важливу істину: «Заплата покори і страху Господнього,— це багатство, і слава, й життя» (Прип. 22:4).