Урок 6. Християнський грецький текст Святого Письма

Як переписували текст Грецьких Писань; як він дійшов до наших часів грецькою та іншими мовами; достовірність сучасного тексту.

ПЕРШІ християни були знані по всьому світі як вчителі та проповідники писаного ‘слова Єгови’. Вони відповідально поставились до слів Ісуса, який перед вознесінням сказав: «Ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Ісаї 40:8; Дії 1:8). Як і передрікав Ісус, перші 120 учнів отримали святий дух, який додав їм сил. Це сталося в день П’ятдесятниці 33 року н. е. Того ж дня Петро розпочав і очолив нову освітню діяльність. Завдяки його ґрунтовному свідченню багато щирих осіб прийняли звістку і приблизно 3000 осіб долучились до новосформованого християнського збору (Дії 2:14—42).

² Так ці учні Ісуса Христа після заохочення, котрого не отримувала ще жодна інша група, розпочали навчальну програму, з якою досягли кожного куточка тодішнього світу (Кол. 1:23). Ті віддані свідки Єгови з готовністю ходили від дому до дому, від міста до міста, від країни до країни і благовістили «добру новину про те, що добре» (Рим. 10:15, НС). Це була добра новина про викуп, який дав Єгова через Христа, про надію на воскресіння та обіцяне Боже Царство (1 Кор. 15:1—3, 20—22, 50; Як. 2:5). Людство ще не чуло такого свідчення про речі небачені. І для багатьох людей, які прийняли Єгову як Всевладного Господа на основі Ісусової жертви, те свідчення стало доводом віри, «підставою сподіваного, доказом небаченого» (Євр. 11:1; Дії 4:24; 1 Тим. 1:14—17).

³ Ці християнські служителі — як чоловіки, так і жінки — були навчені самим Богом. Вони вміли читати і писати, добре знали Святе Письмо, були обізнані з подіями, що відбувались у світі. Християни часто подорожували і були схожі до сарани, адже ніщо не могло перешкодити їм поширювати добру новину (Дії 2:7—11, 41; Йоіла 2:7—11, 25). Вони проповідували людям, які жили в I столітті н. е. і які мало чим відрізнялись від наших сучасників.

⁴ Як прогресивні проповідники ‘слова життя’, ранні християни часто користувались сувоями усіх доступних на той час біблійних книг (Фил. 2:15, 16; 2 Тим. 4:13). Чотирьох християн — Матвія, Марка, Луку та Івана — Єгова надихнув до написання «Євангелії Ісуса Христа» (Марка 1:1; Матв. 1:1). Інші учні, а саме Петро, Павло, Яків, Іван та Юда, написали під натхненням послання (2 Пет. 3:15, 16). Ще інші християни переписували ті натхнені книги і потім збори, кількість яких у той час швидко зростала, обмінювалися ними (Кол. 4:16). «Апостоли й старші у Єрусалимі» вирішувала під керівництвом Божого духу доктринальні питання, які було записано для наступних поколінь. Цей керівний орган теж розсилав листи із вказівками до всіх віддалених зборів (Дії 5:29—32; 15:2, 6, 22—29; 16:4). Отож для цього вони мали організувати власну поштову службу.

⁵ Щоби пришвидшити розповсюдження Святого Письма і щоб ним легше було послуговуватись, ранні християни невдовзі стали використовувати замість сувоїв кодекси. Кодекс подібний до звичайної книжки, його, на відміну від сувою, було легко гортати, швидко відшукуючи необхідну інформацію. До того ж кодекс дозволяв об’єднати всі канонічні книги, які раніше були в окремих сувоях. Ранні християни першими стали використовувати кодекси, а, можливо, навіть вони їх і винайшли. У II—III століттях, коли нехристиянські письменники лише починали застосовувати кодекси, більшість християнських папірусів були вже у формі кодексівa.

⁶ Койне (загальновживана грецька мова). З IX до IV століття до н. е. тривав так званий період класичної грецької мови. Тоді були поширені аттичний та йонійський діалекти. Саме в цей період, а особливо в V—IV століттях до н. е., з’явилось чимало грецьких драматургів, поетів, ораторів, істориків, філософів та науковців, серед яких були Гомер, Геродот, Сократ, Платон та інші. Починаючи з IV століття до н. е. аж до VI століття н. е., стали широко використовувати койне — загальновживану грецьку мову. Розвиток цієї мови безпосередньо пов’язаний з воєнними діями Александра Македонського, військо якого складалося з представників усіх частин Греції. Вони розмовляли різними грецькими діалектами, і, коли ці діалекти змішались, виник спільний грецький діалект, койне, який ввійшов до загального вжитку. Після завоювання Александром Єгипту та Азії, аж до Індії, мова койне поширилась серед багатьох народів і протягом кількох століть була мовою міжнародного спілкування. Грецька Септуагінта написана мовою койне, якою розмовляли у III—II століттях до н. е. в Александрії (Єгипет).

⁷ За днів Ісуса та його апостолів койне була мовою міжнародного спілкування на території Римської імперії. Це підтверджує сама Біблія. Коли Ісуса прибили до стовпа, напис над його головою треба було зробити не лише єврейською, але також латинською, офіційною мовою того краю, та грецькою, яку на вулицях Єрусалима можна було почути так само часто, як і в Римі, Александрії чи в самих Афінах (Ів. 19:19, 20; Дії 6:1). Також у Дії 9:29 розповідається, що Павло проповідував у Єрусалимі добру новину євреям, котрі розмовляли грецькою мовою. На той час койне вже була динамічною, живою, розвинутою мовою. Нею розмовляло багато людей, і вона підходила для сповнення величного наміру Єгови, тобто для передачі людям його Слова.

ГРЕЦЬКИЙ ТЕКСТ І ЙОГО ПЕРЕДАЧА

⁸ З попереднього уроку ми дізнались, що Єгова зберігав води правди у незвичайних посудинах, що були у вигляді писаних документів — натхнених Єврейських Писаннях. А як щодо писань апостолів та інших учнів Ісуса Христа? Чи їх зберігали з такою ж пильністю? Аби знайти підтвердження цьому, варто проаналізувати манускрипти, які дійшли до наших днів грецькою та іншими мовами. Як уже згадувалось, ця частина біблійного канону складається з 27 книг. Розгляд кожного етапу передачі цих книг допоможе зрозуміти, як оригінал грецького тексту зберігся до нині.

⁹ Джерело грецьких манускриптів. Усі 27 канонічних книг Християнських Писань написані поширеною у ті часи грецькою мовою, хоча книга Матвія спершу, мабуть, була написана заради євреїв єврейською біблійною мовою. Ієронім, перекладач Біблії, який жив у IV столітті, говорить про це, зазначаючи, що згодом книгу Матвія було перекладено на грецьку мову. Правдоподібно, сам Матвій і зробив цей переклад, адже він, як римський державний службовець, митник, безсумнівно, знав єврейську, латинську і грецьку мови (Марка 2:14—17).

¹⁰ Інші християнські письменники Біблії, як-от Марко, Лука, Іван, Павло, Петро, Яків та Юда,— усі писали поширеною тоді мовою койне, що була зрозумілою для християн і більшості людей I століття. Останній рукопис оригіналу був зроблений Іваном приблизно 98 року н. е. Але як відомо, жоден з цих 27 манускриптів оригіналу мовою койне не дійшов до наших днів. Однак до нас дійшли копії оригіналів, копії з копій та цілі групи копій, які складають велику збірку манускриптів Християнських Грецьких Писань.

¹¹ Збірка з понад 13 000 манускриптів. До наших днів дійшли копії усіх 27 канонічних книг. Деякі манускрипти містять великі частини Писання, інші лише незначні фрагменти. За певними підрахунками, існує понад 5000 манускриптів давньогрецькою мовою. Окрім них, збереглося понад 8000 рукописів іншими мовами, тож на сьогодні загалом існує 13 000 манускриптів. Ці рукописи, які датуються II—XVI століттями н. е., допомагають визначити, яким був насправді текст оригіналу. Найдавнішим серед цих манускриптів є папірус з уривком Євангелія від Івана. Цей рукопис має позначення Р⁵² і зберігається в бібліотеці ім. Джона Райленда (Манчестер, Англія)b. Він датується першою половиною II століття, мабуть, приблизно 125 роком н. е. Отож, ця копія зроблена через усього лиш 25 років після написання оригіналу. Цікаво, що на підтвердження достовірності текстів, написаних класиками, здебільшого існує лише кілька копій, але й ті робилися аж через кілька століть після появи оригіналів. Щодо Християнських Грецьких Писань, то їхню достовірність підтверджує дуже багато документів.

¹² Манускрипти на папірусі. Ранні копії Септуагінти та перші рукописи Християнських Грецьких Писань були написані на папірусі. Цей матеріал, як правило, використовували для біблійних манускриптів приблизно аж до IV століття н. е. Письменники Біблії, очевидно, писали свої листи до християнських зборів також на папірусі.

¹³ Під кінець XIX століття в місцевості Фаюм (Єгипет) знайшли велику кількість манускриптів на папірусі і серед них було чимало біблійних манускриптів. У 1931 році стало відомо про рукописи, які серед манускриптів вважаються однією з найвизначніших знахідок сучасності. Ця знахідка включає частини 11 кодексів, які містять фрагменти 8 книг натхнених Єврейських Писань та 15 книг Християнських Грецьких Писань — усі грецькою мовою. Ці рукописи написані в II—IV століттях н. е. Багато з тих фрагментів Християнських Грецьких Писань зберігаються нині в колекції Честера Бітті; це папіруси Р⁴⁵, Р⁴⁶ та Р⁴⁷.

¹⁴ А в 1956—1961 роках у Женеві (Швейцарія) опублікували папіруси, які належать до іншої визначної колекції. Це папіруси Бодмер, що містять ранні тексти двох Євангелій (Р⁶⁶ та Р⁷⁵), датованих початком III століття н. е. У таблиці «Найважливіші рукописи» подаються деякі відомі стародавні біблійні папіруси з Єврейськими та Християнськими Грецькими Писаннями. В останній колонці таблиці наводяться вірші з «Перекладу нового світу Святого Письма», які було підтверджено згаданими манускриптами, про що вказано в примітках до цих віршів.

¹⁵ Ці знахідки засвідчують, що біблійний канон сформовано вже дуже давно. Два кодекси, які належать до колекції Честера Бітті,— один містить фрагменти чотирьох Євангелій та книги Дії апостолів (Р⁴⁵), а другий включає 9 з 14 послань апостола Павла (Р⁴⁶),— показують, що натхнені Християнські Грецькі Писання укомплектовані невдовзі після смерті апостолів. А оскільки мусило пройти трохи часу, перш ніж такі кодекси могли увійти до вжитку і потрапити в Єгипет, то згадані біблійні книги були укомплектовані найпізніше в II столітті н. е. Тож не виникає сумнівів, що до кінця II століття канон Християнських Грецьких Писань, а отже, й цілої Біблії був завершений.

¹⁶ Манускрипти на пергаменті та шкірі. Як згадувалось у попередньому уроці, приблизно з IV століття н. е. замість папірусу для написання манускриптів стали використовувати пергамент — більш довготривалий і якісний матеріал зі шкури телят, ягнят чи кіз. На пергаменті записано деякі важливі біблійні манускрипти, які збереглись до сьогодні. Ми вже розповідали про манускрипти Єврейських Писань на пергаменті та шкірі. Також в таблиці «Деякі найважливіші рукописи на пергаменті та шкірі» подано найвідоміші манускрипти як Християнських Грецьких Писань, так і Єврейських Писань. Рукописи Грецьких Писань, подані в таблиці, написано великими літерами, і їх називають «маюскульними». У «Новому біблійному словнику» (англ.) згадано 274 маюскульних манускрипти Християнських Грецьких Писань, датованих IV—X століттям н. е. Також існує понад 5000 мінускульних манускриптів, написаних лише малими літерамиc. Ці рукописи також пергаментні, вони з’явились в період між IX століттям і часом запровадження друкарства. З огляду на ранню дату укладання маюскульних манускриптів і їхню точність Комітет перекладу Біблії нового світу, намагаючись якнайточніше перекласти грецький текст, часто послуговувався ними. Це вказано в таблиці «Деякі найважливіші рукописи на пергаменті та шкірі».

ЕРА ТЕКСТУАЛЬНОЇ КРИТИКИ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ ТЕКСТУ

¹⁷ Текст Еразма. Протягом довгих «темних віків» середньовіччя, коли уся Західна Європа перебувала в лещатах римо-католицької церкви, а латинська мова була панівною, наука й освіта переживали занепад. Однак у XV столітті був винайдений метод друкування рухомими літерами, а на початку XVI століття розпочалась Реформація. Це принесло більшу свободу, завдяки якій зацікавлення грецькою мовою відновилось. Саме на початку цієї відлиги відомий голландський вчений Еразм Роттердамський видав свій перший критичний грецький текст «Нового Завіту». (Підготовка критичного тексту полягає в ретельному зіставленні багатьох рукописів та в доборі слів, які найбільше підходили для оригіналу. Крім того, такий текст часто містить критичний апарат з варіантами читання різних рукописів). Це перше видання Еразма було надруковане в Базелі (Швейцарія) у 1516 році, за рік до початку в Німеччині Реформації. У цьому виданні було багато помилок, але в наступних виданнях 1519, 1522, 1527 та 1535 років ці помилки були виправлені. Еразм зіставив і підготував свій текст на основі лише кількох пізніх мінускульних рукописів.

¹⁸ Вдосконалений грецький текст Еразма став основою для перекладів кількома західноєвропейськими мовами. Завдяки цьому тексту з’явились набагато ліпші переклади, ніж ті, що були зроблені з Вульгати. Першим використав цей текст Мартін Лютер, який в 1522 році закінчив свій переклад Християнських Грецьких Писань німецькою мовою. Потім Вільям Тиндаль, який через люті переслідування втік з Англії на Європейський континент, завершив 1525 року переклад тексту Еразма англійською мовою. А в 1530  році Антоніо Бручіоллі закінчив переклад тексту Еразма італійською мовою. Грецький текст Еразма започаткував еру текстуальної критики, мета якої полягає у відновленні біблійного тексту оригіналу.

¹⁹ Поділ на розділи та вірші. Роберт Етьєн (Стефанус) у XVI столітті був знаним у Парижі друкарем і видавцем. Готуючи текст до друку, він побачив, що завдяки поділу тексту на розділи та вірші легше робити посилання на певні місця, отож в 1551 році він впровадив цю систему поділу у своєму грецько-латинському виданні «Нового Завіту». Вперше поділ на вірші зробили у Єврейських Писаннях масорети, однак лише у французькій Біблії Роберта Етьєна, виданій 1553 року, був впроваджений відомий на сьогодні поділ цілого тексту Біблії. Згодом цю систему стали застосовувати і в перекладах Біблії іншими мовами, у тому числі українською. Крім того, завдяки цій системі стали видавати конкордації до біблійного тексту. Наприклад, у 1988 році було видано конкордацію до Біблії у перекладі І. Огієнка, а в 2004 році — до Святого Письма у перекладі І. Хоменка.

²⁰ «Текстус рецептус». Роберт Етьєн також опублікував кілька видань «Нового Завіту» грецькою мовою. Працюючи над цими перекладами, він брав за основу текст Еразма, а також послуговувався «Комплютенською поліглотою» 1522 року та 15 пізніми мінускульними манускриптами з минулих століть. Третє видання грецького тексту Етьєна вийшло у 1550 році, і його стали називати «Текстус рецептус» (що в перекладі з латинської означає «прийнятий текст»). Саме на основі цього тексту в XVI столітті було зроблено переклади англійською мовою, а також «Біблія короля Якова», видана 1611 року.

²¹ Вдосконалений грецький текст. Згодом завдяки зусиллям знавців грецької мови стали з’являтися більш вдосконалені тексти. Надзвичайних результатів досягнув у цьому І. Грісбах, який мав доступ до сотень грецьких манускриптів, що з’явились під кінець XVIII століття. Найліпше видання повного грецького тексту Грісбаха вийшло в 1796—1806 роках. На основі цього тексту в 1840 році був зроблений англійський переклад Шарпе. Цей грецький текст також надрукували в «Емфатичному діаглоті», котрий вперше вийшов у 1864 році. Інші цінні грецькі тексти були підготовлені Константином Тішендорфом (1872 р.) та Германом Зоденом (1910 р.). А в 1913 році на основі тексту Зодена був зроблений англійський переклад Моффата.

²² Текст Весткотта і Горта. Грецький стандартний текст, підготовлений у 1881 році біблеїстами Кембриджського університету Б. Ф Весткоттом і Ф. Дж. Е. Гортом, здобув загальне визнання. Того ж року цей текст було використано Британським комітетом з перегляду біблійного тексту, до якого належали Весткотт і Горт, для перегляду й виправлення «Нового Завіту» (1881 р.). Цей стандартний текст здебільшого використовувався для «Перекладу нового світу» Християнських Грецьких Писань. Окрім того, цей текст ліг в основу таких перекладів англійською мовою, як «Емфесайзд Байбл», «Американський стандартний переклад», «Американський переклад» (Сміта — Гудспіда) та «Переглянутий стандартний переклад». Під час праці над останнім перекладом також використовувався текст Нестле.

²³ Комітет перекладу Біблії нового світу також використовував для порівнянь грецький текст Нестле (18-те видання, 1948 р.). Цей комітет звертався до текстів, опрацьованих католицькими мовознавцями — єзуїтами Хосе Бовером (1943 р.) та Августином Мерком (1948 р.). А для перегляду і виправлення приміток до «Перекладу нового світу» користувались текстом Об’єднаних біблійних товариств (1975 р.) та текстом Нестле — Аланда (1979 р.)d.

²⁴ Давні переклади з грецької. Окрім грецьких манускриптів, на сьогодні існує чимало рукописів із перекладом Християнських Грецьких Писань іншими мовами. Збереглося понад 50 манускриптів (або фрагментів) старолатинських перекладів і тисячі манускриптів латинської Вульгати Ієроніма. Комітет перекладу Біблії нового світу посилався на ці тексти, а також на переклади коптською, вірменською та сирійською мовамиe.

²⁵ Принаймні з XIV століття Грецькі Писання почали перекладати єврейською мовою. Цікаво, що в багатьох таких перекладах Християнських Писань відновлено Боже ім’я. У примітках до «Перекладу нового світу» є чимало посилань на ці єврейські переклади під позначенням «J» та відповідним номером. Детально про це розповідається в передмові до англійського видання «Перекладу нового світу Святого Письма» (з примітками) на сторінках 9, 10 і в додатку 1D.

РІЗНІ ТЕКСТИ ТА ЇХНЄ ЗНАЧЕННЯ

²⁶ Порівнявши більш ніж 13 000 манускриптів Християнських Грецьких Писань, можна знайти чимало відмінностей. Лише 5000 рукописів грецькою мовою виявляють багато таких відмінностей. Зрозуміло, що кожна копія ранніх манускриптів містила характерні лише їй помилки переписувача, які в різних текстах були різні. Коли така копія потрапляла в якусь територію, то переписувачі у своїх копіях повторювали ті помилки, і вони ставали характерними для всіх манускриптів тієї території. Таким чином виникали групи подібних манускриптів. Тож хіба ці тисячі помилок переписувачів не є підставою для занепокоєння? Хіба вони не свідчать про неточну передачу тексту? Зовсім ні!

²⁷ Ф. Дж. Е. Горт, який разом з Б. Ф. Весткоттом опрацював грецький текст, писав: «Значна більшість слів Нового Завіту вистояла текстологічну критику, оскільки не існує жодних варіантів цих слів і їх просто треба переписати... Якщо відкинути відносно незначні моменти... то слова, які, на нашу думку, викликають сумніви, не становитимуть навіть тисячної частини усього Нового Завіту»f.

²⁸ Оцінка точності передачі тексту. Тож наскільки точним і достовірним дійшов до нас через стільки століть біблійний текст? Окрім того, що існують тисячі манускриптів, які можна порівняти між собою, протягом останніх десятиліть знайдено старші біблійні рукописи з грецьким текстом. Їх датують приблизно 125 роком н. е., а це всього лиш кілька десятків років після смерті апостола Івана, який помер приблизно у 100 році н. е. І ці рукописи засвідчують, що ми маємо сьогодні достовірний вдосконалений грецький текст. Зауважте, як про це висловився колишній директор Британського музею Фредерік Кеньйон:

²⁹ «Різниця у часі написання оригіналу і доступних на сьогодні найстаріших копій настільки незначна, що її можна не брати до уваги. Тож не залишається жодних сумнівів стосовно того, чи текст Святого Письма дійшов до нас у такому ж вигляді, як був записаний. Можна вважати, що достовірність і точність в цілому книг Нового Завіту остаточно доведена. Однак точність в цілому не означає точність в деталях»g.

³⁰ А питання щодо «точності в деталях» вияснює д-р Горт, слова якого цитовані у 27-му абзаці. Виправленням таких неточностей займаються критики, які вдосконалюють текст, і вони вже дуже багато зробили в цій галузі. Тому, наприклад, текст Весткотта і Горта став загальноприйнятим і вважається роботою високої якості. «Переклад нового світу» Християнських Грецьких Писань базується на цьому відомому грецькому тексті, і завдяки цьому до читачів вдалось донести вірне «Слово Господнє», яке чудесним способом дійшло до нас у збірці грецьких манускриптів (1 Пет. 1:24, 25).

³¹ Також варті уваги слова Фредеріка Кеньйона: «Нас тішить те, що про загальну достовірність тексту Нового Завіту свідчать сучасні знахідки, які значно скоротили розрив у часі написання оригіналів рукописів та найраніших доступних на сьогодні манускриптів. Тішить і те, що, хоча існують відмінності між текстами, але вони не впливають на фундаментальні доктрини християнської віри» («Наша Біблія та давні рукописи» (англ.), 1962 р., сторінка 249). Як видно з таблиці «Джерела, використані для «Перекладу нового світу». Християнські Грецькі Писання», аби зробити точний переклад на англійську мову, були використані усі вказані там тексти. Цінна інформація, подана в примітках, підтверджує точність передачі тексту. Комітет перекладу Біблії нового світу скористався найвидатнішими досягненнями біблеїстики, яка розвивалась століттями. Тож можемо бути впевненими, що доступні на сьогодні Християнські Грецькі Писання справді містять «взір здорових слів», записаних під натхненням Ісусовими учнями. Тому з вірою і любов’ю тримаймося цих дорогоцінних слів! (2 Тим. 1:13).

³² Цей та попередній уроки присвячено розгляду рукописів та тексту Святого Письма. Але навіщо приділяти цьому стільки уваги? Мета такого обговорення — показати, що тексти Єврейських і Грецьких Писань загалом абсолютно не відрізняються від тексту оригіналу, який записували під натхненням Єгови вірні чоловіки давнини. Ті оригінали були натхнені Богом. А от переписувачі, хоча й були досвідчені, не були натхненими (Пс. 45:2; 2 Пет. 1:20, 21; 3:16). Отож треба було дослідити чимало рукописних копій, аби безпомилково розпізнати чисті води правди, Джерелом яких є сам Єгова. Тому віддаємо дяку Єгові за чудовий дар у вигляді Божого Слова, натхненої Біблії, та за відсвіжну звістку про Царство, яка походить зі сторінок цієї книги!

[Примітки]