Зберігай почуття невідкладності!
1 Ісус знав, що на землі він мав обмежений час для виконання діла свого Отця (Ів. 9:4). Тому він виконував служіння з почуттям невідкладності і навчав своїх учнів робити так само (Луки 4:42—44; 8:1; 10:2—4). Матеріальні зручності не мали для нього великого значення (Матв. 8:20). Отже він зміг довершити те діло, яке дав йому Єгова (Ів. 17:4).
2 Обмежений час. Час для проповідування доброї новини «по цілому світові» також обмежений (Матв. 24:14). Біблійні пророцтва показують, що ми живемо на пізньому етапі часу кінця. Незабаром ті, «хто Бога не знає, і не слухає» Євангелії Господа нашого Ісуса... кару приймуть,— вічну погибіль» (2 Сол. 1:6—9). Та кара прийде зовсім несподівано (Луки 21:34, 35; 1 Сол. 5:2, 3). Люди повинні знати про те, в якій небезпечній ситуації вони перебувають. Наш обов’язок — допомогти їм шукати милості Єгови, поки ще є час (Соф. 2:2, 3).
3 Робімо все, що можемо. Розуміючи, що «час позосталий короткий», Божі служителі надають перевагу проповідницькій праці (1 Кор. 7:29—31; Матв. 6:33). Дехто пожертвував якимись матеріальними вигодами або особистими цілями, щоб збільшити свою участь у служінні (Марка 10:29, 30). Декотрі служителі й далі мають «багато роботи у ділі Господньому», незважаючи на тривалі випробування (1 Кор. 15:58, НС). Багато вісників непохитно звіщають добру новину вже десятками років (Євр. 10:23). Єгова високо цінує всі такі жертви задля підтримки справ Царства (Євр. 6:10).
4 Зосереджуючи своє життя на поклонінні Єгові, що включає і проповідницьку працю, ми зможемо постійно пам’ятати про близький день Єгови. Це захистить нас від впливу сатанинського світу і зміцнить рішучість продовжувати вести побожне життя (2 Пет. 3:11—14). Дійсно, виконуючи служіння із почуттям невідкладності, ми зможемо спасти і самих себе, і тих, хто нас слухає (1 Тим. 4:16).