Викуп звеличує Божу праведність

ПІСЛЯ бунту Адама і Єви Єгова сказав про свій намір дати Насіння. Бог передрік, що воно буде ужалене в п’яту (Буття 3:15). Це передречення сповнилося, коли Божі вороги стратили Ісуса Христа на стовпі мук (Галатів 3:13, 16). Ісус не мав гріха, тому що чудесним способом був зачатий силою святого духу в утробі незайманої дівчини. Отже його пролита кров могла стати викупною платою для звільнення людей від переданих Адамом гріха і смерті (Римлян 5:12, 19).

Ніщо не може завадити всемогутньому Богу Єгові виконати свої наміри. Тому після того, як людина вчинила гріх, викуп, з погляду Єгови, був уже ніби заплачений. І Бог міг мати стосунки з тими, хто вірив у сповнення його обіцянок. Завдяки цьому грішні нащадки Адама, наприклад Енох, Ной та Авраам, могли ходити з Богом, і він навіть ставився до них по-дружньому й при цьому не заплямував своєї святості (Буття 5:24; 6:9; Якова 2:23).

Деякі люди, що вірили в Єгову, вчинили серйозні гріхи. Серед цих людей був Давид. Хтось може запитати: «Як же Єгова і далі благословляв царя Давида, якщо той вчинив гріх з Вірсавією і спланував смерть її чоловіка Урії?» Слід взяти до уваги щире каяття й віру Давида (2 Самуїла 11:1—17; 12:1—14). На основі майбутньої жертви Ісуса Христа Бог міг простити гріхи розкаяного Давида, не переступаючи своєї справедливості і праведності (Псалом 32:1, 2). Це підтверджує Біблія, коли показує, що́ було досягнуто завдяки Ісусовій жертві. «Бог показав свою праведність, бо прощав гріхи, скоєні в минулому» й «у теперішній час» (Римлян 3:25, 26).

Справді, пролиття Ісусової крові принесло людству дуже багато благословень. На основі викупу розкаяні грішники отримали можливість мати близькі взаємини з Богом. Крім того, завдяки цьому викупу мертві воскреснуть і житимуть у Божому новому світі. Серед них будуть вірні служителі Бога, які померли до того, як Ісус приніс своє життя в жертву, і навіть чимало людей, які померли в незнанні й не поклонялися Богові. У Біблії сказано: «Буде воскресіння праведних і неправедних» (Дії 24:15). У той час завдяки викупу всі покірні люди отримають від Єгови вічне життя (Івана 3:36). Сам Ісус сказав: «Бог так полюбив світ, що віддав свого єдинородного Сина, аби кожен, хто виявляє, що вірить у нього, не був знищений, а отримав життя вічне» (Івана 3:16). Усе це можливе тому, що Бог дав викупну жертву.

Однак найголовніше не те, який пожиток від Христової жертви маємо ми. Набагато важливішим є те, як ця жертва сприяє освяченню імені Єгови. Вона доводить, що Єгова є Богом досконалої справедливості, який може мати справу з грішними людьми і при цьому залишатися чистим та святим. Якби Бог не задумав дати викуп, то жоден нащадок Адама, навіть Енох, Ной чи Авраам, не міг би ходити з Єговою або стати його другом. Це розумів псалмоспівець і тому написав: «Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня,— хто встоїть, Владико?» (Псалом 130:3). Якими ж вдячними нам треба бути Єгові за те, що він послав на землю свого улюбленого Сина, а Ісусу — за те, що він добровільно віддав своє життя в жертву за нас! (Марка 10:45).

Добра поведінка приносить чудові результати

НА МАЛЕНЬКОМУ острові неподалік південного узбережжя Японії живе мати з трьома дітьми. Усі вони почали вивчати Біблію зі Свідками Єгови. Дізнавшись про це, сусіди стали при зустрічі відвертатися від цієї жінки, оскільки в тій віддаленій місцевості панують дуже консервативні погляди. «Але найбільше ранило те, що вони неприязно ставилися ще й до моїх дітей і чоловіка»,— розповідає жінка. Однак вона сказала своїм дітям: «Заради Єгови ми повинні все одно вітатися з нашими сусідами» (Матвія 5:47, 48).

Удома ця жінка вчила дітей бути ввічливими попри неприхильність інших. Кожного разу по дорозі до місцевих гарячих джерел діти репетирували в машині, як вони будуть вітатися. Заходячи до будинку, діти завжди привітно казали: «Коннічіва!», тобто «Доброго дня!». Вони терпеливо віталися з усіма, кого зустрічали, хоча мешканці містечка і не змінили свого ставлення. Але люди не могли не зауважити, наскільки діти виховані.

Урешті-решт сусіди один за одним все-таки почали відповідати «коннічіва». Через два роки майже кожен мешканець містечка вітався з цією сім’єю. Більше того, мешканці віталися одне з одним і стали привітнішими, ніж раніше. Заступник мера хотів нагородити дітей за те, що вони посприяли цій переміні в людях. Але їхня мама запевнила його, що діти просто поводяться так, як і належить поводитись християнам. Згодом на острівному конкурсі з красномовства один із синів розповів про те, як мама навчила його ввічливо вітатися з усіма, навіть якщо ніхто й не відповідає. Хлопцеві присудили на конкурсі перше місце, а його промову надрукували в місцевій газеті. Тепер ця сім’я дуже радіє, тому що застосування християнських принципів принесло такі добрі результати. Набагато легше ділитися доброю новиною з привітними людьми.