Підбадьорливо і позитивно

ЗВІСТКА, яку нам доручено проповідувати, є доброю і позитивною. Ісус казав: «Спершу Добру Звістку треба донести до всіх народів» (Марка 13:10, СМ). Він сам дав нам взірець, зосередивши своє життя на звіщанні «Доброї Новини про Боже Царство» (Луки 4:43). А новину, яку проповідували апостоли, Біблія називає також «Божою Доброю Звісткою» і «Доброю Звісткою про Христа» (1 Сол. 2:2, Турконяк; 2 Кор. 2:12, СМ). Ця звістка підбадьорює і підкріпляє.

Згідно з «вічною доброю новиною» (НС), котру звіщає ‘ангел, що летить серед неба’, ми закликаємо людей: «Побійтеся Бога та славу віддайте Йому» (Об’яв. 14:6, 7). Ми всюди розповідаємо людям про істинного Бога, його ім’я, чудові риси, дивовижні діла, велелюбний намір, а також про його вимоги і нашу підзвітність. Добра новина — це також звістка про те, що Бог Єгова знищить нечестивих, котрі зневажають його і псують життя іншим. Однак ми не маємо права судити тих, кому проповідуємо. Нам дуже хочеться, щоб якомога більше людей відгукнулось на біблійну звістку і щоб ця новина стала для них по-справжньому доброю (Прип. 2:20—22; Ів. 5:22).

Зводь негативний матеріал до мінімуму. Звісна річ, життя має і негативні моменти. Ми не заплющуємо на них очей. Щоб розпочати розмову, можеш порушити, а тоді коротко обговорити проблему, яка непокоїть мешканців твоєї території. Разом з тим довгі дискусії на цю тему зазвичай не приносять великої користі. Люди постійно чують тривожні новини, тому, коли говорити їм про щось неприємне, вони можуть зачинити двері або «затулити» вуха. З огляду на це намагайся вже на початку розмови скерувати увагу слухача на відсвіжні істини з Божого Слова (Об’яв. 22:17). Навіть якщо людина таки не захоче продовжувати розмову, вона вже матиме підбадьорливу інформацію для роздумів. Можливо, завдяки цьому вона охочіше вислухає тебе наступного разу.

Те саме стосується і виступів зі сцени. Якщо тебе запросили виголосити промову, не заливай слухачів зливою негативної інформації, беручи її лише тому, що такого матеріалу скрізь удосталь. Слухачі можуть знеохотитись, коли оратор довго обговорює невдачі людського правління, повідомлення про злочини, насильство і кричуще засилля аморальності. Включай у виступ негативне тільки тоді, коли воно потрібне для досягнення корисної цілі. Якщо такого матеріалу небагато, ним можна підкреслити актуальність свого виступу. Опріч того, він допоможе тобі викрити головні причини проблеми і проілюструвати дієвість біблійного розв’язання. Якщо можливо, говори по суті, не вдаючись у довге обговорення проблем.

Вилучати з виступу увесь негативний матеріал здебільшого і неможливо, і небажано. Потрібно старатись так подавати суміш доброго і поганого, щоб загальний результат був позитивним. Для цього належить обдумати, що включити, що вилучити, а на чому наголосити. Ісус, виголошуючи Нагірну проповідь, радив уникати корисливості книжників та фарисеїв і проілюстрував цю думку кількома прикладами (Матв. 6:1, 2, 5, 16). Водночас Ісус не заглибився в обговорення негативного прикладу тих релігійних провідників, а підкреслив, наскільки важливо розуміти Божу правду і жити згідно з нею (Матв. 6:3, 4, 6—15, 17—34). Ефект Ісусових слів був напрочуд позитивним.

Витримуй виступ у позитивному тоні. Якщо тобі доручили виголосити в зборі промову про якусь галузь християнського служіння, намагайся не критикувати, а підкріпляти своїх слухачів. Коли закликаєш до чогось інших, обов’язково виконуй це сам (Рим. 2:21, 22; Євр.13:7). Нехай рушієм твоїх слів буде любов, а не роздратування (2 Кор. 2:4). Коли ти впевнений, що співвіруючі стараються догоджати Єгові, твої слова будуть віддзеркалювати це і справлять позитивний вплив. Зауваж, як апостол Павло висловив таку впевненість у 1 Солунян 4:1—12; 2 Солунян 3:4, 5 (Хом.) і Филимона 4, 8—14, 21.

Інколи старійшини мусять попереджати братів про пастку нерозсудливої поведінки. Завдяки смиренності вони можуть робити це в дусі лагідності (Гал. 6:1). Спосіб викладу думок має свідчити про повагу до членів збору (1 Пет. 5:2, 3). Біблія радить особливо зважати на це молодим чоловікам (1 Тим. 4:12; 5:1, 2; 1 Пет. 5:5). Докоряти, напучувати і виправляти завжди слід на підставі того, що каже сама Біблія (2 Тим. 3:16). Промовець за жодних обставин не повинен «натягувати» або викривляти пояснення біблійних віршів, аби підтвердити ними думку, яку обстоює. Виступ можна витримати в позитивному тоні навіть тоді, коли необхідно дати виправну пораду. У цьому випадку наголошувати треба на захисній силі норм Єгови, а також на тому, як запобігати гріху, розв’язувати проблеми, долати труднощі та виправляти хибну поведінку (Пс. 119:1, 9—16).

Коли готуєшся до виступу, то особливо ретельно обдумай, як завершити кожен головний пункт і виступ в цілому. Останні слова переважно пам’ятаються найдовше. Чи будуть вони позитивні?

У розмовах зі співвіруючими. Слуги Єгови високо цінують нагоду спілкуватися на християнських зібраннях. Такі зустрічі несуть духовне відсвіження. Біблія закликає, щоб, збираючись для поклоніння, ми старалися ‘заохочувати один одного’ (Євр. 10:25, Дерк.). А підбадьорюємо один одного ми не тільки виступами та коментарями, але й розмовами до і після зібрань.

Розмови про повсякденні справи — нормальне явище, але найбільше нас підбадьорюють бесіди на духовні теми, наприклад, цікаві розповіді з нашого священного служіння. Підкріпляє нас і здорове взаємне зацікавлення.

З огляду на вплив світу слід бути обачним. Ось що писав ефеським християнам Павло: «Неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього» (Еф. 4:25). Говорити правду замість неправди також означає не прославляти того, що обожнює світ. Ісус, приміром, попереджав про «оману багатства» (Матв. 13:22). Саме тому вважай, щоб не рекламувати тієї омани своїми розмовами про значимість матеріальних статків (1 Тим. 6:9, 10).

Апостол Павло, радячи підкріпляти інших, закликає нас не осуджувати й не принижувати брата, котрий утримується від певних учинків через ‘слабість у вірі’, оскільки не розуміє повного обсягу християнської свободи. І справді, щоб підкріпляти інших своєю мовою, потрібно враховувати їхнє походження та ступінь духовного розвитку. Яка ж велика прикрість — «давати братові [чи сестрі] спотикання та спокуси»! (Рим. 14:1—4, 13, 19).

Ті, хто зносить серйозні особисті клопоти, скажімо хронічну хворобу, дуже цінують підбадьорливе слово. Щоб відвідувати зібрання, їм іноді доводиться докладати величезних зусиль. Той, хто знає про це, либонь, запитує таку особу: «Як ти почуваєшся?», і вона, без сумніву, вельми вдячна за таку турботу. Проте такій людині, мабуть, не дуже хочеться розмовляти про свою недугу. Кращим підбадьоренням для її серця стануть слова вдячності й похвали. Чи бачиш ти, як попри важку ситуацію ця особа не перестає виявляти витривалості та своєї любові до Єгови? Чи підкріплюють тебе її коментарі на зібраннях? Може, така особа відчуватиме більше підбадьорення, коли не зосереджуватися на її обмеженнях, а радше звертати увагу на її позитивні риси та особистий внесок у загальне благо збору? (1 Сол. 5:11).

Якщо ми хочемо, щоб наші розмови підкріпляли інших, дуже важливо зважати на те, як до сказаного ставиться сам Єгова. Ті ізраїльтяни, котрі колись обмовляли Божих представників і нарікали на манну, стягнули на себе його суворий гнів (Чис. 12:1—16; 21:5, 6). Повага до старійшин і вдячність за духовну поживу, яку дає клас вірного і мудрого раба,— це доказ того, що ми зважаємо на ті давні приклади (1 Тим. 5:17).

Знайти щось корисне для розмови з християнськими братами зовсім не важко. Але коли ти бачиш, що чиїсь слова надто критичні, вияви ініціативу і скеруй розмову у позитивне русло.

Коли ти проповідуєш, виступаєш на сцені чи розмовляєш зі співвіруючими, завжди будь проникливим і винось зі скарбниці свого серця «тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує» (Еф. 4:29).