Біблійна книга 52. 1 Фессалонікійців

Письменник: Павло

Місце написання: Коринф

Написання закінчено: бл. 50 року н. е.

БЛИЗЬКО 50 року н. е. апостол Павло під час своєї другої проповідницької подорожі відвідав македонське місто Фессалоніки і заснував там християнський збір. Того ж року Павло, перебуваючи в Коринфі з Силуаном (у книзі Дії він названий Силою) і Тимофієм, був спонуканий написати свій перший лист до фессалонікійців, щоб їх потішити та зміцнити у вірі. Ймовірно, це було наприкінці 50 року н. е. Визначним є те, що цей лист, очевидно, є першим з Павлових листів, який увійшов до біблійного канону, і, за винятком, мабуть, лише Євангелія Матвія, він був першою написаною книгою Християнських Грецьких Писань.

² Існує надзвичайно багато доказів того, що цей лист достовірний і що він дійшов до нас незміненим. Павло сам представляється як його письменник, а зміст книги узгоджується з рештою натхненого Слова (1 Фес. 1:1; 2:18). Це послання згадується в багатьох найраніших списках натхнених Писань, в тому числі у фрагменті Мураторіa. Багато ранніх церковних письменників цитують Перший лист до фессалонікійців або ж посилаються на нього, серед них Іриней (друге століття н. е.), який згадує назву листа. Папірус Честера Бітті 2 (Р⁴⁶), датований приблизно 200 роком н. е., містить Перший лист до фессалонікійців, а інший папірус третього століття (P³⁰), який зберігається нині в місті Гент (Бельгія), містить фрагменти і Першого, і Другого листа до фессалонікійцівb.

³ Якщо коротко розглянути історію збору у Фессалоніках ще до того, як було написано цей лист, то стає зрозуміло, чому Павло так переживав за братів у тому місті. Від самого початку збір зазнавав жорстоких переслідувань та протидії. У 17-му розділі книги Дії апостолів Лука розповідає про візит Павла й Сили до Фессалонік, «де була юдейська синагога». Павло три суботи проповідував там, ведучи з присутніми обговорення на основі Писань. Але він, як видно, залишався в цьому місті ще довше, адже мав достатньо часу, щоб зайнятися своїм ремеслом, а головне, встиг заснувати там збір і організувати його діяльність (Дії 17:1; 1 Фес. 2:9; 1:6, 7).

⁴ Розповідь у Дії 17:4—7 яскраво показує, яким був результат проповідування цього апостола у Фессалоніках. Юдеї, які заздрили успішному служінню Павла, зібрали натовп та здійняли в місті бучу. Вони напали на дім Ясона, витягли його та інших братів до начальників міста і почали вигукувати: «Ці люди збаламутили всю населену землю, а тепер прийшли ще й сюди, і Ясон їх гостинно прийняв. Усі вони бунтують проти постанов кесаря і кажуть, що є інший цар — Ісус». Ясон та інші були змушені дати заставу, і лише тоді їх звільнили. Задля блага братів у зборі, а також заради власної безпеки Павло та Сила вирушили вночі до Верії. Але у Фессалоніках уже був заснований збір.

⁵ У Верії євреї теж чинили лютий опір Павлові, тож він не міг би там далі проповідувати. Тоді Павло перебрався до Греції, в Афіни. Та все ж він прагнув дізнатися, як долають труднощі його брати у Фессалоніках. Павло двічі намагався повернутися до них, але «Сатана щоразу перешкоджав» йому (1 Фес. 2:17, 18). Турбуючись про молодий збір і болісно переживаючи про страждання тамтешніх братів, Павло послав назад до Фессалонік Тимофія, щоб той потішив їх та укріпив у вірі. Павло дуже зрадів, коли Тимофій повернувся з добрими вістями про їхню незламну непорочність у час жорстоких переслідувань. Своїми вчинками вони подали добрий приклад віруючим у всій Македонії та Ахаї (1:6—8; 3:1—7). Павло був вдячний Богу Єгові за вірну витривалість цих братів, але він також усвідомлював, що для досягнення духовної зрілості їм потрібно подальшого керівництва й порад. Тому, перебуваючи в Коринфі з Тимофієм і Силуаном, Павло написав фессалонікійцям свій перший лист.

ЧОМУ КОРИСНА

⁶ У цьому листі Павло проявив сердечну турботу про своїх братів. Він та його співслужителі подали чудовий приклад у тому, як виявляти ніжні почуття, адже були готові не лише передати своїм улюбленим братам у Фессалоніках добру новину від Бога, але навіть віддати заради них власні душі. Нехай усі наглядачі намагаються розвивати такі ж узи любові зі своїми зборами! Такі вирази любові спонукуватимуть усіх виявляти любов один до одного, як і сказав Павло: «Хай Господь допоможе вам зростати в любові й дедалі більше сповнюватись нею — любов’ю один до одного і до всіх, так само, як ми сповнені любові до вас». Якщо усі Божі поклонники охоче виявляють любов, це дуже їх зміцняє. Ця любов ‘зміцняє серця і робить їх бездоганно святими перед нашим Богом, Батьком, під час присутності нашого Господа Ісуса з усіма своїми святими’. Вона відділяє християн від зіпсутого, неморального світу, щоб вони могли ходити у святості і так догоджати Богові (3:12, 13; 2:8; 4:1—8).

⁷ Цей лист є гарним прикладом того, як тактовно і з любов’ю давати поради в християнському зборі. Хоча фессалонікійські брати були ревні й вірні, усе ж таки їм треба було дещо виправити. Але Павло щоразу хвалить цих братів за їхні хороші риси. Наприклад, застерігаючи фессалонікійців проти моральної нечистоти, Павло спочатку хвалить їх за те, що вони ходять так, аби догоджати Богові, а тоді заохочує їх робити це «ще повнішою мірою», зберігаючи кожен своє тіло у святості й честі. Потім, похваливши їх за братерську любов, Павло настійно заохочує їх далі виявляти її «ще повніше», займаючись власними справами і поводячись пристойно в очах сторонніх. Павло тактовно радить своїм братам: «Намагайтесь чинити добро як один одному, так і всім іншим» (4:1—7, 9—12; 5:15).

⁸ Чотири рази Павло згадує «присутність» Ісуса Христа. Очевидно, новонавернених християн у Фессалоніках дуже цікавило це вчення. Під час перебування в їхньому місті Павло, безсумнівно, сміливо проповідував про Боже Царство під правлінням Христа. Це видно з того, яке обвинувачення висунули проти нього та його товаришів: «Усі вони бунтують проти постанов кесаря і кажуть, що є інший цар — Ісус» (Дії 17:7; 1 Фес. 2:19; 3:13; 4:15; 5:23). Фессалонікійські брати покладали надію на Царство і, віруючи в Бога, чекали «з небес його Сина, котрого він воскресив з мертвих,— Ісуса», аби він визволив їх від прийдешнього гніву. Подібно усі, хто надіється на Боже Царство сьогодні, повинні прислухатись до доброї поради з Першого листа до фессалонікійців дедалі більше сповнюватись любов’ю, маючи міцні та бездоганні серця, аби їм і далі ‘ходити гідно перед Богом, який покликав їх до свого царства й слави’ (1 Фес. 1:8, 10; 3:12, 13; 2:12).

[Примітки]

Біблійна книга 53. 2 Фессалонікійців

Письменник: Павло

Місце написання: Коринф

Написання закінчено: бл. 51 року н. е.

НАПИСАВШИ перший лист до фессалонікійців, апостол Павло незабаром пише до них другий лист. Нам відомо, що він був написаний невдовзі після першого, а також у тому самому місті, Коринфі, бо і в цьому листі разом з Павлом збір у Фессалоніках вітають ті ж брати, Силуан і Тимофій. Вони були роз’їзними слугами раннього християнського збору, і ніде немає згадки про те, що після перебування в Коринфі вони всі троє ще колись зустрічалися разом (2 Фес. 1:1; Дії 18:5, 18). Тема цього листа і спосіб її обговорення вказують на те, що Павло вважав необхідним якнайшвидше виправити збір, в якому дехто допустився помилки.

² Достовірність цього листа так само незаперечно підтверджена, як і достовірність Першого листа до фессалонікійців. Його теж цитує Іриней (друге століття н. е.) та інші ранні письменники, в тому числі Юстин Мученик (також друге століття), який явно посилається на 2 Фессалонікійців 2:3, пишучи про «беззаконника». Цей лист з’являється в тих самих ранніх списках Християнських Грецьких Писань, що й Перший лист до фессалонікійців. Хоча його немає сьогодні в папірусі Честера Бітті 2 (Р⁴⁶), але майже з повною впевненістю можна сказати, що він містився у перших двох із семи аркушів, яких не вистачає після Першого листа до фессалонікійців.

³ Якою була мета цього листа? З порад, які Павло дав фессалонікійцям, бачимо, що декотрі члени збору стверджували, ніби присутність Господа була дуже близькою,— ці любителі здогадів активно проповідували таку теорію іншим і створювали у зборі чимале замішання. Схоже на те, що дехто навіть використовував це вчення як привід не працювати, аби утримувати себе (2 Фес. 3:11). У своєму першому листі Павло згадував про присутність Господа, і, безсумнівно, коли ці теоретики послухали той лист, вони відразу перекрутили слова Павла і почули в них те, чого там не було. Можливо також, що на підставі певного листа, який неправдиво приписували Павлу, хтось зробив висновок, що «день Єгови вже настав» (2:1, 2).

⁴ Очевидно, Павло довідався про ситуацію, яка там склалася,— ймовірно, від того, хто передав зборові його перший лист. Він дуже прагнув виправити мислення своїх братів, яких так сильно любив. Тому 51 року н. е. Павло разом з двома своїми товаришами послав з Коринфа лист до збору у Фессалоніках. У ньому Павло не лише намагається виправити неправильний погляд щодо присутності Христа, але й сердечно заохочує братів твердо стояти у правді.

ЧОМУ КОРИСНА

⁵ У цьому короткому натхненому листі до фессалонікійців обговорюється чимало християнських істин, розглянути які дуже корисно. Зверніть увагу на такі основні вчення та принципи, які тут висвітлено: Єгова є Богом спасіння, і він освячує людей духом та завдяки їхній вірі в правду (2:13); християнин мусить витривало зносити страждання, щоб його було визнано гідним Божого Царства (1:4, 5); християни мають бути зібрані в час присутності Господа Ісуса Христа, аби перебувати з ним (2:1); Єгова вчинить праведний суд над тими, хто не слухається доброї новини (1:5—8); покликані будуть прославлені через Ісуса Христа згідно з Божою незаслуженою добротою (1:12); вони покликані через проповідування доброї новини (2:14); віра є необхідною вимогою (1:3, 4, 10, 11; 2:13; 3:2); для того щоб утримувати себе в служінні, належить працювати; якщо людина не працює, вона може стати лінивою і почати втручатися в чужі справи (3:8—12); любов до Бога пов’язана з витривалістю (3:5). Цей короткий натхнений лист є справжньою скарбницею підбадьорливої інформації!

⁶ У своєму листі Павло виявив глибоку турботу про духовний добробут братів у Фессалоніках, а також про єдність і процвітання цього збору. Він виправив їхній погляд щодо того, коли має настати день Єгови, показавши, що спершу мусить з’явитися «беззаконник», щоб сісти у «Божому храмі, прилюдно видаючи себе за бога». Однак ті особи, які «визнані гідними Божого царства», можуть бути цілковито впевнені в тому, що у свій час Господь Ісус з’явиться з неба, спроваджуючи помсту в полум’яному вогні, «коли він прийде, щоб прославитися разом зі своїми святими братами і щоб у той день ним захоплювалися всі, хто увірував» (2:3, 4; 1:5, 10).