У Грецьких Писаннях неодноразово згадуються Варнава та апостол Павло. Ці чоловіки служили роз’їзними наглядачами, відвідуючи перші збори християн. Чому вони це робили? Вони щиро цікавилися благополуччям своїх духовних братів. Павло сказав, що хоче «повернутися і відвідати братів», аби побачити, як у них справи. Він був готовий подорожувати сотні кілометрів, щоб зустрітися з ними і зміцнити їх (Дії 15:36). Таке саме бажання мають сучасні роз’їзні наглядачі.

Вони приїздять, щоб нас підбадьорити. Двічі на рік кожен районний наглядач відвідує близько 20 зборів, співпрацюючи з кожним збором по одному тижню. Ми багато вчимось від цих досвідчених братів та їхніх дружин. Вони знайомляться як з молодими, так і зі старшими в зборі, охоче йдуть з нами у польове служіння і на біблійні вивчення. Ці наглядачі разом зі старійшинами роблять пастирські візити і зміцнюють нас підбадьорливими промовами на зібраннях та конгресах (Дії 15:35).

Вони цікавляться всіма. Районні наглядачі щиро цікавляться духовним станом зборів. Вони зустрічаються зі старійшинами і служителями збору, щоб обговорити, який поступ зроблено, і дати їм корисні поради, як ліпше виконувати обов’язки в зборі. Районні наглядачі допомагають піонерам бути успішними в служінні. Крім того, їм подобається знайомитися з новими в зборі і дізнаватись про їхній духовний поступ. Кожен з цих братів охоче жертвує собою як «співпрацівник, котрий... служить для [нашого] блага» (2 Коринфян 8:23). Ми повинні наслідувати їхню віру і відданість (Євреїв 13:7).

• З якою метою районні наглядачі відвідують збори?

• Який пожиток ви можете отримати від їхнього візиту?

Свідки Єгови негайно організовують допомогу для своїх одновірців, які постраждали від стихійних лих. Такі зусилля доводять, що ми по-справжньому любимо одні одних (Івана 13:34, 35; 1 Івана 3:17, 18). Як ми допомагаємо нашим братам і сестрам?

Ми жертвуємо кошти. У першому столітті християни з Антіохії надали грошову допомогу своїм одновірцям в Юдеї, котрі потерпали від сильного голоду (Дії 11:27—30). Так само й ми жертвуємо кошти через місцевий збір, коли довідуємося, що наші брати і сестри в якійсь країні потрапили в скрутне становище та потребують матеріальної допомоги (2 Коринфян 8:13—15).

Ми надаємо практичну допомогу. У місцевості, де стається стихійне лихо, старійшини розшукують кожного члена збору, щоб дізнатись, чи всі в безпеці. Комітет з надання допомоги відповідає за те, щоб потерпілі отримали їжу, питну воду, одяг, притулок і медичне обслуговування. Чимало Свідків, які мають необхідні вміння, добираються за свій рахунок на місце події і допомагають постраждалим або відбудовують пошкоджені домівки та Зали Царства. Завдяки досвіду, який ми набули, працюючи разом, а також єдності в нашій організації ми можемо при потребі швидко організувати допомогу. У першу чергу ми дбаємо про своїх одновірців, але також простягаємо руку допомоги іншим, незалежно від того, до якої релігії вони належать (Галатів 6:10).

Ми підтримуємо інших духовно та емоційно. Постраждалі від стихійних лих надзвичайно потребують потіхи. У таких скрутних обставинах нам дає сил Єгова, «Бог усілякої потіхи» (2 Коринфян 1:3, 4). Ми охоче розповідаємо про біблійні обітниці тим, хто в розпачі, і запевняємо їх, що Боже Царство невдовзі покладе край усім лихам, які завдають болю і страждань (Об’явлення 21:4).

• Завдяки чому Свідки можуть швидко допомогти потерпілим від стихійних лих?

• Як ми можемо потішити тих, хто пережив стихійне лихо?

Незадовго до своєї смерті Ісус мав розмову з чотирма учнями — Петром, Яковом, Іваном та Андрієм. Пророкуючи про ознаку своєї присутності в останні дні, Ісус підняв надзвичайно важливе питання: «Хто ж вірний і розсудливий раб, якого пан призначив над своїми хатніми слугами, щоб своєчасно давати їм поживу?» (Матвія 24:3, 45; Марка 13:3, 4). Цими словами Ісус запевнив своїх учнів, що він, як їхній «пан», призначить тих, хто в час кінця буде постійно забезпечувати його послідовників духовною поживою. Хто ж буде належати до цього раба?

Це мала група помазаних послідовників Ісуса. Цим «рабом» є Керівний орган Свідків Єгови. Він вчасно роздає духовну поживу тим, хто разом з ним поклоняється Єгові. Ми залежимо від цього вірного раба, бо тільки він може нам «давати... достатньо харчу своєчасно» (Луки 12:42).

Він управляє Божою сім’єю (1 Тимофія 3:15). Ісус доручив рабу надзвичайно відповідальне завдання — управляти діяльністю земної частини організації Єгови, тобто дбати про її майно, керувати проповідницькою діяльністю і навчати нас через збори. «Вірний і розсудливий раб» роздає духовну поживу у вигляді публікацій, які ми використовуємо у служінні, а також у вигляді програм наших зібрань і конгресів. Так він дає нам те, чого ми потребуємо, і саме тоді, коли ми цього потребуємо.

Раб вірний біблійним істинам і вірно виконує доручення проповідувати добру новину. Він також розсудливий, оскільки мудро дбає про всі справи на землі, які доручив йому Христос (Дії 10:42). Єгова благословляє працю раба: через нього він дає вдосталь духовної поживи і приводить до себе чимраз більше людей (Ісаї 60:22; 65:13).

• Кого Ісус призначив давати його послідовникам духовну поживу?

• Чому можна сказати, що раб вірний і розсудливий?