Витяг з джерел для посібника «Християнське життя і служіння»
5—11 СЕРПНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 2 ТИМОФІЯ 1—4
«Бог дав нам не дух боягузтва»
w09 15.5 15, абз. 9
Молоді, робіть свій поступ явним
9 Щоб допомогти Тимофію, Павло нагадав йому: «Бог дав нам не дух боягузтва, а дух сили, любові й розважності» (2 Тим. 1:7). Розважність включає в себе здатність думати і мислити розумно. Бути розважливим означає сприймати речі такими, якими вони є, і не створювати собі ілюзій. Деякі незрілі молоді люди виявляють дух боягузтва і намагаються «уникнути» стресових ситуацій. Тому вони багато сплять і дивляться телевізор, вживають наркотики та упиваються, постійно ходять на вечірки і вдаються до статевої неморальності. Християнам радиться «цуратись безбожності та світських прагнень і бути розважними в теперішній системі, жити в праведності та побожній відданості» (Тита 2:12).
w03 1.3 9, 10, абз. 7
«Будьте сильні та відважні»!
7 Пишучи до Тимофія, Павло сказав: «Бо не дав нам Бог духа страху, але сили... Тож, не соромся засвідчення Господа нашого» (2 Тимофія 1:7, 8; Марка 8:38). Прочитавши ці слова, запитаймо себе: «Чи я соромлюся своєї віри, чи, навпаки, виявляю відважність? Чи я говорю на роботі або в школі, що є Свідком Єгови, чи, може, стараюся приховати цей факт? Чи я соромлюся бути інакшим, чи, навпаки, пишаюся, що вирізняюсь з-поміж інших завдяки своїм взаєминам з Єговою?» Якщо хтось боїться проповідувати добру новину чи дотримуватись непопулярних поглядів, то хай не забуває пораду, яку Єгова дав Ісусу Навину: «Будь сильний та відважний». Пам’ятай: справжнє значення має думка Єгови та Ісуса Христа, а не співробітників чи однокласників (Галатів 1:10).
Розшукуймо духовні перлини
w17.07 10, абз. 13
Шукайте правдивого багатства
13 Тимофій був людиною глибокої віри. Назвавши Тимофія «добрим воїном Христа Ісуса», Павло сказав йому: «Жоден воїн не починає займатися життєвими справами, які приносять прибуток, якщо хоче отримати схвалення того, хто взяв його на військову службу» (2 Тим. 2:3, 4). Ісусові послідовники в наш час, у тому числі більш ніж мільйонна армія повночасних служителів, застосовують Павлову пораду, наскільки дозволяють їхні обставини. Не піддаючись тиску реклами і світу, вони пам’ятають принцип: «Боржник — раб того, хто дає в борг» (Присл. 22:7). Сатана понад усе хоче, щоб ми стали рабами його світу комерції і присвячували йому весь свій час та сили. Через деякі рішення ми можемо роками перебувати в полоні фінансових зобов’язань. Величезна іпотека на житло, кредит на освіту, на дорогий автомобіль чи навіть на розкішне весілля можуть призвести до матеріальних труднощів. Ми виявляємо практичну мудрість, коли спрощуємо своє життя, зменшуємо витрати і не влазимо в борги. Тоді ми будемо рабами Бога, а не теперішньої комерційної системи (1 Тим. 6:10).
w14 15.7 14, абз. 10
Народ Єгови «відкидає неправедність»
10 У наш час народ Єгови не так часто стикається з відступництвом у зборі. Але коли ми чуємо небіблійні вчення, хоч би звідки вони походили, нам треба рішуче їх відкидати. Було б немудро втягуватися в дискусії з відступниками: спілкуватися з ними особисто, в їхніх блогах або через якісь інші засоби спілкування. Навіть якщо ми прагнемо допомогти комусь із них, такі розмови суперечили б біблійній вказівці, яку ми щойно розглянули. Як народ Єгови, ми повністю уникаємо відступництва і цілковито його відкидаємо.
12—18 СЕРПНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ТИТА 1 — ФИЛИМОНА
«Відповідальність призначати старійшин»
w14 15.11 28, 29
Запитання читачів
І хоча Святе Письмо детально не пояснює, як здійснювалося кожне призначення в минулому, дещо про це ми можемо довідатись. Біблія зазначає, що Павло і Варнава, повертаючись додому з першої місіонерської подорожі, «після посту й молитви призначили в кожному зборі старійшин і віддали їх у розпорядження Єгови, в якого ті повірили» (Дії 14:23). Через кілька років Павло написав Титу, своєму партнеру в роз’їзному служінні: «Я залишив тебе на Криті, щоб ти виправив недоліки і, подорожуючи з міста до міста, призначав старійшин, як я тебе вчив» (Тита 1:5). Також Тимофій, який багато подорожував з апостолом Павлом, здається, мав подібні повноваження (1 Тим. 5:22). Тож зрозуміло, що призначеннями займалися роз’їзні наглядачі, а не апостоли та старійшини в Єрусалимі.
Відповідно до цього біблійного зразка Керівний орган Свідків Єгови зробив зміни щодо призначення старійшин і служителів збору. З 1 вересня 2014 року їх призначатимуть так: кожен районний наглядач уважно розгляне рекомендації у своєму районі. Під час візитів у збори він намагатиметься познайомитись з тими, кого рекомендують, співпрацюючи з ними в служінні, якщо це можливо. Після обговорення рекомендацій з радою старійшин збору на районному наглядачеві лежатиме відповідальність призначати старійшин і служителів збору у своєму районі. Завдяки цьому такий розпорядок буде ближчий до зразка першого століття.
Хто залучений в цей процес? Як завжди, основний обов’язок «вірного і розсудливого раба» давати поживу хатнім слугам (Матв. 24:45—47). За допомогою святого духу він досліджує Святе Письмо, аби давати вказівки щодо практичного застосовування біблійних принципів, котрі впливають на те, як організований всесвітній збір. Вірний раб також призначає всіх районних наглядачів і членів комітету філіалу. У свою чергу кожен філіал надає доречну допомогу в тому, як застосовувати отримані вказівки. Всі ради старійшин зобов’язані ретельно розглядати у світлі Біблії придатність братів, яких вони рекомендують для служіння в Божому зборі. На районних наглядачах лежить серйозна відповідальність уважно й з молитвою розглядати рекомендації старійшин і потім призначати чоловіків, які відповідають біблійним вимогам.
Розшукуймо духовні перлини
w89 15.5 31, абз. 5, англ.
Запитання читачів
Павло не погоджувався з негативними висловлюваннями, якими узагальнювали всіх критян як народ. У цьому можна бути певним, адже Павло знав, що на Криті жили чудові християни, які мали схвалення від Бога і були помазані його святим духом (Дії 2:5, 11, 33). Там було достатньо відданих християн, щоб «з міста до міста» утворювались збори. Хоча ті християни були недосконалими, можна впевнено сказати, що вони не були брехунами і ледачими ненажерами, інакше вони втратили б схвалення Єгови (Філіппійців 3:18, 19; Об’явлення 21:8). На Криті, як і у всіх народах сьогодні, були щиросерді люди, яких засмучував тогочасний низький рівень моралі і які були схильні прийняти правду (Єзекіїля 9:4; порівняйте Дії 13:48).
w08 15.10 31, абз. 5
Цікаві думки з листів до Тита, Филимона та євреїв
15, 16. Чому Павло не просив Филимона подарувати Онисимові свободу? Павло хотів чітко дотримуватися свого доручення «проповідувати... про Боже царство і навчати про Господа Ісуса Христа». Тому він вирішив не мати нічого спільного з громадськими справами, як-от питанням рабства (Дії 28:31).
19—25 СЕРПНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ЄВРЕЇВ 1—3
«Любіть праведність і ненавидьте беззаконня»
w14 15.2 5, абз. 8
Вітайте Христа, прославленого Царя!
8 Єгова призначив свого Сина Месіанським Царем на небі в 1914 році. Оскільки «берло Царства» Ісуса є «берлом правди», його правління буде праведним і справедливим. Влада Ісуса законна, адже «Бог є престолом» його (Пс. 45:6, НС). Іншими словами, Єгова дав йому право на царювання. Крім того, Ісусів престол стоятиме «на вічні віки». Хіба ви не пишаєтесь тим, що служите Єгові під проводом такого могутнього призначеного ним Царя?
w14 15.2 4, 5, абз. 7
Вітайте Христа, прославленого Царя!
7 Прочитайте Псалом 45:7, 8. Ісус надзвичайно любив праведність і ненавидів те, що могло знеславити його Батька, тому Єгова помазав його на Царя Месіанського Царства. Ісус був помазаний «оливою радости понад друзів» його, тобто царів Юди з Давидового роду. Чому так можна сказати? По-перше, Ісуса помазав сам Єгова. По-друге, Бог помазав його на Царя і Первосвященика (Пс. 2:2; Євр. 5:5, 6). І, по-третє, Ісус був помазаний не олією, а святим духом, і його царювання не земне, а небесне.
Розшукуймо духовні перлини
it-1 1185, абз. 1, англ.
Образ, зображення
Чи Ісус завжди віддзеркалював особистість свого Батька однаковою мірою?
Божий первісток, який став людиною, Ісусом, «є образом» свого Батька (2Кр 4:4). Скоріш за все, Бог звертався саме до нього, коли промовив: «Створімо людину на наш образ», а отже, Син був подібний до Батька ще від свого створення (Бт 1:26; Ів 1:1—3; Кл 1:15, 16). На землі він, будучи досконалою людиною, відображав риси і особистість свого Батька якнайповнішою мірою (в рамках людських можливостей), тому по праву міг сказати: «Хто бачив мене, той бачив і Батька» (Ів 14:9; 5:17, 19, 30, 36; 8:28, 38, 42). Проте коли Ісус воскрес як духовна істота і отримав від свого Батька, Бога Єгови, «всю владу на небі і на землі», то, безперечно, став ще більше подібним на нього (1Пт 3:18; Мт 28:18). Бог підніс його «на вище становище», і відтоді Ісус віддзеркалює славу свого Батька навіть більшою мірою, ніж до приходу на землю (Флп 2:9; Єв 2:9). Тепер він є «точним відображенням [Божої] сутності» (Єв 1:2—4).
it-1 1063, абз. 6, англ.
Небеса
Слова з Псалма 102:25, 26 стосуються Бога Єгови. Однак апостол Павло процитував їх, коли писав про Ісуса Христа. Це пояснюється тим, що саме через нього, свого єдинородного Сина, Бог створив матеріальний усесвіт. Павло підкреслив різницю між Сином, який існуватиме завжди, і матеріальним творивом, яке Бог, якщо забажає, може згорнути, «як накидку», і усунути (Єв 1:1, 2, 8, 10—12; пор. 1Пт 2:3, NW, прим.).
26 СЕРПНЯ — 1 ВЕРЕСНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ЄВРЕЇВ 4—6
«З усіх сил намагаймося ввійти у Божий відпочинок»
w11 15.7 24, абз. 3—5
Що таке Божий відпочинок?
3 Дві групи доказів приводять нас до висновку, що сьомий день і далі тривав у I столітті н. е. Спершу розгляньмо слова Ісуса, які він промовив противникам. Вони осуджували його за зцілення в суботу, адже вважали це свого роду роботою. Господь промовив до них: «Мій Батько досі працює, тому не перестаю працювати і я» (Ів. 5:16, 17). Що він мав на увазі? Ісуса звинуватили в тому, що він працював у суботу. На таке звинувачення він відповів: «Мій Батько досі працює». По суті, Ісус казав своїм обвинувачам: «Ми з Батьком зайняті тією самою роботою. Батько працює протягом своєї суботи, що триває вже тисячі років. Тож і я можу продовжувати працювати навіть у суботу». Так Ісус засвідчив, що стосовно землі великий суботній день Божого відпочинку, сьомий день, все ще не закінчився.
4 Другу групу доказів наводить апостол Павло. Щодо Божого відпочинку Павло, цитуючи Буття 2:2, під натхненням пише: «Ми — ті, хто повірив,— таки входимо в його відпочинок» (Євр. 4:3, 4, 6, 9). Отже, сьомий день продовжувався за часу Павла. Скільки ще триватиме цей день?
5 Для того щоб відповісти на це запитання, слід пам’ятати мету сьомого дня. В Буття 2:3 її пояснено так: «Поблагословив Бог день сьомий, і його освятив». Той день був освячений, тобто відокремлений, Єговою для завершення його наміру. Божий намір полягає в тому, щоб землю населяли слухняні люди, які дбатимуть про неї і про все живе на ній (Бут. 1:28). Саме для сповнення цього наміру Бог Єгова та Ісус Христос, «Господь суботи», «досі працюють» (Матв. 12:8). День Божого відпочинку буде тривати доти, доки намір Єгови щодо нього повністю не сповниться в кінці Тисячолітнього правління Христа.
w11 15.7 25, абз. 6
Що таке Божий відпочинок?
6 Бог чітко пояснив свій намір Адаму і Єві, але вони не діяли згідно з ним. Звісно, Адам і Єва були не єдиними, хто пішов шляхом непослуху. Відтоді непослух виявляють мільйони людей. Навіть вибраний народ Бога, Ізраїль, був неслухняний йому. І варто зазначити, що відповідно до застереження Павла, даного раннім християнам, деякі з них могли потрапити в ту ж пастку, що й стародавні ізраїльтяни. Він написав: «Тому з усіх сил намагаймося ввійти у цей відпочинок, щоб ніхто не піддався гріху й не пішов шляхом непослуху, як це сталося колись» (Євр. 4:11). Павло сказав, що через неслухняність людина не увійде в Божий відпочинок. Що це означає для нас? Чи ми ризикуємо не ввійти в Божий відпочинок, протидіючи якимось чином наміру Єгови? Безсумнівно, нам дуже важливо знайти відповідь на останнє запитання. Про це ми поговоримо далі. А зараз проаналізуймо, що ще ми дізнаємося про вхід у Божий відпочинок, беручи до уваги поганий приклад ізраїльтян.
w11 15.7 27, 28, абз. 16, 17
Що таке Божий відпочинок?
16 Навряд чи хтось з теперішніх християн наполягатиме на дотриманні певних вимог Мойсеєвого закону заради спасіння. Чітко зрозумілими є Павлові натхнені слова до ефесян: «З огляду на цю незаслужену доброту ви були врятовані завдяки вірі; і це не ваша заслуга, а Божий дар. І справді, щоб ніхто не мав підстав вихвалятися, це сталось не завдяки вчинкам» (Еф. 2:8, 9). Як же християнам увійти в Божий відпочинок? Єгова відокремив сьомий день — свій день відпочинку,— щоб довершити величне сповнення наміру стосовно землі. Ми можемо ввійти у відпочинок Єгови, тобто приєднатися до нього в його відпочинку, якщо будемо слухняно сприяти виконанню наміру, який він розкриває нам через свою організацію.
17 Однак якщо ми применшуємо важливість біблійних порад, які отримуємо через вірного і розсудливого раба, та йдемо власним шляхом незалежності, то діємо всупереч грандіозному наміру Бога. Через це ми могли б втратити мирні стосунки з Єговою. У наступній статті ми розглянемо кілька ситуацій, які впливають на Божий народ. Також обговоримо, як у своїх рішеннях стосовно того, бути слухняними чи діяти незалежно, ми покажемо, чи справді входимо в Божий відпочинок.
Розшукуймо духовні перлини
w16.09 13
Запитання читачів
Що таке «слово Бога», яке, згідно з Євреїв 4:12, «живе і справляє могутній вплив»?
▪ Контекст показує, що апостол Павло мав на увазі звістку про Божий намір, яку Бог передав людям зокрема через Біблію.
Слова з Євреїв 4:12 часто цитуються в наших публікаціях, аби показати, що Біблія має силу змінювати життя, і таке використання дуже доречне. Але варто розглянути цей вірш у контексті. Павло заохочував християн з євреїв сприяти виконанню Божих намірів. Багато з цих намірів викладено у святих писаннях. Павло навів приклад ізраїльтян, яких було визволено з Єгипту. Вони мали перспективу ввійти в обіцяний «край, що тече молоком і медом» і жити там у справжньому спокої (Вих. 3:8; Повт. 12:9, 10).
Таким був Божий намір. Однак пізніше серця ізраїльтян зачерствіли, вони перестали виявляти віру, тому більшість з них не ввійшли в цей край і не відчули обіцяного спокою (Чис. 14:30; Іс. Нав. 14:6—10). А втім, Павло додав, що все ще існує «обіцянка увійти в [Божий] відпочинок» (Євр. 3:16—19; 4:1). Безперечно, ця обіцянка є частиною Божого наміру. Подібно до християн з євреїв, ми можемо читати про цей намір і сприяти його виконанню. Щоб наголосити на тому, що ця обіцянка ґрунтується на Писаннях, Павло частково процитував Буття 2:2 і Псалом 95:11.
Безсумнівно, нам зігріває серце те, що «обіцянка увійти в [Божий] відпочинок ще в силі». Як видно з Біблії, існує можливість увійти в Божий відпочинок, і ми переконані в цьому. Ми робимо необхідні кроки, але не вважаємо, що увійдемо в Божий відпочинок, дотримуючись Мойсеєвого закону чи намагаючись заслужити схвалення Єгови своїми вчинками. Натомість, маючи віру, ми з радістю сприяємо виконанню Божого наміру. Крім того, як зазначалося вище, тисячі людей по цілому світі починають вивчати Біблію і дізнаватися про Божий намір. Це спонукує багатьох з них змінити свій спосіб життя, виявляти віру і охреститися. Усе, що з ними відбувається, свідчить, що «слово Бога живе і справляє могутній вплив». Звістка про Божий намір, яку Бог передав людям зокрема через Біблію, вже вплинула на наше життя і буде далі справляти могутній вплив.
it «Надія»
Християнська надія
У надії на вічне життя й нетління, яку мають «ті, хто отримав небесне покликання» (Єв 3:1), міцна основа; на цю надію можна цілковито покладатися. Вона підкріплена двома речами, в яких Бог не може говорити неправду,— його обіцянкою та клятвою, і пов’язана з Христом, який тепер має безсмертя і перебуває в небі. Тому Біблія каже, що «ця надія — немов якір для душі, певна й міцна. Вона входить за завісу [як первосвященик входив у Найсвятіше в День примирення], куди заради нас увійшов наш попередник, Ісус, який назавжди став первосвящеником на подобу Мелхиседека» (Єв 6:17—20).