Африканське місто, де Схід сходиться із Заходом

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В ПІВДЕННІЙ АФРИЦІ

ЧОГО тільки не побачиш, прогулюючись вулицею Дурбана! Ви зустрінете багато мешканців, особливо молодих, що перейняли західний стиль одягу. Але зверніть теж увагу на старших зулуських жінок, одягнених у скромні довгі сукні і з яскравими шарфами на головах. Також тут не можна не помітити індійських жінок, які мають на собі сарі або пенджабські сукні та штани. Наблизившись до пляжу, ви, мабуть, натрапите на зулуських чоловіків у вишуканому вбранні, які тягнуть рикші. Дурбан справді незвичайне африканське місто, де Схід сходиться із Заходом. Чи вам цікаво знати історію цього чарівного міста?

Південноафриканське місто Дурбан було заселене менше ніж двісті років тому. У 1824 році тут осіло приблизно 40 колоністів європейського походження. На той час могутня імперія зулусів, правителем якої був вождь Шака, простягалась на північ від Дурбана. Через двадцять років Дурбан разом із довколишніми островами приєднали до Британії. Впродовж XIX століття відбулось кілька війн між новими колоністами та зулусами.

Тим часом англійські поселенці побачили, що прибережні райони — придатне місце для вирощування цукрової тростини. Для обробки плантацій цукрової тростини вони привезли чорноробів з Індії, іншої колишньої британської колонії. З 1860 по 1911 роки в Дурбан приїхало понад 150 000 індійців. Як наслідок, сьогодні населення Дурбана та околиць налічує понад три мільйони осіб, які походять з трьох різних частин світу — місцеві зулуси, азіати з Індії та люди британського і західноєвропейського походження.

Проте це місто має ще й інші цікаві особливості. Як видно з фотографії, тут є природна гавань, яку відгороджує від Індійського океану довга смуга землі за назвою Блафф. Ця приваблива місцина вкрита рослинністю і піднімається на висоту до 90 метрів. Щодня у природну гавань заходять великі кораблі. У книжці «Путівник. Знайомство з Південною Африкою» (англ.) пояснюється, що в Дурбані розташована «найбільша й найметушливіша гавань Африки, дев’ята за розмірами гавань у світі». Людей, котрі їдуть у відпустку, ваблять сюди чудові пляжі та теплі води. Це ідеальне місце для серфінгу, і ті, хто полюбляє купатися, можуть почуватися безпечно в обгородженому від акул закутку.

Любителі Біблії цікавляться цим містом ще з іншої причини. У 1910 році Дослідники Біблії, як тоді називалися Свідки Єгови, заснували тут філіал. Згодом у квітні 1914 року в Дурбані відбувся перший в Африці конгрес Дослідників Біблії. На програму прибуло приблизно 50 осіб, у тому числі делегати з віддалених куточків Південної Африки. На тому історичному конгресі охрестилось 16 нових поклонників. Серед присутніх на конгресі були помазані християни, що залишилися вірними аж до смерті. На цьому конгресі був і Вільям В. Джонстон, котрого першим призначили управляти філіалом в Африці.

Починаючи з 1914 року, Свідки Єгови організовували багато інших конгресів у Дурбані. У грудні 2000 року на два конгреси «Виконавці Божого слова», які проходили в Дурбані, прийшло 14 848 людей і охрестилось 278 осіб. Розгляньмо історію однієї з багатьох індійських сімей, що відвідали конгрес. Десять років тому чоловік, на ім’я Алан, довідався про біблійну правду від своєї доньки Сомашіні. Алан лікувався від алкоголізму й шукав мету в житті. Сомашіні, котрій на той час було лише три рочки, принесла батькові книжку, яку взяла у сусідському будинку. Назва книги «Правдивий мир і безпечність. Як вам знайти їх?» відразу запала в серце Алану. Йому сподобалось те, що він прочитав у цій публікації, тому він почав спілкуватися зі Свідками Єгови. Дізнавшись біблійну вимогу щодо одруження, Алан узаконив свій шлюб. Невдовзі його дружина Рані зацікавилась правдою і також почала відвідувати зібрання Свідків Єгови. Тоді ця пара жила разом з батьками Рані, які належали до однієї з церков загальновизнаного християнства. Батьки противились новознайденій релігії цієї молодої пари й поставили їм ультиматум: «Або залишайте Свідків, або ж забирайтеся з дому!»

Алан і Рані вирішили піти з дому, хоча було важко знайти житло. Їхні друзі серед Свідків Єгови допомогли знайти підхоже місце. У 1992 році Алан і Рані охрестилися. Вони продовжували робити духовний поступ, і сьогодні Алан служить старійшиною в одному з християнських зборів.

Загалом у Дурбані та його околицях є понад 50 зборів Свідків Єгови. Більшість з них складаються із зулусів. А втім, у декотрих зборах, особливо ближче до центру міста, є люди європейського походження, зулуси та індійці. Якщо ви відвідаєте одне з таких зібрань, то переконаєтесь, що тут не просто Схід сходиться із Заходом. Можливо, зібрання вестиме елегантно одягнений Свідок з Африки або Свідок-індієць, або ж Свідок європейського походження. Але одне можна стверджувати з упевненістю: у залі ви побачите живий доказ того, що Біблія має силу об’єднувати людей усіх націй і допомагає їм ставати сердечними й вірними друзями.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Зборові зібрання об’єднують людей усіх рас.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Алан та Рані з дітьми.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Магістрат Дурбана.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 25]

Photos: Courtesy Gonsul Pillay