Диявол — зла реальність?
У БАГАТЬОХ релігійних колах Диявола зазвичай вважають забобонним пережитком — людською вигадкою. Тому 40-сторінковий пасторський лист архієпископа Генуї Діаніджі Теттаманзі, одного з провідних кардиналів Італії, на тему, як боротися з Дияволом, викликав бурхливу реакцію. У листі наводилось «10 заповідей».
Перша: «Не забувайте, що диявол існує», бо його «перше віроломство» полягає у тому, аби «змусити нас повірити, ніби його немає».
Друга: «Не забувайте: диявол є спокусником... Не думайте, що ви якось захищені або невразливі».
Третя: «Не забувайте, що диявол надзвичайно розумний і хитрий. Він надалі підступно поводиться з людьми, як зробив це в едемському саду».
Четверта: «Пильнуйте очі й серце. Зберігайте силу духу і непорочність».
П’ята: «Твердо вірте у перемогу Христа над спокусником», оскільки це «охоронить вас і дасть спокій навіть під час найлютішого нападу, який може бути направлений на вас».
Шоста: «Пам’ятайте, що Христос робить вас учасником його перемоги».
Сьома: «Завжди слухайтесь Божого Слова».
Восьма: «Будьте смиренними і не бійтеся приниження».
Дев’ята: «Не припиняйте постійно молитись», щоб не піддатися спокусі.
Десята: «Благоговійте перед Господом Богом вашим і йому одному поклоняйтесь».
Якою була реакція на цей пасторський лист? Міланський центр богословських наук не оцінив гідно його змісту. Центр твердив, що у такому «богословському погляді відчувається дух середньовіччя». За словами одного представника, «якщо звинувачувати у всьому диявола, то це може допровадити до того, що люди не відчуватимуть [власної] відповідальності».
Хоча Біблія не звільняє людей від відповідальності за їхні вчинки, вона чітко називає Сатану Диявола «богом цього віку», тим, хто спокушував Ісуса. Вона також виявляє силу Сатани і його намір ‘засліпити розум невіруючим’ (2 Коринтян 4:4; Матвія 4:1—11).
Безсумнівно, як написав апостол Петро, Сатана «ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого» (1 Петра 5:8). Отже не дивно, що апостол Іван нагадав співвіруючим: «Ввесь світ лежить у владі лукавого» (1 Івана 5:19, УКУ). І було б мудро не ігнорувати ці біблійні перестороги.