Біблійна книга 57. Филимона

Письменник: Павло

Місце написання: Рим

Написання закінчено: бл. 60—61 року н. е.

ЦЕЙ дуже тактовний і сповнений любові лист Павла надзвичайно цікавий для християн сьогодні. Він є найкоротшим посланням «апостола для інших народів», яке дійшло до нас; в цілій Біблії лише Другий і Третій листи Івана є меншими за обсягом, ніж Лист до Филимона. Також це єдиний «приватний» лист Павла, тобто такий, що не був офіційно адресований якомусь зборові чи відповідальному наглядачеві, а призначався приватній особі і стосувався суто однієї конкретної проблеми, яку Павло хотів обговорити з цим християнським братом. Цим братом був Филимон — очевидно, заможний мешканець фригійського міста Колоси, що в самому центрі Малої Азії (Рим. 11:13).

² Мета написання цього листа чітко виявлена. Під час свого першого ув’язнення в Римі (59—61 роки н. е.) Павло міг вільно проповідувати про Боже Царство. Серед тих, хто його слухав, був Онисим, раб, який втік з дому Филимона, Павлового друга. В результаті Онисим став християнином, і Павло за згодою Онисима вирішив відіслати його назад до Филимона. Саме в той час Павло написав також листи до зборів в Ефесі та Колосах. В обох цих листах він дав добрі поради християнам, які були рабами і власниками рабів, щодо того, як належно ставитись один до одного (Еф. 6:5—9; Кол. 3:22—4:1). Однак Павло додатково написав лист до Филимона, в якому особисто благав про Онисима. Цей лист Павло написав власноруч, що було зовсім незвичним для нього (Филим. 19). Така особиста увага з боку Павла додала його проханню особливої ваги.

³ Найімовірніше, цей лист був написаний близько 60—61 року н. е., після того як Павло вже достатньо довго проповідував у Римі і допоміг декому навернутися. Крім того, у 22-му вірші Павло каже, що сподівається на звільнення, тож можна зробити висновок, що лист був написаний через деякий час після Павлового ув’язнення. Схоже, що ці три листи — до Филимона і до зборів в Ефесі та Колосах — були передані через Тихика та Онисима (Еф. 6:21, 22; Кол. 4:7—9).

⁴ Те, що Лист до Филимона написав Павло, видно з першого вірша, де згадується його ім’я. Павла визнавали письменником цього листа Оріген і Тертулліанa. Достовірність цієї біблійної книги підтверджує також те, що вона разом з іншими посланнями Павла згадується у фрагменті Мураторі, який датується другим століттям н. е.

ЧОМУ КОРИСНА

⁵ Як видно з цього листа, Павло не проповідував «соціальний євангелізм» — він не намагався ліквідувати існуючу систему та її устрої, як-от рабство. Павло не звільняв самоправно навіть тих рабів, які були християнами, а натомість відіслав раба-втікача Онисима назад до його пана Филимона в Колоси, до яких з Рима треба було добиратися понад 1400 кілометрів. Таким чином Павло залишався вірним своєму високому покликанню апостола, неухильно сповняючи дане йому Богом доручення ‘проповідувати про Боже царство і навчати про Господа Ісуса Христа’ (Дії 28:31; Филим. 8, 9).

⁶ Лист до Филимона дуже повчальний. Він показує, що серед християн першого століття панувала любов і єдність. З нього ми дізнаємося, що ранні християни називали один одного «брат» і «сестра» (Филим. 2, 20). Крім того, цей лист показує християнам сьогодні, як застосовувати християнські принципи в стосунках одні з одними. Щодо Павла, то він виявляв братерську любов, повагу до суспільних відносин і чужої власності, а також справжню тактовність і гідне похвали смирення. Хоча Павло був провідним наглядачем у християнському зборі, однак він не намагався силою свого авторитету змусити Филимона простити Онисимові. Натомість Павло смиренно звернувся до нього, посилаючись на християнську любов та їхню дружбу. Тактовність Павла у ставленні до Филимона може стати хорошим прикладом для наглядачів сьогодні.

⁷ Очевидно, Павло сподівався, що Филимон виконає його прохання — таким чином Филимон застосував би на практиці те, що сказав Ісус в Матвія 6:14 і що сказав Павло в Ефесян 4:32. Так само і в наш час від християн можна сподіватися, що вони будуть добрими один до одного і прощатимуть обра́зи. Якщо Филимон міг простити раба, який належав йому і з яким він мав право погано поводитись, то й християнам сьогодні має бути під силу простити братові, який провинився,— що набагато легше.

⁸ З листа до Филимона чітко видно, як діє дух Єгови. Це можна побачити з того, як вміло Павло залагоджував дуже делікатну справу. Також це видно в тому, як Павло виявляв чуйність, ніжні почуття і довір’я до співхристиянина. Дію духу Єгови видно теж в тому, що лист до Филимона — як і інші частини Святого Письма — вчить християнських принципів, заохочує до християнської єдності і звеличує любов та віру «святих», які надіються на Боже Царство і в поведінці яких відображається милість Єгови (вірш 5).

[Примітка]