Плач Єремії
א [а́леф]
2 Як же розгнівався Єгова! У своєму гніві він закрив хмарою сіонську дочку.
ב [бет]
2 Єгова пожер оселі Якова і жодної з них не пошкодував.
Розлютившись, він зруйнував укріплення Юдиної дочки.+
Він зрівняв з землею, осквернив царство+ і князів.+
ג [ґı́мел]
3 Він розпалився гнівом і знищив усю силу* Ізра́їля.
Він відвів свою праву руку, коли ворог прийшов,+
його гнів палав у краю Якова, наче вогонь, що пожирає все довкола.+
ד [да́лет]
4 Він напнув* свій лук, наче ворог, і напружив праву руку, наче супротивник.+
Він повбивав усіх,+ хто милував око.
На намет сіонської дочки він вилив свій гнів,+ як вогонь.+
ה [ге]
Пожер він усі його башти,
зруйнував усі його укріплення.
У Юдиній дочці він множить жалобу й голосіння.
ו [вав]
Єгова зробив так, що на Сіоні забули про свято і суботу.
У палючому гніві він не зважає ні на царя, ні на священика.+
ז [за́їн]
Стіни укріплених башт сіонської дочки він віддав у руки ворогів,+
і вони здійняли крик у домі Єгови,+ немовби святкового дня.
ח [хет]
8 Єгова постановив зруйнувати мур сіонської дочки.+
Він зробив так, що вал і мур поринули в жалобу,
вони разом ослабли.
ט [тет]
Він поламав, розтрощив їхні засуви.
Її цар з князями блукає поміж народами.+
Немає закону*, навіть пророки її не бачать видінь від Єгови.+
י [йод]
10 Старійшини сіонської дочки сидять на землі і мовчать.+
Вони посипають свої голови порохом і одягають мішковину.+
А єрусалимські дівчата нахилили голови аж до землі.
כ [каф]
Усе в мені* стискається.
Печінка моя виливається на землю, бо дочка* мого народу повалена+
і на міських площах мліють діти й немовлята.+
ל [ла́мед]
12 Вони питають своїх матерів: «Де хліб і вино?»+ —
бо мліють вони на міських площах, мов поранені,
і їхнє життя* згасає на руках у матерів.
מ [мем]
13 Що наведу тобі як приклад?
До чого уподібню тебе, дочко єрусалимська?
До чого прирівняю, аби потішити тебе, дівчино, дочко сіонська?
Твоя рана велика, як море.+ Хто зцілить тебе?+
נ [нун]
14 Пророки твої розповідали тобі марні та порожні видіння.+
Вони не виявляли твоєї провини, хоч це могло б урятувати тебе від полону.+
А натомість вони передавали тобі марні та оманливі звістки.+
ס [са́мех]
15 Усі, хто проходить дорогою повз тебе, зневажливо плескають у долоні.+
Вони здивовано присвистують+ і хитають головами, дивлячись на єрусалимську дочку, та говорять:
«Хіба не про це місто казали: “Його краса досконала, воно — радість усієї землі”?»+
פ [пе]
16 Усі твої вороги роззявляють на тебе рот.
Вони присвистують і скрегочуть зубами, кажучи: «Ми пожерли її!+
Це той день, якого ми чекали!+ Він прийшов, ми його побачили!»+
ע [а́їн]
17 Єгова здійснив те, що задумав;+ він виконав слово,+
яке прорік у давні часи,+
зруйнував і не мав співчуття.+
Він дозволив ворогові тріумфувати над тобою і звеличив силу* твоїх супротивників.
צ [цаде́]
18 Серце людей волає до Єгови, о муре сіонської дочки!
День і ніч проливай потоком сльози.
Не давай собі спокою, не давай своїм очам* перепочинку.
ק [коф]
19 Встань! Ридай уночі, коли починаються сторо́жі.
Виливай своє серце перед обличчям Єгови, як воду.
ר [реш]
20 Поглянь, Єгово, подивись на свій народ, який ти так суворо покарав.
Хіба жінки мають їсти своє потомство*, дітей, яких вони виносили?+
Хіба у святині Єгови мають убивати священиків і пророків?+
ש [шін]
21 Хлопець і старий лежать на землі посеред вулиць.+
Мої незаймані дівчата* і юнаки попадали від меча.+
Ти погубив у день свого гніву, ти винищив і не мав співчуття.+
ת [тав]
22 Немов на свято,+ ти скликаєш жахи звідусіль.
У день люті Єгови ніхто не втік, ніхто не вцілів.+