Перший лист до фессалонікійців

1 Павло, Силуан і Тимофій зборові фессалонікійців, що перебуває в єдності з Богом, Батьком, та Господом Ісусом Христом.

Нехай буде з вами незаслужена доброта й мир.

2 Ми безперестанку дякуємо Богові, згадуючи всіх вас у молитвах, 3 бо постійно пам’ятаємо ваше діло віри і працю, що виконуєте з любові, а також витривалість, яку перед нашим Богом і Батьком ви маєте завдяки надії на нашого Господа Ісуса Христа. 4 Адже ми знаємо, улюблені Богом брати, що він вибрав вас, 5 бо, коли ми свого часу проповідували вам добру новину, вона не зводилась до самих лише розмов, а мала могутній вплив, супроводжувалась дією святого духу і несла тверде переконання. Та й самі ви знаєте, якими стали ми для вас заради вашого ж добра. 6 Крім того, ми бачимо, що ви наслідуєте і нас, і самого Господа, оскільки попри багато страждань все-таки прийняли слово з радістю, яку дає святий дух. 7 Цим ви подали добрий приклад усім віруючим у Македонії та Ахаї.

8 По суті, завдяки вам слово Єгови почули не тільки мешканці Македонії та Ахаї: про вашу віру в Бога стало відомо всюди. Тож нам вже немає потреби ще щось говорити. 9 Вони самі постійно розповідають про те, як ми вперше прийшли до вас і як ви покинули свої ідоли та навернулись до Бога, щоб стати рабами живого й правдивого Бога 10 і чекати з небес його Сина, котрого він воскресив з мертвих,— Ісуса, який визволяє нас від прийдешнього гніву.

2 Брати, ви самі знаєте, що наш прихід до вас не був даремний. 2 Як ви чули, спочатку ми зазнали страждань і наруги у Филипах, але з допомогою нашого Бога відважились звіщати вам Божу добру новину, ведучи при цьому велику боротьбу. 3 Бо настійне заохочення, яке ви чуєте від нас, не ґрунтується на якихось помилкових твердженнях або нечистих спонуках, і при цьому ми не вдаємося до обману. 4 Навпаки, ми говоримо як ті, кого Бог випробував та визнав гідними проповідувати добру новину. І звіщаємо її, намагаючись догоджати не людині, а Богові, який перевіряє наші серця.

5 Як ви знаєте, ми ніколи не приходили з улесливими словами чи прихованим бажанням заволодіти чужим майном. І Бог цьому свідок! 6 Ми не шукали слави ані у вас, ані в інших, хоча, як апостоли Христа, і могли обтяжити вас великими витратами. 7 Навпаки, ми ніжно турбувалися вами, немов мати, що годує та голубить своїх немовлят. 8 І, плекаючи до вас ніжні почуття, ми були раді не лише передати вам добру новину від Бога, але й власні душі, тому що полюбили вас.

9 Брати, ви, безперечно, пам’ятаєте нашу важку і невтомну працю. Адже ми проповідували вам добру новину від Бога й разом з тим ніч і день працювали, щоб не обтяжувати жодного з вас великими витратами. 10 І ви, і сам Бог свідки того, якими відданими, праведними та бездоганними були ми серед вас, віруючих. 11 Так само ви добре знаєте, що ми поводились з вами, неначе батько зі своїми дітьми: не переставали настійно заохочувати й утішати кожного з вас та свідчити вам, 12 щоб ви і далі ходили гідно перед Богом, який покликав вас до свого царства й слави.

13 Тому ми постійно дякуємо Богові, бо ви, почувши від нас слово Боже, прийняли його не як слово людини, а як те, чим воно є насправді,— як слово Бога, що й діє в вас, віруючих. 14 І ви, брати, наслідуєте Божі збори в Юдеї, що перебувають у єдності з Христом Ісусом. Адже ви теж зносите страждання від рук своїх земляків, як і вони від рук юдеїв, 15 котрі вбивали пророків і вбили навіть Господа Ісуса, а також переслідували нас. По суті, вони не догоджають Богові, а лише усім шкодять, 16 не даючи нам проповідувати людям з інших народів, щоб ті могли спастись. І так вони щоразу доповнюють міру своїх гріхів. Проте час, коли на них спаде його гнів, нарешті прийшов.

17 Ми ж, брати, коли навіть ненадовго залишились без вас,— хоча серцем і далі були з вами,— як ніколи, палко прагнули вас побачити. 18 Власне тому ми — точніше я, Павло,— двічі хотіли прийти до вас, але Сатана щоразу перешкоджав. 19 Бо що є нашою надією, радістю чи вінком тріумфу перед нашим Господом Ісусом під час його присутності? Хіба ж не ви? 20 Безперечно, саме ви і є нашою славою та радістю.

3 Отже, коли ми більше не могли цього знести, то вирішили залишитися в Афінах, 2 а до вас послали Тимофія, нашого брата й Божого служителя, який проголошує добру новину про Христа. Ми хотіли, аби він укріпив і потішив вас, зміцнивши тим вашу віру, 3 щоб через ці страждання ніхто не похитнувся. Та й самі ви знаєте, що нам не уникнути таких гонінь. 4 До того ж ми, ще перебуваючи з вами, неодноразово попереджали, що нам доведеться зносити лихо. Як ви чули, власне так і сталось. 5 Тож, коли я більше не міг цього знести, я послав його довідатися, чи ви залишаєтесь вірними і чи Спокусник часом вас не спокусив, бо тоді наша праця була б даремною.

6 Однак Тимофій щойно повернувся та приніс добру новину про вашу вірність і любов. Він розповів, що ви завжди тепло згадуєте нас і прагнете побачитись з нами, як і ми з вами. 7 Тому-то, незважаючи на всі наші нужди й труднощі, нас тішить те, що ви, брати, залишаєтесь вірними. 8 Адже якщо ви міцно стоїте в Господі, то ми ожили. 9 Бо чим можна віддячитись нашому Богові за вас, за всю ту радість, яку маємо перед ним, дивлячись на вашу вірність? 10 Через це ми ніч і день з надзвичайною ревністю молимося, щоб побачити вас і додати те, чого бракує вашій вірі, аби вона була міцною.

11 Тож нехай сам Бог, наш Батько, а також Ісус, наш Господь, скерує наші кроки, щоб ми успішно до вас добрались. 12 І хай Господь допоможе вам зростати в любові й дедалі більше сповнюватись нею — любов’ю один до одного і до всіх, так само, як ми сповнені любові до вас. 13 Бо цим він зміцнить ваші серця і зробить їх бездоганно святими перед нашим Богом, Батьком, під час присутності нашого Господа Ісуса з усіма своїми святими.

4 Наостанку, брати, просимо вас і настійно заохочуємо іменем Господа Ісуса: оскільки ви отримали від нас настанови, як треба ходити, аби догоджати Богові, що ви й робите, продовжуйте їх застосовувати і робіть це ще повнішою мірою. 2 Бо ви знаєте накази, які ми вам передали від Господа Ісуса.

3 Адже воля Божа полягає в тому, щоб ви були освяченими: аби стримувались від блуду, 4 аби кожен з вас знав, як зберігати власне тіло у святості й честі, 5 та не віддавався ненаситній похоті, подібно до народів, котрі не знають Бога. 6 Також Бог бажає, аби ніхто не зайшов у цьому настільки далеко, що скривдив би свого брата чи порушив його права, бо за таке карає сам Єгова. Про це ми вже попереджали і ґрунтовно свідчили. 7 Адже Бог покликав вас не для того, щоб ви потурали нечистоті, а щоб були святими. 8 Тож той, хто виявляє своєю поведінкою зневагу, зневажає не людей, а Бога, який наділяє вас святим духом.

9 Що ж до братерської любові, то про це немає потреби писати, бо ви самі навчені Богом любити один одного. 10 І, по суті, саме так ви ставитесь до всіх братів по цілій Македонії. Та ми настійно заохочуємо вас, брати: виявляйте таку любов ще повніше 11 і поставте собі за мету вести спокійне життя, займатися власними справами та працювати своїми руками, як ми і наказували. 12 Це допоможе вам поводитись пристойно в очах сторонніх і ні в чому не мати потреби.

13 До того ж, брати, хочемо, щоб ви знали про тих, хто засинає смертним сном, і щоб не сумували, як інші люди, котрі не мають жодної надії. 14 Бо коли віримо, що Ісус помер і воскрес з мертвих, то й тих, хто заснув смертним сном в єдності з Ісусом, Бог поверне разом з ним. 15 На підставі слова Єгови говоримо, що ми — ті, хто живий і залишається живим до присутності Господа,— аж ніяк не випередимо тих, що заснули смертним сном. 16 Бо сам Господь зійде з неба з кличем, з голосом архангела та з Божою сурмою. Тоді воскреснуть мертві, що перебувають в єдності з Христом; вони будуть воскрешені першими. 17 Потім ми — живі, котрі залишаться живими,— будемо разом з ними забрані в хмарах, аби в небі зустрітися з Господом, і з того часу завжди перебуватимемо з ним. 18 Тож не переставайте потішати один одного цими словами.

5 А про часи і пори, брати, немає потреби вам щось писати, 2 бо ви самі чудово знаєте, що день Єгови прийде так само, як злодій вночі. 3 Коли люди говоритимуть: «Мир і безпека!», тоді, подібно як нестерпний біль схоплює вагітну жінку, на них зненацька прийде знищення. І вони аж ніяк не уникнуть того. 4 Але ви, брати, не перебуваєте в темряві, тому день той не захопить вас, немов злодіїв, 5 адже всі ви — сини світла і дня. Ми не належимо ані ночі, ані темряві.

6 Тож не спімо, як решта людей, а пильнуймо та будьмо тверезими. 7 Бо хто спить, переважно спить уночі, і хто напивається, зазвичай робить це також вночі. 8 Ми ж належимо дневі, тому будьмо тверезі, носімо нагрудник віри й любові та шолом надії на спасіння. 9 Адже Бог вибрав нас не для того, щоб ми зазнали на собі його гнів, а щоб отримали спасіння через нашого Господа Ісуса Христа, 10 який помер за нас, щоб ми — чи пильнуємо, чи заснули сном смерті — жили разом з ним. 11 Тому продовжуйте потішати та зміцняти один одного, як ви, власне, й робите.

12 Також, брати, просимо: поважайте тих, хто наставляє вас, хто трудиться і бере серед вас провід у Господній праці. 13 Виявляйте їм за все, що вони роблять, якнайбільшу пошану з любов’ю. Живіть у мирі один з одним. 14 Крім того, брати, настійно вас заохочуємо наставляти тих, хто поводиться негідно, втішати пригнічені душі, підтримувати слабких, бути довготерпеливими до всіх. 15 Дивіться, щоб ніхто з вас не віддавав кривдою за кривду, а, навпаки, постійно намагайтесь чинити добро як один одному, так і всім іншим.

16 Завжди радійте. 17 Безперестанку моліться. 18 За все дякуйте. Адже Бог бажає, щоб ви так чинили з огляду на єдність з Христом Ісусом. 19 Полум’я духу не гасіть. 20 Не ставтесь із зневагою до пророкування. 21 Усе перевіряйте, чи воно правильне, міцно тримайтесь того, що добре. 22 Стримуйтесь від усякого зла.

23 Хай сам Бог миру повністю вас освятить. І нехай ваш дух, душа й тіло будуть здорові з усякого погляду та залишаться бездоганними під час присутності Господа Ісуса Христа. 24 А оскільки той, хто дає вам покликання,— вірний, він це зробить.

25 Брати, не переставайте молитися за нас.

26 Привітайте святим поцілунком усіх братів.

27 З усією серйозністю зобов’язую вас перед Господом прочитати цього листа всім братам.

28 Нехай перебуває з вами незаслужена доброта нашого Господа Ісуса Христа.